ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
15 лютого 2022 року м. Київ № 640/4880/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі №640/4880/22 за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція інвестиційного менеджменту»
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про визнання протиправними та нечинними постанов
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція інвестиційного менеджменту» (далі по тексту - позивач), адреса: 04071, місто Київ, вулиця Спаська, будинок 5 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - відповідач), адреса: 03057, місто Київ, вулиця Смоленська, будинок 19, в якій позивач просить
- визнати протиправною та нечинною постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04 лютого 2022 року №237 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року № 766»;
- визнати протиправною та нечинною постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07 лютого 2022 року №238 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року № 766».
Підставою позову позивач вказує протиправність прийняття суб'єктом владних повноважень оскаржуваних постанов.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2022 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснити її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Одночасно з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04 лютого 2022 року №237 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року №766» до моменту вирішення справи по суті та шляхом зупинення дії постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07 лютого 2022 року №238 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року №766» до моменту вирішення справи по суті.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача посилається на те, що оскаржувані постанови було прийнято без дотримання процедури, визначеної законом до рішень, що мають ознаки регуляторного акта, а тому, на переконання представника позивача, відповідачем порушено право позивача на подання зауважень та пропозицій до проекту регуляторного акта.
Крім того, у заяві про забезпечення позову зазначено, що позивач є учасником електричної енергії та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії, виданої згідно з постановою НКРЕКП від 18 вересня 2018 року №1007, відповідно, невжиття заходів забезпечення позову, як стверджує представник позивача, створить для позивача негативні економічні наслідки внаслідок суттєвого обмеження свободи діяльності на ринку.
Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Так, судом встановлено, що позивач оскаржує постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04 лютого 2022 року №237 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року №766» та від 07 лютого 2022 року №238 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року №766».
На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18 вересня 2018 року №1007 Товариству з обмеженою відповідальністю «агенція інвестиційного менеджменту» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статями 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до вимог частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тобто, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При цьому заходи забезпечення, як вже було зазначено судом, мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими, репутаційними, службовими та професійними наслідками.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Разом з тим суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19, від 13 березня 2020 року у справі №1740/2484/18, від 30 вересня 2020 року у справі №640/1305/20, від 22 жовтня 2020 року у справі №640/1304/20, від 24 листопада 2020 року у справі №640/9636/20, від 11 березня 2021 року у справі №260/1168/19.
Як вже було зазначено судом, позивач оскаржує постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04 лютого 2022 року №237 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року №766» та від 07 лютого 2022 року №238 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року №766» та звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, обгрунтовує її виключно порушенням з боку відповідача процедури прийняття оскаржуваних постанов.
Суд зауважує, що підстави, які зазначає позивач у заяві про забезпечення позову є предметом розгляду справи по суті, а тому, встановлення обставин законності прийняття оскаржуваних постанов, їх оцінка повинна бути надана судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовує відповідач свої заперечення та пояснень інших учасників справи, при розгляді справи по суті.
У разі вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб шляхом зупинення дії постанов, судом буде фактично ухвалене рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Відтак, посилання заявника щодо очевидної протиправності вказаних постанов в даному випадку, судом не може бути оцінено, з огляду на вищевикладене.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви заявника про забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція інвестиційного менеджменту» про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник