ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
15 лютого 2022 року м. Київ № 620/4475/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Балась Т.П., суддів Аблова Є.В., Літвінової А.В., за участю секретаря судового засідання Кузьмич М.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доКабінету Міністрів України, Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області
провизнання та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості та моральної шкоди,
До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач 1), Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області (далі - відповідач 2), у якому просить суд:
- визнати та скасувати у постанові Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» в частині абзацу: «Залежно від особливостей регіонів та типу будівель соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами, встановлені з урахуванням коригуючих коефіцієнтів згідно з додатками 1 і 2», у постанові Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409. Скасувати посилання у постанові застосовувати коригуючий коефіцієнт для нарахування коштів монетизації на оплату теплопослуги;
- визнати протиправними дії керівника управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області, що відповідач навмисно довготривало з 2017 по 2021 роки порушував присягу, скоїв саботаж та злочинну бездіяльність, знавши за стан здоров'я позивача щодо нарахування та виплати позивачу щомісячні нарахування готівкою монетизацій на послуги опалення житлової площі;
- зобов'язати керівника управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області нарахувати та виплачувати позивачу готівкою монетизацію на послуги опалення житлової площі з врахуванням тільки соціальних нормативів без коригуючого коефіцієнту 0,0383 Гкал на цей час на 1 кв. без застосування коригуючого коефіцієнту 0,383 Гкал х 51,8 кв.м = 1,98394 Гкал це норма позивача та надавати суму 4039,30 грн. (розрахунок 1,98394 х 2036);
- стягнути з управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області суму 2336,68 грн. на оплату за послугу з централізованого опалення позивачу не додали за період опалення 2020-2021 роки (довідка тепломережі від 06.04.2021 № 002/1629);
- стягнути з управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області 1000000,00 грн. за моральну шкоду, за довготривале душевне і фізичне страждання, що завдали нерво-психологічної шкоди, що привело інваліда війни, що він знаходиться у довготривалій психологічній депресії;
- зобов'язати управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області нараховувати та здійснювати виплату готівкою грошової монетизації за послугу теплопостачання у подальших опалювальних сезонах без застосування коригуючого коефіцієнта 0,446.
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване положення постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» є незаконним та порушує гарантовані Конституцією України його соціальні права, як інваліда війни, оскільки суперечить Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким позивачу встановлено 100% знижку на пільгову площу квартири 51,8 кв. м., проте встановлені коригуючі коефіцієнти призводять до збільшення заборгованості позивача за комунальні послуги.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 адміністративну справу № 620/4475/21 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі №640/4475/21; розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначене підготовче судове засідання.
Управлінням соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області подано відзив на позову заяву, за змістом якого відповідач не погоджується із позовними вимогами та просить відмовити у їх задоволенні. Відповідач вказує на те, що нарахування та виплата пільг позивачу як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи здійснюється без порушень та помилок відповідно до вимог чинного законодавства.
Кабінет Міністрів України у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що нормами чинного законодавства України прямо передбачено право Кабінету Міністрів України формувати, встановлювати та затверджувати державні соціальні стандарти і нормативи, відтак, під час прийняття положень оскаржуваної постанови, Урядом дотримано вимоги Конституції України, Законів України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та «Про Кабінет Міністрів України». Відповідач наголосив, що положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та пункт 2 оскаржуваної постанови містять аналогічні соціально норми, у зв'язку з чим, доводи позивача щодо порушення норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вважає безпідставними.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті колегією суддів.
Представниками сторін були подані клопотання про здійснення подальшого розгляду справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.
Враховуючи наявність клопотань учасників справи про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження, керуючись статтею 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд протокольною ухвалою від 13.09.2021 перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.08.2014 №409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування», згідно з абзацом другим підпункту 8 пункту 3 якої встановлено, що залежно від особливостей регіонів та типу будівель соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами, встановлені підпунктом 1 цього пункту, визначаються з урахуванням коригуючих коефіцієнтів згідно з додатком.
Додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 визначено Коригуючі коефіцієнти для розрахунку розміру витрат електричної енергії, природного газу та інших видів палива на потреби опалення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2016 №317 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409» абзац другий підпункту 8 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» викладено у наступній редакції: залежно від особливостей регіонів та типу будівель соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами, встановлені підпунктом 1 цього пункту, визначаються з урахуванням коригуючих коефіцієнтів згідно з додатками 1 і 2.
Додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2016 №317, набрала чинності з 30.04.2016) визначено Коригуючі коефіцієнти для розрахунку розміру витрат електричної енергії, природного газу та інших видів палива на потреби опалення.
Для Чернігівської області встановлено коефіцієнт - 0,661 (будівлі на 3 і більше поверхів).
Додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 визначено Коригуючі коефіцієнти для розрахунку розміру витрат теплової енергії на потреби централізованого опалення.
Для Чернігівської області встановлено коефіцієнт - 0,446 (будівлі на 3 і більше поверхів).
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №807 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» оскаржуване положення постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 викладено в новій редакції, за якою: «залежно від особливостей регіонів та типу будівель соціальні нормативи користування комунальними послугами, встановлені підпунктом 1 цього пункту, визначаються з урахуванням відповідних коригуючих коефіцієнтів згідно з додатками 1 і 2» (абзац сьомий).
Додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №807) Коригуючий коефіцієнт для розрахунку розміру витрат електричної енергії, природного газу та інших видів палива на потреби опалення встановлено на рівні 0,826 (будівлі на 3 і більше поверхів).
Додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №807) Коригуючий коефіцієнт для розрахунку розміру витрат теплової енергії на потреби централізованого опалення встановлено на рівні 0,446.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ніжинським МВ УМВС України в Чернігівській області 10.01.1997. Зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 .
Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 05.03.2009, що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.
З 07.12.2014 позивач перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги (далі - ЄДАРП) як особа з інвалідністю внаслідок війни 2 групи за фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
У серпні 2018 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області із заявою щодо пільг з оплати за житлово-комунальні послуги як особі з інвалідністю внаслідок війни.
Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області листом від 05.09.2018 №01-15/07/4373 повідомило позивача про те, що починаючи з жовтня 2014 року нарахування пільг та відшкодування витрат за надані пільги здійснюється у відповідності до соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування».
23.03.2020 позивач звернувся до виконавчого комітету Ніжинської міської ради із заявою щодо розрахунку розміру пільг на послуги з постачання теплової енергії.
Виконавчий комітет Ніжинської міської ради листом від 07.04.2020 № 01.2-04/М-893 повідомив, що розрахунок розміру пільги проводиться виходячи з розміру знижки на оплату комунальних послуг, на яку заявник має право згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ( 100 % ), кількості членів сім'ї, які мають таке право відповідно до Закону та визначені статтею 51 Бюджетного кодексу України (заявник та його дружина) та з урахуванням встановлених цін / тарифів ( внесків) і державних соціальних стандартів. У листі зазначено, що державні соціальні стандарти у сфері житлово-комунального обслуговування, що застосовуються під час надання пільг, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування». З огляду на зазначене, розрахунок нарахованої та виплаченої пільги заявника на постачання теплової енергії становить: (2036,83 грн./Гкал х 0,884837 Гкал (51,8 кв.м. (опалювальна площа житла) х 0,0170818 (норматив теплової енергії на 1 кв. м. опалювальної площі на місяць)) = 1802,26 грн.
У січні 2021 року позивач звернувся до міського голови Ніжинської міської ради із зверненням щодо розміру пільг на постачання теплової енергії.
Виконавчий комітет Ніжинської міської ради листом від 21.01.2021 № 01.2-04/М-3656 роз'яснив: "На виконання Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі», ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю внаслідок війни надаються в грошовій готівковій формі пільги на оплату житлово-комунальних послуг, в тому числі на оплату послуги з постачання теплової енергії.
Нарахування пільги на оплату цієї послуги здійснюється Управлінням виходячи із соціальних нормативів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» (зі змінами та доповненнями (далі - Постанова).
Що стосується соціального нормативу на послугу з постачання теплової енергії (для потреб централізованого опалення то відповідно до абзацу другого підпункту 1 пункту 3 Постанови: у разі використання теплової енергії для централізованого опалення - 0,0383 Гкал на 1 кв. метр опалювальної площі на місяць в опалювальний період.
Відповідно до абзацу сьомого підпункту 8 пункту 3 Постанови залежно від особливостей регіонів та типу будівель, соціальний норматив на послугу з постачання теплової енергії (для централізованого опалення) визначається з урахуванням відповідного коригуючого коефіцієнту згідно з додатком № 2 до Постанови. Так, для Чернігівської області в будівлях на 5 і більше поверхів, коригуючий коефіцієнт становить 0,446.
З огляду на зазначене, соціальний норматив для надання постачання теплової енергії для централізованого опалення складає 0,884837 Гкал на місяць (0,0383 Г кал на 1 кв. метр х 0,446). Розрахунок розміру пільги: 51,8 кв.метра (опалювана площа житла ) х 0,884837 Гкал (соціальний норматив) х 2036,83 грн. ( вартість 1 Гкал ) = 1802,26 грн. Сума пільги на оплату послуги з постачання теплової енергії за повний місяць складає: 1802,26 грн."
Вважаючи, що вказані вище положення постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 в частині встановлення коригуючих коефіцієнтів є такими, що порушують гарантовані Конституцією України соціальні права позивача, як інваліда війни та не погоджуючись із діями Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області щодо нарахування йому та виплати пільг на оплату послуги з постачання теплової енергії із застосуванням таких коефіцієнтів, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Стаття 6 Конституції України, закріплюючи одну з найважливіших засад правової держави принцип поділу влади, одночасно визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України, зокрема, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення забезпечує проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України.
Основоположними принципами діяльності Кабінету Міністрів України є дотримання верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 № 794-VII.
Відповідно до частин першої статті 20 вказаного Закону Кабінет Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій: забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян; забезпечує розроблення та виконання державних програм соціальної допомоги, вживає заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази закладів соціального захисту осіб з інвалідністю, пенсіонерів та інших непрацездатних і малозабезпечених верств населення.
Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.
У статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» терміни вжито у таких значеннях: державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій; соціальні норми і нормативи - показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою: визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України; визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах та фінансових ресурсів для їх реалізації; визначення та обґрунтування розмірів видатків Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, соціальних фондів на соціальний захист і забезпечення населення та утримання соціальної сфери.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України.
У частині першій статті 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних соціальних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів витрат на найм житла, управління житлом і оплату комунальних послуг, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло.
До їх числа відносяться: гранична норма оплати послуг з утримання житла, житлово-комунальних послуг залежно від отримуваного доходу; соціальна норма житла та нормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії малозабезпеченим громадянам; показники якості надання житлово-комунальних послуг.
Таким чином, нормами чинного законодавства України прямо передбачено право Кабінету Міністрів України вирішувати питання щодо встановлення державних соціальних стандартів та нормативів у сфері житлово-комунальних послуг.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» встановлені соціальні нормативи, в межах яких держава надає громадянам пільги або субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком (далі - Постанова №409).
Відповідно до пункту 2 Постанови № 409 установлено соціальну норму житла, в межах якої держава надає громадянам пільги на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком для: оплати комунальних послуг - послуг з постачання теплової енергії для потреб централізованого або автономного опалення, з постачання та розподілу природного газу або постачання та розподілу електричної енергії для індивідуального опалення незалежно від джерела та виду енергії - 21 кв. метр опалюваної площі на одну особу та додатково 10,5 кв. метри на сім'ю.
Пунктом 3 Постанови № 409 установлені соціальні нормативи, в межах яких держава надає громадянам пільги або субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, зокрема, для послуги з постачання теплової енергії (для потреб централізованого або автономного опалення) та індивідуального опалення: у разі використання теплової енергії для централізованого або автономного опалення - 0,0383 Гкал на 1 кв. метр опалюваної площі на місяць в опалювальний період;
При цьому, згідно з абзацом другим підпункту 8 пункту 3 Постанови № 409 встановлено, що залежно від особливостей регіонів та типу будівель соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами, встановлені підпунктом 1 цього пункту, визначаються з урахуванням коригуючих коефіцієнтів згідно з додатком.
Додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 було визначено коригуючі коефіцієнти для розрахунку розміру витрат електричної енергії, природного газу та інших видів палива на потреби опалення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2016 №317 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409» абзац другий підпункту 8 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» викладено у наступній редакції: залежно від особливостей регіонів та типу будівель соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами, встановлені підпунктом 1 цього пункту, визначаються з урахуванням коригуючих коефіцієнтів згідно з додатками 1 і 2.
Додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2016 №317, набрала чинності з 30.04.2016) визначено Коригуючі коефіцієнти для розрахунку розміру витрат електричної енергії, природного газу та інших видів палива на потреби опалення.
Для Чернігівської області встановлено коефіцієнт - 0,661 (будівлі на 3 і більше поверхів).
Додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 визначено Коригуючі коефіцієнти для розрахунку розміру витрат теплової енергії на потреби централізованого опалення.
Для Чернігівської області встановлено коефіцієнт - 0,446 (будівлі на 3 і більше поверхів).
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №807 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» оскаржуване положення постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 викладено в новій редакції, за якою: «залежно від особливостей регіонів та типу будівель соціальні нормативи користування комунальними послугами, встановлені підпунктом 1 цього пункту, визначаються з урахуванням відповідних коригуючих коефіцієнтів згідно з додатками 1 і 2» (абзац сьомий).
Додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №807) Коригуючий коефіцієнт для розрахунку розміру витрат електричної енергії, природного газу та інших видів палива на потреби опалення встановлено на рівні 0,826 (будівлі на 3 і більше поверхів).
Додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №807) Коригуючий коефіцієнт для розрахунку розміру витрат теплової енергії на потреби централізованого опалення встановлено на рівні 0,446.
Обґрунтовуючи незаконне та безпідставне врахування коригуючого коефіцієнта для розрахунку розміру витрат теплової енергії для централізованого або автономного опалення для Чернігівської області для будівель трьох і більше поверхів при розрахунку соціального нормативу у грошовому еквіваленті, позивач посилається на зменшення його соціальної пільги встановленої законом.
Оцінюючі наведені доводи позивача, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв.м. опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю.
Таким чином, цією нормою закону особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надана така пільга як 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб тільки в межах середніх норм споживання та яка нараховується на встановлену у законі площу житла.
Як зазначав суд раніше, у статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» вжито термін «соціальні норми і нормативи» - показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами.
Державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються Кабінетом Міністрів України з метою визначення державних соціальних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів витрат на найм житла, управління житлом і оплату комунальних послуг, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло, що передбачено частиною першою статті 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Таким чином, твердження позивача щодо того, що оскаржувана постанова порушує його права та звужує зміст прав, що визначені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є безпідставними та необґрунтованими.
Крім того, як вбачається з пояснювальної записки Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України, як розробника проекту оскаржуваної постанови, долученої до відзиву на позовну заяву, для встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування Мінрегіоном разом з Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та експертами проекту «Реформа міського теплозабезпечення в Україні» проведено наукове статистично-аналітичне дослідження споживання комунальних послуг та стану забезпечення житловою площею соціально незахищених громадян України, здійснено аналіз чинного законодавства щодо встановлення норм споживання житлово-комунальних послуг, відповідно до яких населенню надаються пільги і житлові субсидії. Для визначення соціальних нормативів на житлово-комунальні послуги загалом було використано 54,9 тис. справ домогосподарств - одержувачів житлових субсидій, які обліковують спожиті послуги за приладами обліку та за результатами досліджень соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлено за середніми нормами фактичного споживання послуг. Визначення та наукове обґрунтування соціальних нормативів споживання теплової енергії для опалення житла базується на КТМ 204 України 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» та Національного стандарту України «Будівельна кліматологія» ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010 з урахуванням поверховості будинків та регіональних відмінностей.
Проект оскаржуваної постанови погоджено з усіма заінтересованими центральними органами виконавчої влади та соціальними партнерами, а саме з Міністерством соціальної політики України, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Міністерством фінансів України.
В той же час, суд при вирішенні даної справи виходить з того, що позивачем не надано жодного допустимого доказу невідповідності оскаржених положень постанови правовим актам вищої юридичної сили, перевищення Кабміном повноважень при її прийнятті, що в сукупності свідчить про необґрунтованість позовних вимог.
Крім того, позивачем не надано доказів того, що у зв'язку з прийняттям оскаржуваних окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 його позбавлено будь-якої з пільг, що існували раніше.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у наведеній частині до Кабінету Міністрів України.
В частині позовних вимог про визнання протиправними дії керівника управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області щодо нарахування та виплати позивачу щомісячних нарахувань готівкою монетизацій на послуги опалення житлової площі з врахуванням коригуючого коефіцієнту суд вказує на те, що постанова Кабінету Міністрів України №409 від 06.08.2014 є чинною та протиправності її положень впродовж розгляду справи судом не встановлено, відповідно її положення є обов'язковими для застосування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що дії Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 є правомірними, та при нарахуванні позивачу пільг, останній діяв відповідно до норм чинного законодавства, у спосіб та у межах, наданих повноважень, а тому відсутні підстави для визнання таких дій протиправними.
У зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання відповідача Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області нарахувати та виплачувати позивачу готівкою монетизацію на послуги опалення житлової площі з врахуванням тільки соціальних нормативів без коригуючого коефіцієнту 0,0383 Гкал (на цей час на 1 кв. без застосування коригуючого коефіцієнту 0,383 Гкал х 51,8 кв.м = 1,98394 Гкал це норма позивача) та надавати суму 4039,30 грн. та стягнення з Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області 2336,68 грн. на оплату за послугу з централізованого опалення, яку позивачу не додали за період опалення 2020-2021 роки, відтак позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Також, стосовно вимоги позивача про стягнення з Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області моральної шкоди в розмірі 1 000 000,00 грн., суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
На обґрунтування цих позовних вимог позивачем зазначено, що протиправні дії Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області завдали позивачу значних душевних страждань, зокрема, позивач перебуває у тривожно депресивному стані, у якості доказів чого позивачем долучено до позовної заяви копію довідки лікаря-психіатра від 16.04.2021 № 544.
Із змісту зазначеної довідки лікаря психіатра вбачається, що 16.04.2021 ОСОБА_1 звернувся до лікаря - психіатра Ніжинської ЦМЛ за медичною допомогою, встановлено діагноз: наслідки ЗЧМТ (1983р.), астено-депресивний синдром, призначено амбулаторне лікування.
Згідно з частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом (частина друга статті 25 Закону № 393/96-ВР).
Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, як зазначено у пунктах 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Отже, факт заподіяння моральної шкоди повинен довести Позивач.
У пункті 5 цієї ж постанови Пленуму № 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6 визначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Отже, законодавець наділив саме суд правом визначати розмір грошового відшкодування. Однак, оскільки поняття моральної шкоди оціночне, то і визначити розмір моральних страждань вкрай важко, адже їх неможливо «виміряти» за аналогією з матеріальною шкодою.
Разом з тим, із вказаної довідки, поданої позивачем, не висновується, що зазначені розлади здоров'я, що зумовили позивача звернутися до психіатра, стали наслідком оскаржуваних дій відповідачів, та з яких міркувань позивач виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.
Крім того, у ході розгляду справи позивачем не доведено протиправної поведінки відповідачів, що також не свідчить про завдання позивачеві моральної шкоди.
За таких обставин, позовна вимога про стягнення моральної шкоди нормативно та документально не підтверджена, а тому підстав для її задоволення не має.
В частині позовних вимог про зобов'язання Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області нараховувати та здійснювати виплату готівкою грошової монетизації за послугу теплопостачання у подальших опалювальних сезонах без застосування коригуючого коефіцієнта 0,446, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, судовому захисту підлягає лише дійсне порушене право, задоволення позовних вимог на майбутнє не допускається.
З урахуванням наведеного, судом не встановлено підстав для зобов'язання відповідача нараховувати та здійснювати виплату готівкою грошової монетизації за послугу теплопостачання у подальших опалювальних сезонах без застосування коригуючого коефіцієнта 0,446 на майбутнє, а тому позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Позивачем під час розгляду справи не надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи було спростовано відповідачем.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Керуючись ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Головуючий суддя Т.П. Балась
Суддя Є.В. Аблов
Суддя А.В. Літвінова
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 15.02.2022.