ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
11 лютого 2022 року м. Київ № 640/16226/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Чемериса М.С. (за дорученням судді), розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Вектор”
до Головного управління ДПС у м. Києві,
Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання
вчинити певні дії,
Товариством з обмеженою відповідальністю “Вектор” (адреса: 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 3, ідентифікаційний код - 30255204) (далі - позивач або ТОВ “Вектор”) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управлінням ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, ідентифікаційний код - 43141267) (надалі - відповідач або ГУ ДПС в м. Києві), у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві в особі Комісії Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1650918/30255204 від 18.06.2020, про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 18.05.2020;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 18.05.2020 на загальну суму 2 704 248,13 грн., в т.ч. ПДВ 450 708,02 грн., складену Товариством з обмеженою відповідальністю “Вектор” у зв'язку із продажем товару на адресу ТОВ “Прилуцький нафтоналив” датою її фактичного отримання.
Обґрунтовуючи позов ТОВ “Вектор” зазначає, що не погоджується з позицією відповідача і вважає, що рішення про відмову є необґрунтованими та такими, що прийняті без урахування специфіки діяльності підприємства, наданих документів та з порушеннями податкового законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2020 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/16226/20, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
Від відповідача надійшов відзив, у якому вказано, що позивачем не надано первинних документів щодо постачання/придбання товарів, зберігання, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, інвойсів та актів приймання-передачі товару, розрахункових документів, банківських виписок з особистих рахунків. Відсутність вказаних документів не дала можливості підтвердити реальність здійснення господарської операції ТОВ «Вектор», згідно якої виписана податкова накладна № 1 від 18.05.2020, а тому за результатами розгляду вищевказаних документів Комісією ГУ ДПС у м. Києві було прийнято рішення від 18.06.2020 № 1650918/30255204 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 18.05.2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2020 запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Вектор" надати пояснення щодо залучення Державної податкової служби України до участі у адміністративній справі № 640/16226/20 у якості співвідповідача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕКТОР” № 594-12/21 від 22.12.2021 про залучення співвідповідача - задоволено; залучено до участі у справі у якості співвідповідача - Державну податкову службу України (адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код 43005393).
Відзиву на позов від відповідача-2 до суду не надійшло.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між ТОВ «Вектор» та ТОВ «Прилуцький нафтоналив» укладено Договір поставки нафтопродуктів № НП-74/20 від 18.05.2020 відповідно до якого позивачем було поставлено до ТОВ «Прилуцький нафтоналив» мазут паливний 100-зольний малосірчистий високопарафіністий (код УКТЗЕД 2710196400) в кількості 466,250 т. на суму 2 704 248,13 грн., в тому числі ПДВ 450 708,02 грн.
Відповідність товару умовам ДСТУ-4058-2001 підтверджується паспортами якості, виданими AT «Укргазвидобування».
Поставка товару відповідно до договору здійснюється з Шебелінського ГПЗ. Продаж здійснюється на умовах DDP ст. Прилуки.
Згідно п. 2.4. Договору № НП-74/20 від 18.05.2020 оплата за товар провадиться ТОВ «Прилуцький нафтоналив» на розрахунковий рахунок ТОВ «Вектор» в національній валюті України протягом 60 банківських днів з моменту передачі товару.
ТОВ «Вектор» складено рахунок-фактуру від 18.05.2020 № НП-431/20.
Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною № НП-431/20 від 18.05.2020.
Факт транспортування Товару підтверджується залізничними накладними № 44067429 та 44067437.
У зв'язку із продажем товару ТОВ «Вектор» сформовано податкову накладну № 1 від 18.05.2020 на суму 2 704 248,13 грн., в тому числі ПДВ 450 708,02 грн.
09.06.2020 реєстрація вказаної податкової накладної була зупинена відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, із зазначенням: "відсутні відомості у Реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального, щодо товару/послуги 2710196400, що відповідає п. 3 Критеріїв ризиковості здійснення операцій" та запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній.
23.07.2020 Товариство через електронний кабінет платника надало до контролюючого органу пояснення та копії первинних документів, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням № 1 від 14.06.2020. а саме:
договір поставки нафтопродуктів № НП 73/20 між ТОВ «ОТНП» та ТОВ «Вектор»;
рахунок № СФ-0430 від ТОВ «ОТНП» ТОВ «Вектор»;
видаткова накладна № РН-0430 від ТОВ «ОТНП» ТОВ «Вектор»;
податкова накладна № 68 від 18.05.2020 від ТОВ «ОТНП» на користь ТОВ «Вектор»;
лист від ТОВ «ОТНП» до ТОВ «Прилуцький Нафтоналив» № 412 від 18.05.2020 щодо продажу та передачі права власності на мазут;
лист від ТОВ «ОТНП» до ТОВ «Прилуцький Нафтоналив» № 413 від 18.05.2020 щодо уточнення даних в ТТН № 44067429;
транспортні накладні № 44067429,№ 44067437;
лист від AT «Укргазвидобування» до ТОВ «ОТНП» від 18.05.20 щодо уточнення даних в ТТН № 44067429;
договір поставки нафтопродуктів № НП 74/20 між ТОВ «Вектор» та ТОВ «Прилуцький Нафтоналив»;
рахунок НП-431/20 від ТОВ «Вектор» до ТОВ «Прилуцький Нафтоналив»;
видаткова накладна НП-431/20 від ТОВ «Вектор» до ТОВ «Прилуцький Нафтоналив»;
податкова накладна № 1 від 18.05.2020 від ТОВ «Вектор» ТОВ «Прилуцький Нафтоналив»;
лист від ТОВ «Вектор» до ТОВ «Прилуцький Нафтоналив» від 18.05.2020 щодо уточнення даних в ТТН № 44067429;
паспорт якості на мазут в цистернах № 74735580, № 74738683, № 74730854, № 74087719, № 51276814, № 73924110, № 74734401, № 74737503;
сертифікат відповідності на мазут паливний 100-зольний малосірчистий високопарафіністий;
журнал ордер ТОВ «Вектор» по рахунку 631;
журнал ордер ТОВ «Вектор» по рахунку 361.
За результатом розгляду наданих позивачем пояснень та копій документів Комісією Головного управління ДПС у м. Києві прийнято рішення № 1650918/30255204 від 18.06.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 18.05.2020 у зв'язку з ненаданням платником первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, ТОВ «Вектор» надало скаргу до ДПС України у порядку, визначеному п.56.23 ст.56 Податкового кодексу України.
Рішенням Комісії ДПС України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 01.07.2020 № 30718/30255204/2 скаргу ТОВ «Вектор» залишено без задоволення.
Вважаючи рішення про відмову у реєстрації податкової накладної протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1246, податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно пункту 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:
- відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);
- чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;
- реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;
- дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;
- наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;
- наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);
- наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;
- факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;
- наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування;
- дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Відповідно до приписів пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов'язки їх членів визначені Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 (далі - Порядок №1165).
Пунктами 5-7 Порядку №1165 встановлено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
У свою чергу «Критерії ризиковості здійснення операцій» наведені у додатку 3 до Порядку № 1165 є вичерпаним переліком.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).
З квитанції № 1 від 09.02.2020 (документ № 9128031340) вбачається, що контролюючим органом встановлено відсутність відомостей щодо ТОВ «Вектор» у Реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального щодо товару код УКТЗЕД 2710196400, що відповідає п. 3 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
Пункт 3 Критеріїв ризиковості здійснення операцій передбачає відсутність на дату складення податкової накладної/розрахунку коригування відомостей (актуального запису) в Реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального щодо суб'єкта господарювання, який подав для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, у яких зазначено товар (пальне) за кодами згідно з УКТЗЕД відповідно до підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу.
Суд відмічає, що предметом договору є поставка товару - мазут паливний 100-зольний малосірчистий високопарафіністий (код УКТЗЕД 2710196400) в кількості 466,250 т. на суму 2 704 248,13 грн., в тому числі ПДВ 450 708,02 грн.
Відповідно до пп. 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 Кодексу підакцизні товари (продукція) - товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.
Згідно з пп. 14.1.1411 п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.
Ставки акцизного податку, за якими обчислюється акцизний податок при справлянні податку з цих товарів та перелік підакцизних товарів, що відповідають певним кодам товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД та їх описам згідно з УКТ ЗЕД, які є пальним, встановлені пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.
Згідно з переліком, визначеним п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України, акцизний податок справляється з пального, зокрема, за кодом УКТЗЕД 2710 19 64 00 з приміткою «тільки паливо пічне побутове».
Разом з тим, реалізація пального - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам (пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.
Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу).
Враховуючи, що предметом поставки є мазут паливний, що належить до товарної класифікації за кодом 2710 19 64 00 та відповідає вимогам ДСТУ 4058-2001 (Паливо нафтове, мазут), однак не є паливом пічним побутовим, вказаний товар не є підакцизним, а відтак операції з реалізації пального у розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 Податкового кодексу України не відбулося, що виключає необхідність у реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор» платником акцизного податку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідачами не надано пояснень з приводу обставин, на підставі яких дійшли висновку про відповідність зазначеної податкової накладної критеріям ризиковості платника податку і не доведено правомірність зупинення реєстрації зазначених накладних.
Водночас, позивачем на підтвердження правомірності виписування податкової накладної надано докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій: договорів поставки, журнали ордери, видаткові накладні, сертифікати відповідності, паспорти якості, товарно-транспортні накладні, податкову накладну щодо закупівлі товару.
Позивачем надані необхідні документи, що пропонувались для надання податковим органом, проте, зі змісту рішення про відмову в реєстрації податкової накладної не вбачається підстав для відмови в здійсненні реєстрації, зважаючи на відсутність зазначення конкретного документа, якого не вистачає або який складено з порушеннями та не приймається до уваги.
Головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв'язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» від 01 липня 2003 року вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Таким чином, оскаржуване рішення Комісії ГУ ДПС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 18.06.2020 № 1650918/30255204 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частина третя статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно з пунктом 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:
а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС України.
У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.
Пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено, що у разі надходження до ДФС України рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому що втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідачів.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини підлягає застосуванню судами як джерело права.
Згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
При цьому, суд застосовує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 01.07.2003 по справі "Суомінен проти Фінляндії", відповідно до яких, саме орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Крім того, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України", в якому Суд зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Враховуючи, що судом встановлено відсутність у Головного управління ДПС у м. Києві правових підстав для відмови у реєстрації податкової накладної шляхом прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного прав позивача є зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 18.05.2020 датою її фактичного надходження.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 4204,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267).
Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві в особі Комісії Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1650918/30255204 від 18.06.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 18.05.2020.
3. Зобов'язати Державну податкову службу України (адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код 43005393) зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 18.05.2020 на загальну суму 2 704 248,13 грн., в т.ч. ПДВ 450 708,02 грн., складену Товариством з обмеженою відповідальністю “Вектор” (адреса: 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 3, ідентифікаційний код - 30255204) датою її фактичного подання - 09.06.2020.
4. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вектор” (адреса: 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 3, ідентифікаційний код - 30255204) понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні).
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя К.С. Пащенко