ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
15 лютого 2022 року м. Київ № 640/5204/22
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами
Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоберег»
до Головного управління ДПС у м. Києві,
Державної податкової служби України
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоберег» (далі по тексту - позивач), адреса: 02230, місто Київ, вулиця Бальзака, будинок 7 до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач 1), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач 2), адреса: 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, в якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, зокрема:
1) від 15 квітня 2021 року №2569379/37311783, яким позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №26 від 01 березня 2021 року.
2) від 15 квітня 2021 року №2569383/37311783, яким позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної№162 від 12 березня 2021 року.
3) від 15 квітня 2021 року №2569386/37311783, яким позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної№63 від 03 березня 2021 року.
4) від 15 квітня 2021 року №2569387/37311783, яким позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної№81 від 04 березня 2021 року.
5) від 15 квітня 2021 року №2569381/37311783, яким позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №93 від 05 березня 2021 року.
6) від 15 квітня 2021 року №2569380/37311783, яким позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 164 від 12 березня 2021 року.
7) від 15 квітня 2021 року №2569391/37311783, яким позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №39 від 01 березня 2021 року.
8) від 15 квітня 2021 р №2569385/37311783, яким позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №141 від 10 березня 2021 року.
9) від 15 квітня 2021 року №2569384/37311783, яким позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №40 від 01 березня 2021 року.
10) від 15 квітня 2021 року №2557926/37311783, яким позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної№68 від 03березня 2021 року.
11) від 15 квітня 2021 року №2569390/37311783, яким позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної№74 від 03 березня 2021 року.
12) від 15 квітня 2021 року №2569388/37311783, яким позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної№101 від 05 березня 2021 року.
13) від 15 квітня 2021 року №2569382/37311783, яким позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №119 від 09 березня 2021 року;
14) від 15 квітня 2021 року №2569389/37311783, яким позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної№135 від 10 березня 2021 року.
15) від 15 квітня 2021 року №2569378/37311783, яким позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної№144 від 10 березня 2021 року.
- зобов'язати Державну фіскальну службу України здійснити дії по реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних наступних податкових накладних: податкової накладної №26 від 01 березня 2021 року. податкової накладної №162 від 12 березня 2021 року; податкової накладної №63 від 03 березня 2021 року, податкової накладної №81 від 04 березня 2021 року, податкової накладної №93 від 05 березня 2021 року, податкової накладної №164 від 12 березня 2021 року, податкової накладної №39 від 01 березня 2021 року, податкової накладної №141 від 10 березня 2021 року, податкової накладної №40 від 01 березня 2021 року, податкової накладної №68 від 03 березня 2021 року, податкової накладної №74 від 03 березня 2021 року, податкової накладної №101 від 05 березня 2021 року, податкової накладної №119 від 09 березня 2021 року, податкової накладної №135 від 10 березня 2021 року, податкової накладної №144 від 10 березня 2021 року.
Підставами позову вказано порушення суб'єктами владних повноважень прав позивача внаслідок прийняття оскаржуваних рішень.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
У відповідності до пунктів 4, 5, 8 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Проте, позивачем не додано до позовної заяви належним чином засвідчених копій оскаржуваних ним рішень.
Більш того, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15 лютого 2022 року Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) перебуває у стані припинення.
В свою чергу, Наказом Державної податкової служби України від 30 вересня 2020 року №529, відповідно до статті 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та Положення про Державну податкову службу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227, утворено як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України Головне управління ДПС у м. Києві.
Наказом Державної податкової служби України від 24 грудня 2020 року №755 з 01 січня 2021 року розпочато здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом Державної податкової служби України від 30 вересня 2020 року №529, повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №893 від 30 вересня 2020 року.
За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань філією (відокремленим підрозділом) Державної податкової служби України у тому числі є Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП:44116011).
Також, у відповідності до пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України).
Проте, позивачем не зазначено коду ЄДРПОУ Державної фіскальної служби України.
В свою чергу, слід також наголосити, що постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227 затверджено Положення про Державну податкову службу України, у відповідності до пункту 1 якого Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17 травня 2019 року до реєстру було внесено запис про реєстрацію Державної податкової служби України, як юридичної особи публічного права (код ЄДРПОУ 43005393) (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).
В той же час, з 17 травня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості щодо перебування в стані припинення юридичної особи -Державної фіскальної служби України.
Таким чином, позивачу необхідно конкретизувати найменування відповідачів, які, на його думку, мають відповідати за заявленими позовними вимогами.
Крім того, згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У відповідності до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для працездатних осіб з 1 січня 2022 року - 2481 гривень.
З урахуванням заявлених позовних вимог (15 основних позовних вимог немайнового характеру), сплаті за звернення до суду з вказаною позовною заявою підлягає 37215,00 грн.
Проте, позивачем не дано до позовної заяви документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2481,00 грн, що 34 734,00 грн менше, ніж передбачено Законом.
Крім того, відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно із частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов'язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.
Так, відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Як вже було зазначено, частина 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України визначені випадки, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.
Отже, пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.
Водночас, пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.
Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Дослідження змісту аналізованих приписів статей Податкового кодексу України та статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов'язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.
Суд зауважує, що Законом України від 24 жовтня 2013 року № 657-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» (надалі - Закон України від 24.10.2013 № 657-VII) були внесені зміни до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов'язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 ПК України. Водночас до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України аналогічні зміни не були внесені.
Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов'язані з нарахуванням грошових зобов'язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов'язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами Податкового кодексу України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.
Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов'язань або інші рішення) об'єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.
Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах встановлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб'єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов'язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв'язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.
Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов'язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.
Конституційний Суд України рішенням від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб'єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).
Вказаний висновок Конституційного Суду України є релевантним щодо нинішнього стану нормативно-правового регулювання.
Тобто, із прийняттям чинної редакції Кодексу адміністративного судочинства України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податкового кодексу України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податкового кодексу України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Така правова позиція з цього приводу викладена у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18, від 15 червня 2020 року у справі №380/1005/20.
Враховуючи, що позивач звернувся до адміністративного суду з вказаними позовними вимогами 14 лютого 2022 року, оскаржувані рішення прийнято у березні 2021 року, а рішення за результатом розгляду скарг на ці рішення - у квітні 2021 року, приходжу висновку, що позивачем пропущено встановлений строк звернення до суду та не надано заяви про поновлення цього разом з доказами поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки можуть бути усунені у п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду:
- належним чином оформленої позовної заяви разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи, з урахуванням висновків, викладених у даній ухвалі суду;
- належним чином засвідчених копій оскаржуваних позивачем рішень разом з їх копіями відповідно до кількості учасників справи;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з вказаними позовними вимогами разом з доказами поважності причин його пропуску;
- документу про сплату судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом немайнового характеру у розмірі 37215,00 грн на наступні платіжні реквізити: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030101, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA908999980313181206084026007, код класифікації доходів бюджету 22030101).
Керуючись статтями 122, 123, 160-162, частиною 1, 2 статті 169, статтями 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоберег» залишити без руху.
2. Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.
3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя К.Ю. Гарник