ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 лютого 2022 року м. Київ № 826/8295/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Скочок Т.О., суддів Кармазіна О.А. та Катющенка В.П. при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до треті особи Кабінету Міністрів України Міністерство розвитку громад та територій України (третя особа 1) Міністерство культури та інформаційної політики України (третя особа 2) Одеська міська рада (третя особа 3)
про визнання протиправним та нечинним запису у додатку до Постанови КМУ № 878 від 26.07.2001 року, зобов'язання вчинити дії
за участі сторін:
позивача - ОСОБА_1
від відповідача -Демеденко О.О.
від третьої особи 3 - Голуб А.С.
У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивачка або ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач або КМУ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Міністерство культури України, в якому просила:
1) визнати нечинним запис у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України» в розділі Одеська область: «м. Одеса - 1794 рік»;
2) зобов'язати Кабінет Міністрів України внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України» в такому записі в розділі Одеська область: «м. Одеса - 1415 рік».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2019 у справі №826/8295/18, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020, закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Верховного Суду від 06.09.2021 (номер провадження №К/9901/8682/20) вказані вище рішення судів у справі №826/8295/18 були скасовані, а матеріали судової справи направлені до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Скочок Т.О.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2021 суддею Скочок Т.О. прийнято до провадження справу №826/8295/18 та призначено у ній підготовче засідання.
У підготовчому засіданні 15.11.2021 року задоволено клопотання Одеської міської ради про залучення останньої до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
30.11.2021 від ОСОБА_1 надійшла "заява щодо корегування формулювання позовних вимог" у якій позивачка уточнила формулювання своєї першої позовної вимоги та просила ще визнати протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) запис у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України» в розділі Одеська область: «м. Одеса - 1794 рік».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у складі колегії суддів на 02.02.2022.
Адміністративний позов позивачка обґрунтовує посиланням на статтю 11 Конституції України відповідно до якої держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури. Так, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 11.02.2015 №184-VIII у 2015 році відзначалось "600 років з часу першої писемної згадки про місто Одесу (1415 рік)". Проте, згідно Постанови КМУ від 26.07.2001 р. №878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України" в розділі Одеська область дата заснування або першої писемної згадки про м.Одесу вказано 1794 рік. Позивачка наголошує, що кожен має право на правдиву історію. З огляду на що, вона письмово звернулася до Уряду України з листом щодо приведення у відповідність спеціального розпорядження в галузі визначення дат заснування міст стосовно внесення змін дати заснування м.Одеси, а саме внести зміни до Постанови КМУ №878 з наступним записом в розділі Одеська область: "м.Одеса-1415 рік", а не 1794, як там зазначено. Однак, отримала від Міністерства культури України відповідь листом від 18.04.2018 якою, на її думку, її вимоги щодо відновлення історичної правди було проігноровано, та як наслідок, вказує ОСОБА_1 , збережено брехню у вигляді російського імперського міфу про заснування Одеси Катериною ІІ, що не відповідає фактам історії.
Не погоджуючись з наведеним вище, позивачка звернулася з позовом до суду.
У своєму письмовому відзиві Кабінет Міністрів України просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки оскаржуваний запис у додатку до Постанови Уряду прийнятий в межах повноважень визначених законодавством. Так, Законом України "Про Кабінет Міністрів України" визначено основні повноваження КМУ, зокрема забезпечення проведення державної політики у сферах культури, етнонаціонального розвитку України і міжнаціональних відносин, охорони історичної та культурної спадщини. Акти КМУ нормативного характеру видаються у формі постанов КМУ. Відповідно до статті 4 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень КМУ належить затвердження Списку історичних населених місць України та змін, внесених до нього. Так, на виконання статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" Кабінетом Міністрів України та з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України затверджено Постанову від 26.07.2001 №878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України" (далі по тексту - Постанова КМУ №878 або постанова Уряду). Відповідно до списку в розділі Одеська область, в графі "дата заснування або перша писемна згадка про м.Одеса вказано 1794 рік, а саме дата заснування.
При цьому, відповідач наголосив, що твердження позивачки щодо посилання на Постанову Верховної Ради України від 11.02.2015 №184-VIII (далі по тексту - Постанова ВРУ №184-VIII) не може братись до уваги як один з доводів стосовно незаконності оскаржуваної Постанови КМУ №878, оскільки постанова Уряду "Про затвердження Списку історичних населених місць України" прийнята ще 26.07.2001.
У своїх письмових поясненнях Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України зазначило, що доводи позивачки є безпідставними та надуманими, оскільки ці дві постанови, про які йде мова, регулюють різні історичні факти пов'язані з м.Одеса, а саме, святкування 600 річчя першої писемної згадки про місто (Постанова ВРУ №184-VIII) та дата заснування (найменування) міста Одеса (Постанова КМУ №878).
Позивачка, у свою чергу, подала до суду відгук, в якому вказала, що посилання Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, що це різні історичні факти, в розумінні Постанови, є безглуздим, оскільки якщо Одесу засновано у 1794 році, то як перша письмова згадка могла з'явитись у 1415 році.
Одеська міська рада у своїх письмових поясненнях не погодилась із заявленими позовними вимогами та зазначила, що сама по собі Постанова КМУ №878 не створює, не змінює та не припиняє жодних прав або обов'язків третіх осіб, в тому числі і ОСОБА_1 . Звернення до суду з позовною заявою про визнання протиправним та нечинним рішення суб'єкта владних повноважень передбачає наявність відповідного порушення останнім прав, свобод або законних інтересів особи, проте, даний позов поданий позивачкою до якої Постанова КМУ №878 не застосовується, що в свою чергу свідчить про відсутність у позивачки підстав для оскарження спірного рішення, а матеріали справи не містять жодних доказів ані дійсного порушення прав позивача оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень, ані доказів його незаконності. При цьому, Одеська міська рада також зазначила, що Постанова КМУ №848 та Постанова ВРУ №184-VIII мають абсолютно різні сфери правового регулювання та застосовуються до відмінних правовідносин, а тому їх порівняння чи протиставлення є безпідставним і необґрунтованим, що свідчить про відсутність підстав для визнання їх нечинними у судовому порядку.
У судове засідання 02.02.2022 з'явилися позивач (в режимі відеоконференції), представник відповідача та представник третьої особи - Одеської міської ради (в режимі відеоконференції). Інші належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання учасники справи не з'явились.
Позивач підтримала свої позовні вимоги та просила суд задовольнити їх, посилаючись на обґрунтування, які містяться в її позовній заяві, зазначивши, зокрема, що відповідачем, на її думку, порушено закони логіки.
Представник відповідача заперечила проти задоволення позовної заяви та просила суд відмовити в її задоволенні, посилаючись на доводи, викладені у письмовому відзиві.
Представник третьої особи - Одеської міської ради просила суд відмовити у задоволенні позовної заяви, підтримавши свої доводи, викладені у письмових поясненнях.
Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та надані учасниками справи пояснення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. №878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України" з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України, на виконання статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" затверджено список історичних населених місць України. До списку в розділі Одеська область, в графі "дата заснування або перша писемна згадка про м.Одеса вказано 1794 рік.
Постановою Верховної Ради України від 11.02.2015 №184-VIII "Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2015 році" постановлено урочисто відзначити на державному рівні у 2015 році пам'ятні дати і ювілеї, в тому числі, відому подію в Україні: 600 років з часу першої писемної згадки про місто Одесу (1425).
Міністерство культури України своїм листом від 18.04.2018 315/29/53-18 на заяву ОСОБА_1 , яка надійшла на адресу Секретаріату Кабінету Міністрів України від 29.03.2018 №41-С-007190/15 повідомило, що дане питання не відноситься до їх компетенції та поінформувало, що з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України, на виконання статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", головним виконавцем постанови КМУ від 26.07.2001 №878 визначено Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України, який в подальшому перейменовано в Державний комітет України з будівництва та архітектури.
Вважаючи проігнорованими у відповіді від Міністерства культури України від 18.04.2018 р. вимоги щодо відновлення історичної правди та вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" до повноважень Кабінету Міністрів України відносяться. зокрема, забезпечення проведення політики у сферах освіти, науки і культури, етнонаціонального розвитку України і міжнаціональних відносин, охорони історичної і культурної спадщини.
Статтею 4 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері охорони культурної спадщини належить, в тому числі, затвердження Списку історичних населених місць України та змін, внесених до нього.
Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону України "Про культуру" основними засадами державної політики у сфері культури, зокрема є сприяння створенню єдиного культурного простору України, збереженню цілісності культури, турбота про розвиток культури.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про культуру" Кабінет Міністрів України щороку затверджує програму діяльності центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, з розвитку культури на відповідний рік (далі по тексту - Програма діяльності з розвитку культури), що визначає стратегічні цілі та пріоритетні завдання державної політики у сфері культури на певний календарний рік, а також заходи, що плануються та здійснюватимуться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, для досягнення зазначених цілей реалізації завдань.
Програма діяльності з розвитку культури не може суперечити Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, державним цільовим програмам у сфері культури, іншим законодавчим актам.
Так, з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України, на виконання статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 26.07.2001 №878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України".
До списку в розділі Одеська область, в графі "дата заснування або перша писемна згадка про м.Одеса вказано 1794 рік.
В контексті з наведеним, слід зазначити, що дана графа вказує на одну з двох можливих дат, або дату заснування, або дату першої писемної згадки, що не є тотожними поняттями.
Як зазначив представник відповідача, в даному випадку, мова йде саме про дату заснування міста Одеса, оскільки щодо міста Одеса відомі дані про заснування міста та офіційного отримання ним назви, яка збереглась по теперішній час.
Отже, оскаржуваний запис у додатку Постанови КМУ прийнятий у межах повноважень, визначених наведеним вище законодавством. Протилежного суду під час розгляду справи не було доведено належними та допустимими доказами.
У своєму позові ОСОБА_1 стверджує про невідповідність положень щодо зазначеної вище дати у Постанові КМУ №878 положенням Постанови Верховної Ради України №184 від 11.02.2015 №184-VIII "Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2015 році". Так, вказаною Постановою Верховної Ради постановлено урочисто відзначити на державному рівні у 2015 році пам'ятні дати і ювілеї, в тому числі, відому подію в Україні - 600 років з часу першої писемної згадки про місто Одесу (1425).
При цьому, суд звертає увагу на те, що у Постанові Верховної Ради України №184 від 11.02.2015 №184-VIII "Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2015 році" мова йде не про дату заснування міста Одеса, а про першу писемну згадку про місто Одесу. Тобто, вищезазначені постанови регулюють різні історичні факти, пов'язані з містом Одеса, та, відповідно, розповсюджуються на різні суспільні відносини.
На думку позивачки, Кабінет Міністрів України, зазначаючи датою заснування м.Одеси 1794 рік, порушує закони логіки та статтю 11 Конституції України, відповідно до якої держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури.
В контексті з наведеним слід зазначити, що з позовної заяви вбачається, що позивачка не погоджується з датою, вказаною у постанові Уряду та припускає, що Постанова №878 містить дані, які на її думку не відповідають історичним фактам, не зазначаючи при цьому порушення яких саме норм законодавства допустив відповідач при її прийнятті та не надаючи жодних доказів реального порушення нормами оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень її прав та інтересів, що позбавляє суд можливості встановити, які саме її порушені права суд повинен відновити.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов що позовні вимоги є необґрунтованими, та як наслідок, не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Головуючий суддя Т.О. Скочок
Судді: О.А. Кармазін
В.П. Катющенко
Повний текст рішення підписано 15.02.2022