ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
14 лютого 2022 року м. Київ № 640/4588/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., ознайомившись із позовною заявою і доданими до неї матеріалами
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
доУправління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 14-Б)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, оформлене листом № 4808/35-01/22 від 02.04.2019, щодо відмовити ОСОБА_1 у встановлені статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни;
зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Суд розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як вбачається з позовних вимог позивача, ним оскаржуються рішення Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, оформлене листом № 4808/35-01/22 від 02.04.2019, щодо відмовити ОСОБА_1 у встановлені статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни
У той же час, з позовом до суду звернувся 04.02.2022 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
При цьому, позивач просить поновити йому строк звернення до суду з даним позовом, обґрунтовуючи тим, що останній про порушення своїх прав дізнався лише після консультації з адвокатом.
Поряд з цим, позивач також посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного суду від 15 вересня 2020 року по справі № 635/7878/16-а (адміністративне провадження № К/9901 /17592/18, К/9901/17591/18), згідно якої застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, гака особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист.
Також позивач звертав увагу, що строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог; а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Поряд з цим, на думку позивача, у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист.
А тому, на його думку, неможливість обмеження шестимісячним строком обов'язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист підтверджується також встановленим статі ями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку обов'язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов'язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий же обов'язок держави перед громадянином - 6 місяцями.
У той же час, суд відхиляє посилання скаржника на правовий висновок, висловлений Верховним Судом у постановах від 15 вересня 2020 року у справі № 635/7878/16-а, з огляду на наступне.
У відповідності до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію.
З огляду на це, суд зазначає, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 дійшов наступного висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії: «Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.»
Верховний Суд також наголосив, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Таким чином, суд не вбачає підстав для відступу від такої позиції. Крім того, така необхідність належним чином не обґрунтована у позовній заяві.
На думку суду, наведені доводи є недостатніми для висновку про об'єктивну неможливість звернення до суду в межах шестимісячного строку.
Таким чином, суд розглянувши подану позивачем заяву про поновлення строку звернення до суду, вважає зазначені в ній підстави неповажними, та надає позивачеві строк для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом.
Відтак, з огляду на вказане позивачу належить зазначити причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до частини першої та другої ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Залишити позовну заяву без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання даної ухвали.
3. Попередити позивача про те, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви, вона буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства.
Ухвала оскарженню не підлягає. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), відповідно частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.М. Погрібніченко