ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
15 лютого 2022 року м. Київ № 640/5249/22
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач), адреса: 03165, місто Київ, проспект Любомира Гузара, будинок 7, в якій позивач просить:
- поновити строк звернення за цією позовною заявою до суду;
- визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня з 2015 року по 2021 рік, яка передбачена статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у розмірі 46849,00 грн;
- стягнути з Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради на користь ОСОБА_1 : недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня з 2015 року по 2021 рік як учаснику бойових дій, з урахуванням індексу інфляції, в розмірі
46849,00 грн, з врахуванням проведених виплат, а саме: за 2015 рік у розмірі 4745,00 грн., за 2016 рік у розмірі 5650,00 грн., за 2017 рік у розмірі 6560,00 грн, за 2018 рік у розмірі 6865,00 грн, за 2019 рік у розмірі 7485,00 грн, за 2020 рік у розмірі 8190,00 грн та в 2021 році у розмірі 7354,00 грн;
- прийняти рішення про стягнення із Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 10 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди;
- заблокувати рахунки Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради у разі несплати недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня;
- зобов'язати Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради перерахувати недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2021 року як учаснику бойових дій в розмірі 46849,00 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 , наведеного у додатку.
Підставами позову вказано порушення суб'єктом владних повноважень прав позивача внаслідок нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня не в повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
У відповідності до пунктів 4, 5, 8 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються:
- зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Так, у позовній заяві позивач стверджує, що нарахування та виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, не в повному обсязі йому здійснюється Департаментом соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), починаючи з 2015 року.
Проте, до позовної заяви не додано належних та допустимих доказів вказаним обставинам, зокрема, не надано належним чином засвідчених документів, що підтверджують взагалі факт отримання останнім щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2015-2020 роки.
Більш того, зі змісту листа Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 листопада 2021 року №051-С-16072-044, копія якого додана до позовної заяви, але не засвідчена у встановленому законом порядку, вбачається, що здійснення нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року було здійснено позивачу Київським міський центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, а не Департаментом соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Тобто, позивачу необхідно конкретизувати коло відповідачів за пред'явленими позовними вимогами.
Крім того, згідно частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Положення частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, які встановлюють імперативний припис щодо поведінки заявника позову, зобов'язують позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в той же час інша частина цієї статті надає право позивачу у разі подання письмових чи електронних доказів додати до позовної заяви копії відповідних доказів.
Тобто, процесуальний закон зобов'язує позивача надати до позовної заяви лише наявні в нього докази.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Письмовими доказами в розумінні частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно з частиною 2 цієї статті письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (частина 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частина 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як вбачається з додатків до позовної заяви до неї додано копії документів, які взагалі не засвідчені позивачем.
Також, у відповідності до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
На переконання суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Тобто, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач є учасником бойових дій, про що свідчить відповідне посвідчення, копія якого додана до позовної заяви.
Конституційний Суд України своїм рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивач у позовній заяві зазначає, що разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році була виплачена йому не в повному обсязі.
Отже, у 2015-2020 роках позивачу було відомо, що йому виплачено разову грошову допомогу в розмірі, меншому ніж встановлено Законом, тобто, саме з дати отримання допомоги у неповному обсязі слід обраховувати в даному випадку строк звернення до адміністративного суду з позовними вимогами в частині, що стосується виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2015-2020 роки, оскільки станом на момент виплати Конституційним Судом України вже було прийнято рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 та відновлено дію частини п'ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 № 3551-XII у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV.
Між тим, позивач з цими позовними вимогами звернувся до адміністративного суду лише у лютому 2022 року, тобто, після спливу шестимісячного строку для такого звернення.
При цьому, обставини, на які позивач посилається у позовній заяві, як на поважність причин пропуску строку звернення до суду є необгрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для його поновлення.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки, з урахуванням положень статей 122,123 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть бути усунені, у десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду разом з доказами поважності причин його пропуску щодо позовних вимог за 2015-2020 роки;
- належним чином оформленої позовної заяви разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи;
- належним чином засвідчені копії доданих до позовної заяви документів разом з їх копіями відповідно до кількості учасників справи.
Керуючись статтями 160-162, частиною 1, 2 статті 169, статтями 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
2. Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.
3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя К.Ю. Гарник