ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 лютого 2022 року м. Київ № 640/15936/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до третя особа про Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України Міністерство охорони здоров'я України скасування листа, визнання висновків чинними,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправним та нечинним нормативно-правовий акт - лист Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 16.03.2020 № 9687 про те, що експертні висновки № 8800 від 08.06.2016 та № 6543 від 04.11.2019 слід вважати недійсними;
- визнати експертні висновки № 8800 від 08.06.2016 та № 6543 від 04.11.2019 чинними.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем за відсутності затвердженого порядку участі ВГОІ "Союз Чорнобиль Україна", внаслідок чого ВГОІ "Союз Чорнобиль Україна" не взяла участь у експертному розгляду. Позивач вважає, що експертний висновок "Захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії ЧАЕС" є встановленим, а експертні висновки № 8800 від 08.06.2016 та № 6543 від 04.11.2019 є чинними.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/15936/20; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні); залучено до участі у справі в якості третьої особи Міністерство охорони здоров'я України.
21.09.2020 до суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів. Також, позивач пояснив, що медичні експерти на весні 2020 року отримали неповну інформацію із раніше засекреченої особової справи позивача, що призвело до неправильного вирішення медичної справи офіцера кадрового резерву Міністерства оборони України ОСОБА_1
01.10.2020 до суду від представника Міністерства охорони здоров'я України Самборського В.О. надійшли пояснення, за змістом яких останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що наказ № 798/1248 був погоджений Президентом ВГОІ "Союз Чорнобиль Україна" Андреєвим Ю.Б. Наголосив на тому, що всеукраїнське об'єднання громадян з питань соціального захисту, діяльність якого поширюється на територію України, і яке має місцеві осередки у більшості областей, може, за згодою, брати участь у роботі експертних комісій. Вважає, що звертаючись до суду з даним позовом, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставин допущеного відповідачем дійсного порушення його прав, свобод або інтересів.
09.10.2020 до суду від позивача надійшла заява, у якій останній зазначив, що третя особа вводить суд в оману. Так, Міністерство охорони здоров'я України стверджує, що Положення про систему експертизи щодо встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих факторів, що виникли внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що затверджена наказом МОЗ та МНС України 10.10.2012 № 789/1248 - вже існує. Проте, постанова Кабміну 1210 зобов'язує МОЗ України затвердити Порядок участі Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз Чорнобиль Україна" під час розгляду питання щодо встановлення причинного зв'язку хвороб з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих факторів, що виникли внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тобто, Положення та Порядок - дещо різні поняття. У жовтні 2019 року позивач звернувся до Міністра МОЗ України та керівника ЦМЕК з проханням затвердити Порядок участі Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз Чорнобиль Україна" під час розгляду питання щодо встановлення причинного зв'язку хвороб з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих факторів, що виникли внаслідок Чорнобильської катастрофи та переглянути прийняте рішення за участі Організації. Проте, у листопаді 2019 року ЦМЕК МОЗ України переглядає своє рішення без участі організації, але згодом в березні 2020 року змінює своє рішення, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
26.10.2020 позивач звернувся до суду з клопотанням, у якому просив кваліфікувати неподання відповідачем відзиву на позовну заяву як визнання позову.
27.10.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд відмову у задоволенні позовних вимог та закрити провадження у справі. Зазначив, що у листах № 2191 від 04.03.2019, № 9687 від 16.03.2020 та № 9689 від 25.03.2020 неодноразово вказував на те, що при надрукуванні експертних висновків друкаркою відділу експертизи було допущено технічну помилку, внаслідок чого замість тексту "захворювання, пов'язане з роботами по ЛНА на ЧАЕС" було надруковано текст: "захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС". За наведених обставин вважає, що листи № 2191 від 04.03.2019, № 9687 від 16.03.2020 та № 9689 від 25.03.2020 є чинними, а експертні висновки ЦМЕК № 8800 від 08.06.2016 та № 6543 від 04.11.2019 - недійсними.
27.10.2020 до суду від відповідача надійшли документи на виконання ухвали суду від 09.09.2020.
09.11.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній вказав на те, що військові відомства, не зважаючи на відсутність запису в особовій справі підполковника запасу ОСОБА_1 , ідентифікують останнього як військового учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, а тому твердження про технічні помилки є необґрунтованими.
09.11.2020 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Також 09.11.2020 до суду від позивача надійшла заява, у якій останній просив суд не брати до уваги докази, надані відповідачем, позаяк останні подані з порушенням строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
11.11.2020 до суду від позивача надійшла заява, у якій останній стверджує про введення відповідачем суду в оману та спотворення фактичних обставин участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження останнім військової служби.
11.02.2022 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи постанови апеляційного суду від 16.11.2021, зі змісту якої вбачається, що суди не беруть до уваги оскаржуваний нормативно-правовий акт по цій справі - лист Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 16.03.2020 № 9687 про те, що експертні висновки № 8800 від 08.06.2016 та № 6543 від 04.11.2019 слід вважати недійсними.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
У протоколі рішення засідання Центральної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 26.01.2016 зафіксовано, що захворювання ОСОБА_1 пов'язано з роботами на ЧАЕС.
На підставі протоколу від 26.01.2016 № 32 Центральною міжвідомчою експертною комісією по встановленню причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС складено експертний висновок від 03.02.2016 № 6707, згідно якого захворювання ОСОБА_1 пов'язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 05.04.2016 № 1486 захворювання старшого лейтенанта запасу ОСОБА_1 підтверджені медичними документами за 1989 - 2015 роки - "Захворювання, так, пов'язані з наслідками Чорнобильської катастрофи в період проходження військової служби".
На підставі протоколу від 26.01.2016 № 32 Центральною міжвідомчою експертною комісією по встановленню причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС складено експертний висновок від 08.06.2016 № 8800, згідно якого захворювання ОСОБА_1 пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно експертного висновку ЦМЕК МОЗ України від 03.04.2019 № 2878 на підставі протоколу від 26.01.2016 № 32 захворювання ОСОБА_1 пов'язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
03.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до ЦМЕК МОЗ України з заявою, у якій просив:
- переглянути рішення ЦМЕК від 03.04.2019 № 2878 "Захворювання пов'язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС" (Повторно) на користь експертного висновку від 08.06.2016 № 8800 - "Захворювання пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС" (Дублікат) щодо ОСОБА_1 ;
- повторне рішення ЦМЕК від 03.04.2019 № 2878 скасувати;
- затвердити Порядок участі ВГОІ "Союз Чорнобиль Україна" під час розгляду питання щодо встановлення причинного зв'язку хвороб з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих факторів, що виникли внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У протоколі рішення засідання Центральної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 29.10.2019 зафіксовано, що захворювання ОСОБА_1 пов'язано з роботами на ЧАЕС.
На підставі протоколу від 29.10.2019 № 70 Центральною міжвідомчою експертною комісією по встановленню причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС складено експертний висновок від 16.03.2019 № 9686, згідно якого захворювання ОСОБА_1 пов'язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
04.11.2019 Центральною міжвідомчою експертною комісією по встановленню причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на підставі протоколу від 29.10.2019 № 70 складено експертний висновок від № 6543, згідно якого захворювання ОСОБА_1 пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
У листі від 16.03.2020 № 9687 Центральна міжвідомча експертна комісія по встановленню причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС повідомила головного лікаря Луганського комунального закладу "Обласного центру МСЕ" та ОСОБА_1 , що при надрукуванні повторного експертного висновку ОСОБА_1 друкаркою відділення експертизи помилково було прийнято до уваги копію військового квитка та постанову Центральної ВЛК МО України про зв'язок захворювання з наслідками Чорнобильської катастрофи в період проходження військової служби.
Комісія листом від 04.03.2019 № 2191 надіслала експертний висновок ОСОБА_1 про зв'язок захворювання з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та вказала, що експертний висновок № 8800 від 08.06.2016 вважати недійсним.
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 знову надсилає лист та документи з заявою надати експертний висновок про зв'язок захворювання з наслідками аварії на ЧАЕС під час проходження строкової служби.
Враховуючи завантаженість роботи комісії, співробітник відділення експертизи, не розібравшись, повторно робить помилку в надрукуванні експертного висновку ОСОБА_1 та відповідно хворому надсилається невірний експертний висновок як військовозобов'язаному.
Комісія просить вибачення за допущені технічні помилки, надсилає виправлений експертний висновок № 9686 від 16.03.2020 на ОСОБА_1 та зазначила, що експертні висновки № 8800 від 08.06.2016 та № 6543 від 04.11.2019 слід вважати недійсними.
Позивач вважає, що вказаний лист є актом індивідуальної дії, а також неодноразово у поданих до суду заявах вказує, що лист є нормативно-правовим актом, а тому такий лист підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Так, загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти є їх виражений правозастосовний характер.
Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
З'ясовуючи обставини щодо можливості прийняття відповідачем листі про недійсність експертних висновків, судом встановлено наступне.
За визначенням частини першої статті 12 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Система експертизи щодо встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС визначається Положенням про систему експертизи щодо встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 30.05.1997 N 166/129 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства надзвичайних ситуацій України від 10.10.2012 N 789/1248), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.1997 за N 491/2295 (далі - Положення N 166/129).
Відповідно до пунктів 4.1 - 4.10 розділу IV Положення N 166/129 формою роботи експертної комісії є засідання.
План засідання експертної комісії визначається головою комісії з урахуванням кількості медичних справ і строку їх розгляду.
Періодичність засідань експертної комісії визначається головою комісії, але не менше ніж один раз на місяць.
Засідання експертної комісії вважається правоможним, якщо в ньому бере участь не менше двох третин її членів.
Рішення експертної комісії приймається простою більшістю голосів складу експертної комісії.
У разі рівного розподілу голосів щодо встановлення (невстановлення) зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС вирішальним є голос головуючого на засіданні експертної комісії.
У разі незгоди з прийнятим експертною комісією рішенням член (члени) експертної комісії може (можуть) викласти у письмовому вигляді окрему думку, яка додається до протоколу засідання експертної комісії (за бажанням такого (таких) члена (членів) експертної комісії протокол засідання надсилається до МОЗ України).
Засідання експертної комісії оформлюється протоколом.
Протокол засідання експертної комісії підписується головуючим, всіма присутніми на засіданні членами експертної комісії.
Рішення експертної комісії заноситься до протоколу засідання комісії, підписується головою та членами експертної комісії та засвідчується печаткою комісії.
Згідно з пунктами 5.8 - 5.10 розділу V Положення N 166/129 на підставі прийнятого рішення про наявність (відсутність) зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС експертною комісією надається експертний висновок, який підписується головуючим на засіданні експертної комісії та засвідчується печаткою комісії.
Датою встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС вважається день подання медичної справи до експертної комісії.
Повторний розгляд медичних справ у разі встановлення відсутності причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС проводиться тією самою експертною комісією у разі надходження додаткової інформації про зміни у стані здоров'я і працездатності постраждалого та/або у разі виявлення неврахування чи часткового врахування медичних та дозиметричних даних.
З аналізу наведених норм вбачається, що єдиною формою роботи експертної комісії є засідання, яке оформлюється протоколом. При цьому, рішення експертної комісії заноситься до протоколу засідання комісії і лише на підставі такого рішення видається експертний висновок.
При цьому, розділом VI Положення N 166/129 передбачено, що у разі незгоди постраждалого з рішенням:
Донецької та Львівської РМЕК - медична справа розглядається Центральною МЕК;
Рівненської дитячої облспецЛКК - медична справа розглядається Центральною дитячою спецЛКК.
Рішення Центральної МЕК та Центральної дитячої спецЛКК може бути оскаржене до МОЗ України.
Сектор радіаційної безпеки та медичних проблем наслідків аварії на ЧАЕС управління спеціалізованої медичної допомоги Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги МОЗ України за результатами розгляду медичної справи готує письмовий висновок та передає медичну справу на позачергове засідання до Центральної МЕК або Центральної дитячої спецЛКК для прийняття відповідного рішення.
Центральна МЕК, Центральна дитяча спецЛКК у місячний строк з дати отримання медичної справи надають або надсилають повідомлення особам, яким встановлено (не встановлено) причинний зв'язок хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, про результати розгляду медичної справи та винесене рішення.
Рішення експертних комісій можуть бути оскаржені до суду.
Суд акцентує увагу на тому, що жодний перелічений висновок не був оскаржений в адміністративному чи судовому порядку.
При цьому, суд враховує, що наведеними нормами Положення N 166/129 не встановлено порядку виправлення будь-яких помилок в експертних висновках, натомість, передбачено повторний розгляд медичних справ, зокрема, у випадку виявлення неврахування чи часткового врахування медичних та дозиметричних даних.
За наведених обставин, суд вважає, що недійсність експертних висновків не може бути встановлена листом, а тому оскаржуваний лист не є актом індивідуальної дії та не створює для позивача будь-яких правових наслідків.
Враховуючи, що відповідачем не було проведено повторного розгляду медичної справи позивача, суд дійшов висновку, що лист Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 16.03.2020 № 9687 не може нівелювати правові наслідки експертних висновків № 8800 від 08.06.2016 та № 6543 від 04.11.2019, що призводить до існування чинних взаємовиключних експертних висновків.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд акцентує увагу, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього випливає, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа № 1-10/2004). Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або охоронюваний законом інтерес якої порушені такою діяльністю.
Матеріалами справи підтверджується, що наявність вказаного листа не перешкоджає позивачеві користуватись правами та пільгами, встановленими чинним законодавством для осіб, захворювання яких пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Так, постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 19.01.2018 у справі № 415/7858/17, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , який внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби став особою з інвалідністю, пенсію з інвалідності з 01.10.2017 з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на відповідний рік.
Згідно посвідчень серії А № 081690 (категорія 1), серії НОМЕР_1 (категорія 2), позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 позивач має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів військової служби.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 позивач є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
Враховуючи, що оскаржуваний лист не є актом індивідуальної дії, позаяк не створює для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Також, суд не вбачає правових підстав для визнання чинними експертних висновків № 8800 від 08.06.2016 та № 6543 від 04.11.2019, позаяк обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не узгоджується з повноваженнями суду, визначеними у статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до положень статті 9 Конституції України та статей 17, 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що "принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_4 ) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.П. Катющенко