ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
14 лютого 2022 року м. Київ№ 640/36125/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження клопотання представника позивача про відмову від позову в адміністративній справі за позовом
Головного управління ДПС у Житомирській області
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Житомирській області (далі по тексту - позивач), адреса: 10003, місто Житомир, вулиця Юрка Тютюнника, будинок 7 до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач), адреса: АДРЕСА_1 , в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 податкову заборгованість в сумі 23 425,41 грн.
Підставами позову вказується наявність у платника податків податкового боргу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Володченка Олега Миколайовича про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін залишено без задоволення.
11 лютого 2022 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про відмову від позову, у зв'язку зі сплатою відповідачем податкового боргу в повному обсязі.
Розглянувши заяву представника позивача про відмову від позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для її розгляду та вирішення, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Відповідно до частини 1 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитись від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по сіті справи або в окремій письмовій заяві.
Частиною 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.
У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Крім того, частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Згідно частини 2 статті 142 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Статтею 140 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив суму податкового боргу 30 листопада 2021 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія квитанції про оплату ID1838276270 від 30 листопада 2021 року (а.с. 29), в свою чергу, до адміністративного суду з вказаною позовною заявою Головне управління ДПС у Житомирській області звернулось 03 грудня 2021 року, про що свідчить відповідний штамп відділення поштового зв'язку на конверті (а.с. 13).
Тобто, відповідач сплатив наявну в нього суму податкового боргу до подання позовної заяви, відповідно, у суду відсутні підстави для стягнення з останнього суми сплаченого позивачем судового збору.
З урахуванням зазначеного, а також враховуючи, що у суду не виникає сумнівів щодо того, дії представника позивача не суперечать інтересам позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття відмови позивача від позову, закриття провадження у справі та повернення позивачу 50% сплаченого судового збору.
Також, судом встановлено, що відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено вимогу про стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань позивача, понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
З цього приводу слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI ).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI ).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з наданої суду копії договору №12/21 про надання правової допомоги від 24 грудня 2021 року, укладеного між позивачем (далі по тексту - клієнт) та адвокатом Володченком Олегом Миколайовичем (далі по тексту - адвокат), останній взяв на себе зобов'язання з надання правової (юридичної) допомоги з усіх питань правозастосування, що стосуються чи можуть стосуватися прав, свобод та охоронюваних законом інтересів клієнта, а клієнт сплачуватиме за це гонорар (винагороду) та покриватиме витрати.
Розділом 4 цього договору допомогу передбачено, що за виконання передбачених цим договором дій клієнт сплачуватиме адвокату гонорар (винагороду), порядок обчислення якого (фіксований розмір, погодинна оплата), а також розмір та порядок виплати, визначатиметься за обопільною згодою сторін і що може бути зазначено ними у відповідному звіті про надані послуги до договору або в окремому договорі, який також буде додатком до цього договору.
Згідно зі звітом про надані послуги до договору від 30 грудня 2021 року, адвокатом за період з 24 грудня 2021 року по 30 грудня 2021 року фактично виконані всі роботи та надані всі обумовлені послуги згідно договору та які пов'язані з правовою допомогою та представленням інтересів клієнта, як відповідача, в Окружному адміністративному суді міста Києва протягом розгляду судом справи №640/36125/21. Понесені витрати клієнта сумарно становлять 6000,00 грн та складаються з:
- витраченого Адвокатом, за дорученням Клієнта, часу на правовий аналіз питання щодо можливості підготовки відзиву на позовну заяву ГУ ДПС у Житомирській області від 05 листопада 2021 року (№ 1386/06-30-20), збирання доказів на підтвердження неправомірності вимог позивача та відповідно правомірності позиції відповідача у справі (з урахуванням вартості часу на ознайомлення з матеріалами справи в суді). Всього витрачено часу - 5 годин, вартістю - 2500,00 грн.
- витраченого Адвокатом часу на складання відзиву на позовну заяву, виготовлення її копій та копій інших документів, що необхідно додати до відзиву для подання його до суду, направлення відзиву позивачу. Всього витрачено часу - 5 годин, вартістю - 2500,00 грн.
- витраченого Адвокатом часу на складання інших процесуальних документів в адміністративній справі. Всього витрачено часу - 2 години, вартістю 1000,00 грн.
У пункті 3 вказаного звіту зазначено, що Клієнт задоволений якістю правової допомоги та жодних претензій щодо виконання Адвокатом умов Договору не має та зобов'язується протягом 2 (двох) місяців, після ухвалення Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 640/36125/21 кінцевого рішення, провести оплату Адвокату за надані послуги в розмірі 6000,00 грн.
Проте, суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази сплати наданих послуг позивачем.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, суд вважає за необхідне зазначити, що зі змісту звіту не є зрозумілим, які саме докази збирав адвокат протягом 5 годин на підтвердження неправомірності вимог позивача та відповідно правомірності позиції відповідача у справі (з урахуванням вартості часу на ознайомлення з матеріалами справи в суді).
Так, суд зазначає, що сам позов складається з трьох аркушів, до позову додано 6 документів (копій) на 6 аркушах на підтвердження обставин, якими позивач обгрунтовував заявлені ним позовні вимоги, один аркуш на підтвердження повноважень щодо звернення до суду з позовом та один аркуш - копія платіжного доручення про сплату судового збору за звернення до суду з цим позовом.
24 грудня 2021 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи, зміст якої складається з 7 абзаців, з яких 2 абзаци стосуються того, що відповідачу стало відомо про відкриття провадження у справі; 1 абзац - цитування статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, 3 абзаци - прохання, у зв'язку з неотриманням позовної заяви з доданими до неї документами, про ознайомлення; 1 абзац - зобов'язання представника не виносити з приміщення суду справу та зі справи нічного не вилучати.
24 грудня 2021 року о 14 годині 26 хвилин, як вказав представник відповідача, він ознайомився з матеріалами справи.
31 грудня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву на 5 аркушах, з яких на половині першого аркуша зазначені найменування сторін та реквізити справи; 4 абзаци - зазначення про те, що в провадженні суду перебуває справа №640/36125/21 та відомості про те, що відзив подається своєчасно.
Другий аркуш відзиву стосується: цитування положень статей 2, 6, 8, 9, 94, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, а також міркувань представника відповідача щодо того, які дії мав зробити суддя при отриманні позовної заяви, яка, на думку представника відповідача, не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Третій аркуш відзиву на позовну заяву стосується того, що відповідач категорично заперечує щодо відповідності поданих незасвідчених копій письмових доказів та роздруківок паперових копій електронних документів, а також того, що 30 листопада 2021 року відповідачем сплачено наявний в нього податковий боргу.
Суд наголошує на тому, що відповідачем сплачено саме 23425,41 грн, тобто, суму самостійно визначеного податкового зобов'язання та не сплаченого у встановлені строки.
Відповідно, відповідач не спростував того факту, що ним сплачено саме той розмір податкового боргу, який був визначений контролюючим органом.
На четвертому аркуші відзиву на позовну заяву представником заявника процитовано положення статей 45, 139, 77, 262 Кодексу адміністративного судочинства України та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та прохання відмовити у задоволенні позову й стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу.
П'ятий аркуш відзиву на позовну заяву стосується переліку доданих до відзиву документів.
Так, до відзиву було додано: роздруківки з сайта Укрпошти про відстеження поштового відправлення, роздруківка надісланого квитанції ID 1838276270 від 30 листопада 2021 року, яка надійшла з електронної пошти «noreply@liqpay.ua» на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 30 листопада 2021 року; копія квитанції ПриватБанку про сплату суми 23659,66 грн; роздруківка електронного кабінету відповідача від 23 грудня 2021 року; договір №12/21 про надання правової допомоги; ордер, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, звіт про надані послуги.
Суд наголошує, що подані представником відповідача докази на підтвердження заперечень відповідача проти заявлених позовних вимог, а це фактично 2 докази, що підтверджують факт сплати відповідачем наявної в нього суми податкового боргу та відсутності податкового боргу: квитанція про сплату, яка надійшла, на переконання суду, на електронну поштову адресу саме відповідача ще до укладення договору (30 листопада 2021 року) та роздруківка інформації з електронного кабінета платника податку ОСОБА_1 від 23 грудня 2021 року.
Тобто, представником відповідача фактично не збирались докази по справі, а вони були надані останньому безпосередньо відповідачем ще до підписання договору про надання правової допомоги, який було укладено 24 грудня 2021 року.
Відповідно, суд критично ставиться до того, що представником відповідача було витрачено 5 годин збирання доказів на підтвердження неправомірності вимог позивача та відповідно правомірності позиції відповідача у справі (з урахуванням вартості часу на ознайомлення з матеріалами справи в суді).
Щодо витраченого Адвокатом часу на складання інших процесуальних документів в адміністративній справі. Всього витрачено часу - 2 години, вартістю 1000,00 грн, суд зазначає, що станом на 30 грудня 2021 року, окрім заяви на ознайомлення з матеріалами справи, на адресу суду не надходило жодних процесуальних документів від представника відповідача, а зміст заяви про ознайомлення з матеріалами справи, який було досліджено раніше, не дозволяє суду дійти висновку про те, що на його складання адвокатом було витрачено саме дві години часу.
Більш того, слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме такої правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 10 червня 2021 року у справі №820/479/18 та у своїй постанові від 10 вересня 2021 року у справі №460/2315/19.
Суд зауважує, що у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), у пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обгрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну ціну.
З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на необгрунтованість розміру витрат, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про необгрунтованість вимог щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу та відсутність правових підстав для їх стягнення за рахунок позивача на користь відповідача в повному обсязі.
Керуючись частинами 1, 3 статті 189, пунктом 2 частини 1 статті 238, статтями 142, 239, 241-243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, суд
1. Прийняти відмову Головного управління ДПС у Житомирській області від позову.
2.Закрити провадження у справі №640/36125/21 за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
3. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
4. Відмовити Головному управлінню ДПС у Житомирській області у стягненні з ОСОБА_1 суми сплаченого судового збору.
5. Відмовити ОСОБА_1 у стягненні на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
6. Повернути Головному управлінню ДПС у Житомирській області 50% сплаченого відповідно до платіжного доручення №1323 від 17 серпня 2021 року судового збору, а саме 1135,00 грн (одну тисячу сто тридцять п'ять гривень 00 копійок), який було сплачено на наступні реквізити: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030101, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA908999980313181206084026007, код класифікації доходів бюджету 22030101).
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник