ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 лютого 2022 року м. Київ № 640/1178/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач, МОУ), у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03 грудня 2020 року №157;
- зобов'язати МОУ призначити та виплатити позивачці одноразову грошову допомогу у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2019 року, у зв'язку зі смертю сина ОСОБА_2 .
В обґрунтування заявлених вимог позивачка вказує на те, що внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби помер її син - ОСОБА_2 , а отже позивачка має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2019 року, відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2021 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачці строку на усунення недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/1178/21 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження).
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому МОУ не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки відсутні правові підстави для призначення оскаржуваної одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що син позивачки станом на дату смерті перебував у стані алкогольного сп'яніння, а тому позивачка не мала право на отримання одноразової грошової допомоги, а тому дії відповідача в межах спірних відносин є правомірними.
Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 .
Відповідно до Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 22 жовтня 2019 року №2916 захворювання старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2 , що стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 - захворювання та причина смерті, так, пов'язані з проходженням військової служби.
Відповідно до висновку експертного дослідження №051-1393-2019 в результаті судово-токсикологічного дослідження крові ОСОБА_2 знайдено спирт етиловий у концентрації 2,51 проміле.
Відповідно до протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03 грудня 2020 року №157, затвердженого Міністром оборони України А. Таран 07 грудня 2020 року, за наслідками розгляду поданих документів, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2 , оскільки на час смерті він перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги протиправними, позивачка звернулася до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі по тексту - Закон №2232-ХІІ).
Статтею 41 Закону №2232-ХІІ визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон №2011-ХІІ).
Питання одноразової грошової допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві урегульоване нормами статті 16 цього Закону.
Так, відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктами 1, 2 частини другої цієї статті Закону визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку, що допомога виплачується, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження, чи у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.
Визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв'язку з виконанням ним обов'язків військової служби захворів, внаслідок чого помер. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження.
Як свідчать матеріали справи, на день смерті солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2 був військовослужбовцем, його захворювання, яке призвело до смерті (гостра ішемічна хвороба серця з розвитком гострої серцевої недостатності), було безпосередньо пов'язане із виконанням ним обов'язків військової служби.
Згідно з положеннями статті 16-1 Закону №2011-ХІІ, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Таким чином, позивачка має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю сина - солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2 .
Положеннями частини дев'ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 16-4 Закону №2011-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, визначено підстави, за якими призначення та виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, зокрема, визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Вказані положення кореспондуються з положеннями, зазначеними у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служб у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі по тексту - Порядок № 975).
Тобто, одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується зокрема членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
При цьому, зміст положення пункту «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ, на яку посилається відповідач в обґрунтування правомірності свого рішення, вказує на те, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюсь у тому випадку, коли загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є саме наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів та доводів, якими б підтверджувалося, що ОСОБА_2 вчинив будь-які дії у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, що стали причиною смерті.
При цьому, наданими документами підтверджується, що захворювання та причина смерті солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2 , так, пов'язані з проходженням військової служби та лише констатовано перебування його у стані алкогольного сп'яніння. Жодним документом не підтверджено причинно-наслідкового зв'язку між причиною смерті ОСОБА_2 та його станом алкогольного сп'яніння. Натомість, причина смерті у Висновку експертного дослідження № 021-1574-2019 від 08.07.2019, і у лікарському свідоцтві про смерть № 020-1574 від 08.07.2019 зафіксована як: «гостра ішемічна хвороба серця».
Таким чином, зібраними по справі доказами спростовуються висновки відповідача про те, що військовослужбовець ОСОБА_2 , який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, вчинив дії, які стали наслідком його смерті.
Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи, що право на отримання одноразової грошової допомоги членами сім'ї військовослужбовця безпосередньо пов'язане з наявністю зв'язку між смертю особи та захворюванням, отриманим під час виконанням ним обов'язків військової служби, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування пункт 2 рішення відповідача, оформленого протоколом засідання комісії від 03 грудня 2020 року №157 про відмову у призначенні та виплаті позивачці одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю сина - ОСОБА_2 .
В той же час, стосовно позовних вимог щодо зобов'язання МОУ призначити і виплатити одноразову грошову допомогу позивачці - матері загиблого (померлого) військовослужбовця ОСОБА_2 , смерть якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975, суд виходить з такого.
Так, у відповідності до пункту 3 Порядку №975 Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто, днем виникнення права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у дружини померлого є ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому, під час визначення розміру одноразової грошової допомоги, який належить до виплати, слід застосовувати ті положення законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Згідно з положеннями статті 16-2 Закону №2011-ХІІ, в редакції, що діяла на момент виникнення права на отримання допомоги, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Згідно з пунктом 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання вчинити дії також підлягають задоволенню.
Інші доводи учасників справи не спростовують висновків суду у даній адміністративній справі.
Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п'ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений нею судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати пункт 2 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання від 03 грудня 2020 року №157, затверджене Міністром оборони України 07 грудня 2020 року в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її сина - ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер внаслідок захворювання, пов'язаного проходженням військової служби.
4. Зобов'язати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022; адреса: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6) призначити та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу у зв'язку зі смертю сина - ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з пов'язаного проходженням військової служби, у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2019 року, відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022; адреса: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6).
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з моменту складення повного тексту
Суддя: Н.А. Добрівська