ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 лютого 2022 року м. Київ № 640/4025/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві
Київського міського військового комісаріату
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі-відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі-відповідач 2), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо проведення відповідних дій із забезпечення перерахування ОСОБА_1 з 01.03.2018 та з 01.2019 пенсії без обмежень максимального розміру із розрахунку 80% грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018 та на 01.01.2019 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов'язати Київський міський військовий комісаріат скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.03.2018 та на 01.01.2019 (з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018 та на 01.01.2019 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти) для перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві на підставі виданих Київським міським військовим комісаріатом довідок (з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018 та на 01.01.2019 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти) здійснити з 01.03.2018 та з 01.01.2019 перерахунок та щомісячну виплату ОСОБА_3 без обмежень максимального розміру із застосуванням додаткових підвищень, надбавок, доплат та інших виплат, встановлених чинним законодавством для інвалідів війни.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка введена в дію з 01.03.2018 постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, передбачено здійснити перерахунок пенсій звільненим військовослужбовцям з 01 січня 2018 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 (у додатку № 1) за посадою, яку займав позивач перед звільненням у відставку встановлено 57 тарифний розряд, що передбачає тарифний коефіцієнт - 5,52. Цим же додатком встановлено посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються ш ляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Додатком 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 передбачено тарифний коефіцієнт при визначені розміру окладу за військове звання "полковник" - 0,84. Цим же додатком передбачається оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зазначено, що у зв'язку зі зміною норм виплати грошового забезпечення, позивач звернувся із відповідними заявами до відповідачів, проте останніми було відмовлено у виготовлені оновлених довідок та перерахунку пенсії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі та запропоновано відповідачам протягом 15 днів надати відзив на позовну заяву.
Головним управлінням подано відзив на позовну заяву, в якому заперечено проти задоволення позовних вимог.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якому додатково наголошено на обгрунтованості позовних вимог.
Станом на момент прийняття рішення у справі, Київський міський військовий комісаріат не скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, та не подав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію, призначену відповідно до вимог Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Позивач звернувся до відповідачів з заявою та просив скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нові довідки про розмір грошового забезпечення для обрахунку пенсії, за нормами які передбачені постановою Кабінету Міністрів України №704.
У відповідь на звернення позивача, Київський міський військовий комісаріат листом від 30.09.2019 №ВСЗ/3291 повідомило позивачу, «Урядовим рішенням передбачено набрання чинності з 01.03.2018 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704; та визначено порядок перерахунку і виплати пенсій, які призначені згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ” (далі - Закон) до 1 березня 2018 р., затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103. Пунктом 4 вищезазначеною постановою (змінами) уточнено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатком 1,12,13 і 14 постанови Кабінету Міністрів України № 704. Відповідно до вищевказаних змін з 01.03.2018 оклади потрібно рахувати з 1762 грн.- зафіксованого постановою прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року, як це передбачалося до внесення змін. Постанова Кабінету Міністрів України №103 набрала чинності 24.02.2018 та змін більше не відбувалось. Виходячи з вищевикладеного розмір Вашого грошового забезпечення з 01.03.2018 у тож розмірі на сьогоднішній день, а саме: - посадовий оклад - 9 730, 00 грн. (57 тарифний розряд), - оклад за військове звання (полковник) - 1 480, 00 грн., - надбавка за вислугу років (50%) - 5 605, 00 грн.. Всього : 16 815, 00 грн.».
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, листом від03.10.2019 №216121/02/С-6378/3 повідомило позивача, що з метою реалізації частини четвертої статті 63 Закону №2262 Урядом 21.02.2018 прийнято постанову №103 „Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова № 103), якою передбачено проведення перерахунку пенсій з 01.01.2018 особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб із поетапною виплатою підвищення пенсії до 2020 року.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 (в редакції постанови КМУ № 103) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14.
Вказано, що відсутні підстави для перерахунку пенсії позивача в зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб після 01.01.2018.
Також зазначено, що згідно зі статтею 10 Закону органи Пенсійного фонду України з 01.01.2007 виконують функції з призначення і виплати пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону, а функція визначення розміру грошового забезпечення чи окремих його складових для обчислення пенсій виходить за межі їх компетенції.
Вважаючи такі дії відповідачів протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є, зокрема, Закон №2262-ХІІ.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Статтею 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог статті 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Постановою №704 (в редакції, чинній на дату проведення перерахунку пенсії позивача), зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Служби безпеки згідно з додатком 4; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 15; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.
Пунктом 4 Постанови №704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Постанова №704 набрала чинності з 01.03.2018.
На момент набрання чинності Постановою №704, пункт 4 цього нормативно-правового акту було викладено у редакції, визначеній пунктом 6 Постанови №103, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
При цьому, суд звертає увагу, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 Постанови №704 не вносилися.
Таким чином, на момент призначення/перерахунку позивачу пенсії на підставі Постанови №103, пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.».
В подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103.
Отже, лише з 29.01.2020 відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, яка запроваджувала у якості однієї з величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати.
Таким чином, до набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 при розрахунку грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії, пункт 4 Постанови №704 передбачав використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, а додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 - розрахункову величину, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Вирішуючи питання про те, яку із вказаних розрахункових величин повинен був застосувати відповідач у спірних правовідносинах, суд виходить із того, що правила визначення розміру посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначає саме пункт 4 Постанови №704.
Натомість у додатках 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 посилання на іншу розрахункову величину ніж у пункті 4 цієї ж постанови міститься у примітках, які за своїм змістом та призначенням є такими, що лише роз'яснюють механізм (формулу) обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 №870 затверджені Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (далі - Правила №870), які визначають загальні підходи до підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень), їх форму, структуру та техніко-юридичні особливості розроблення з урахуванням нормопроектувальної техніки.
За змістом пункту 20 вказаних правил у структурі проекту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою, в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.
Положеннями пункту 2.16 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), також передбачено, що включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права.
Зазначені норми права додатково підтверджують, що примітка до нормативно-правового акту носить інформаційний характер, не може містити норм права і не може визначати яку саме розрахункову величину слід використовувати при обчисленні окладів.
Суд звертає увагу також і на те, що за загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку пунктом 4 Постанови №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Відтак, не приведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704 у відповідність до змін, що були внесені в пункт 4 цієї ж Постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)".
Разом з тим, як зазначалось вище, на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 з 29.01.2020 відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, яка запроваджувала у якості однієї з величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати.
Слід зазначити, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII) пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
За приписами частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Таким чином суд зазначає, що під час розв'язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ та пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, перевагу належить віддати положенням закону - як акту права вищої юридичної сили.
При цьому, судом враховуються висновки Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, які викладені у постанові від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ, згідно яких: «за загальним правилом дії норм права у часі, у зв'язку з набранням чинності Законом №1774-VІІІ, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають».
Оскільки, норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, у редакції до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови Кабінету Міністрів України №704, суд вважає, що відсутні правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
Із врахуванням викладеного, суд вважає, що, згідно із Постановою Кабінету Міністрів України №704, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, від 11.02.2021 у справі № 240/11952/19, від 11.02.2021 у справі №200/3774/20-а та від 31.03.2021 у справі № 520/2781/2020.
Відтак, з огляду на встановлене пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ положення про незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності Київського міського військового комісаріату та Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо проведення відповідних дій із забезпечення перерахування ОСОБА_1 з 01.03.2018 та з 01.2019 пенсії без обмежень максимального розміру із розрахунку 80% грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018 та на 01.01.2019 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти та зобов'язання відповідача 1 підготувати на надати до відповідача 2 нові довідки про розмір грошового забезпечення позивача встановленого законом на 01.01.2018 та на 01.01.2019.
Також, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання на підставі виданих Київським міським військовим комісаріатом довідок (з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018 та на 01.01.2019 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти) здійснити з 01.03.2018 та з 01.01.2019 перерахунок та щомісячну виплату ОСОБА_3 без обмежень максимального розміру із застосуванням додаткових підвищень, надбавок, доплат та інших виплат, встановлених чинним законодавством для інвалідів війни., оскільки нові довідки із додатковими видами грошового забезпечення від ІНФОРМАЦІЯ_1 ще на надходили.
Суд звертає увагу на те, що з комп'ютерної бази “Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 24.02.2019 у справі №640/8865/19 зобов'язано Київський міський військовий комісаріат надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 березня 2018 року для перерахунку пенсії з урахуванням: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, надбавки за особливості проходження військової служби та премії. Крім того, рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 31.05.2021 у справі №640/11629/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати з 01.04.2019 та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки Київського міського військового комісаріату №ВСЗ/1588 від 07.04.2020. Зазначені рішення набрали законної сили.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 72-77, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.