ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
15 лютого 2022 року м. Київ № 640/3475/22
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Балась Т.П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправними окремих положень нормативно-правових актів, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової служби України, в якому позивач просить суд:
- визнати такими що порушують права позивача:
Закон України № 581/96-ВР від 11.12.96, в частині зупинення дії пункту 18 частини першої статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у частині звільнення від сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і податку на добавлену вартість з товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України;
Закон № 2756-УІ від 02.12.2010, в частині, пункт 44, підпункт 1:
«У Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
1) пункт 18 частини першої статті 20 викласти в такій редакції:
« 18) зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства»;»
- зобов'язати Державну податкову службу України ЄДРПОУ 43005393, в подальшому відносно позивача, ОСОБА_1 , застосовувати ст.20 пункт 18 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ у редакції закону України «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів з питань оподаткування підакцизних товарів» 498/95-ВР від 22 грудня 1995 року (із змінами): «(Пункт 18 частини першої статті 20 втратив чинність в частині звільнення від сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і податку на добавлену вартість з підакцизних товарів, що імпортуються на підставі Закону України № 498/95-ВР від 22.12.1995 ) (Зупинено дію з 06.01.1993 пункту 18 статті 20 в частині звільнення від оподаткування доходів згідно з Декретом № 43-93 від 30.04.1993) 18) звільнення від сплати податків і мита всіх видів;».
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно з ч. 2 ст. 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Статтею 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено інстанційну підсудність адміністративних справ.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 22 КАС України, місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
Частиною 4 ст. 22 КАС України передбачено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Водночас ст. 264 КАС України, якою встановлено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень, передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень (п. 1 і 2 ч. 1 цієї статті Кодексу).
Статтею 266 КАС України встановлені особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат (пункти 1-4).
Зміст наведених свідчить про відсутність компетенції адміністративного суду розглядати вимоги про протиправність законів України.
Згідно з абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України.
Тобто, Конституцією України передбачено спеціальний судовий орган, який здійснює судовий контроль щодо конституційності законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України, предметна юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.
Наведені вище положення Конституції України та КАС України у сукупності дають підстави для висновку, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вимоги щодо визнання протиправними та нечинними законів України, оскільки повноваженнями щодо перевірки законів на конституційність наділений Конституційний Суд України.
В той же час, суд позбавлений можливості відкрити провадження в частині позовних вимог до Державної податкової служби України з огляду на положення ч.6 ст.21 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 170, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправними окремих положень нормативно-правових актів, зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).
Суддя Т.П. Балась