ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
14 лютого 2022 року 09:17 № 640/8603/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Левкович А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02002, м. Київ, вул. Сверстюка, 15)
третя особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
про скасування постанови, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) з адміністративним позовом до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі по тексту також - відповідач), третя особа - ОСОБА_2 , в якому просить:
- скасувати постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 , винесену головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Арійончик Катериною Володимирівною від 24 лютого 2021 року у виконавчому провадженні №61099631 за примусовим виконання судового наказу №755/19086/19 від 29 листопада 2019 року, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 04 грудня 2019 року;
- зобов'язати головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Арійончик Катерину Володимирівну виконати новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №61099631 за примусовим виконанням судового наказу №755/19086/19 від 29 листопада 2019 року, виданого Дніпровським районним судом міста Києва від 04 грудня 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що Сімейним кодексом України встановлено як мінімальний гарантований розмір аліментних виплат на одну дитину на рівні не нижче 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, так і максимальний розмір аліментних виплат, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів на одну дитину відповідного віку.
Відтак, відповідно до положень частини 5 статті 183 Сімейного кодексу України сума аліментів, що підлягає стягненню з позивача на утримання сина ОСОБА_3 за липень 2020 року не може перевищувати 23 180,00 грн., відповідно, зменшується загальна сума заборгованості зі сплати аліментів, що не відповідає підставам для накладення на боржника штрафу відповідно до пункту 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Представник відповідача відзиву на адміністративний позов не надав, на виконання вимог ухвали суду матеріалів виконавчого провадження не надіслав.
У призначене судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Третя особа у письмових поясненнях на адміністративний позов вказала, що згідна з твердженнями позивача, що після отримання ним доходу за липень 2020 року від продажу власної квартири за договором купівлі-продажу від 07 лютого 2020 року на суму 881 624,25 грн. виникли аліментні зобов'язання за липень 2020 року в розмірі лише 23 180,00 грн. При цьому, загальна заборгованість позивача по сплаті аліментів станом на 24 лютого 2021 року становила 43 778,30 грн., тобто її розмір перебільшує сукупний розмір заборгованості боржника за три роки, що є підставою для застосування штрафу до позивача як боржника.
Неявка у призначене судове засідання представників учасників справи, повідомлених про дату, час та місце розгляду справи у передбачений статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України спосіб, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до вимог частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
З наявних матеріалів справи вбачається, що на виконанні у державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №61099631 з примусового виконання судового наказу №755/19086/19, виданого 04 грудня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку, щомісячно, починаючи з 26 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
24 лютого 2021 року в межах вищевказаного виконавчого провадження державним виконавцем відповідача прийнято постанову про накладення штрафу, якою встановлено, що станом на 01 лютого 2021 року заборгованість позивача як боржника по аліментам становить 241 004,36 грн., що є підставою для застосування штрафу у розмірі 120 502,18 грн. (50 % від суми заборгованості).
Незгода позивача із даною постановою, зокрема, в частині визначення розміру заборгованості, на яку накладено штраф, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 71 Закону №1404-VIII.
Так, порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України (частина 1 статті 71 Закону №1404-VIII).
Відповідно до частини 3 вказаної статті визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
У подальшому, 28 серпня 2018 року набрав чинності Закон України від 03 липня 2018 року №2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання».
Вищевказаним Законом стаття 71 Закону№1404-VIII була доповнена частиною 14 наступного змісту:
"За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу".
Таким чином, відповідно до пункту 14 статті 71 Закону №1404-VIII за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
З аналізу викладених норм, суд приходить до висновку, що з 28 серпня 2018 року Законом №1404 установлено, що строк обчислення державним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених частиною 14 статті 71 Закону №1404, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Таким чином, з 28 серпня 2018 року державний виконавець має право прийняти рішення про накладення на боржника у виконавчому провадженню по примусовому виконанню судового рішення про стягнення аліментів за встановленням, зокрема, двох юридичних фактів: по-перше, станом на 28 серпня 2018 року (та у подальшому на день прийняття рішення про накладення штрафу) боржник має заборгованість зі сплати аліментів, по-друге, розмір заборгованості із сплати аліментів учасником виконавчого провадження не оскаржений у судовому порядку.
Станом на 01 лютого 2021 року позивач мав заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому листі №755/19086/19, що позивачем не заперечується. Водночас, позивачем заперечується розмір такої заборгованості, зокрема, в частині визначення державним виконавцем суми аліментів за липень 2020 року в розмірі 220 406,06 грн.
Із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 лютого 2021 року вбачається, що сума аліментів за липень 2020 року розрахована державним виконавцем як 1/4 від отриманого позивачем доходу в розмірі 881 624,25 грн., отриманого від продажу об'єкту нерухомості за договором купівлі-продажу квартири від 07 лютого 2020 року.
Стосовно даних обставин суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 71 Закону №1404-VIII порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Згідно частини 2 статті 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (частини 1, 5 статті 183 Сімейного кодексу України).
Тобто, нормами Сімейним кодексом України визначено максимальний розмір аліментних виплат, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів на одну дитину відповідного віку.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визначено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01 липня до 01 грудня 2020 року в розмірі 2 318,00 грн.
Відповідно, суд погоджується з твердженнями позивача, які підтримала і третя особа, що розмір аліментних виплат за липень 2020 року не повинен перевищувати 23 180,00 грн.
З огляду на те, що державним виконавцем визначено суму аліментних виплат за липень 2020 року у розмірі 220 406,06 грн., суд приходить до висновку, що загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 лютого 2021 року є значно меншим, ніж 241 004,36 грн., відповідно визначений спірною постановою про накладення штрафу розмір такого штрафу розраховано без урахуванням фактичного розміру заборгованості.
Наведене в сукупності дає підстави для висновку про незаконність вказаної постанови, а відтак і про її протиправність та необхідність скасування.
При цьому, у суду відсутні підстави для визнання протиправною і скасування оспорюваної постанови у частині, оскільки розрахунок заборгованості із сплати аліментів з 28 серпня 2018 року і встановлення наявності чи відсутності підстав для накладення на позивача штрафу у відповідному розмірі (20%, 30%, 50%) залежить від факту наявності і розміру такої заборгованості та відноситься до компетенції державного виконавця. У даному випадку суд не може підмінювати собою дискреційні повноваження відповідача.
В той же час, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи з необхідності забезпечення реалізації завдання адміністративного судочинства щодо відновлення порушеного права позивача та встановлення фактичної заборгованості зі сплати аліментів та можливості уже на її підставі (у разі відповідності її вимогам та розмірам, визначеним частиною 14 статті 71 №1404-VIII) суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити новий розрахунок заборгованості за сплати аліментів.
1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що доводи позивача знайшли своє документальне та нормативного підтвердження в частині здійснення державним виконавцем невірного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, та як наслідок, застосування завищеного розміру штрафу на підставі спірної постанови, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вимогами частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 , винесену головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Арійончик Катериною Володимирівною від 24 лютого 2021 року у виконавчому провадженні №61099631 за примусовим виконання судового наказу №755/19086/19 від 29 листопада 2019 року, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 04 грудня 2019 року.
Зобов'язати головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції здійснити новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №61099631 за примусовим виконанням судового наказу №755/19086/19 від 29 листопада 2019 року, виданого Дніпровським районним судом міста Києва від 04 грудня 2019 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02002, м. Київ, вул. Сверстюка, 15, код ЄДРПОУ 35011660).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.Б. Федорчук