ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 лютого 2022 року м. Київ № 640/21397/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовом до треті особиПублічного акціонерного товариства «Чернівцігаз» (58009, м. Чернівці, вул. Винниченка, 9А) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19) Державна регуляторна служба України (01011, м. Київ, вул. Арсенальна, 9/11) Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик)
провизнання протиправною та нечинною постанови № 1522 від 23.11.2018, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Чернівцігаз» (далі також - Позивач, ПАТ «Чернівцігаз») з позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - Відповідач, НКРЕКП), в якій просить визнати протиправною та нечинною постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1522 від 23.11.2018 «Щодо заборони ПАТ «Чернівцігаз» приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами» з моменту її прийняття.
Позовні вимоги мотивовано тим, що оскільки оскаржувана постанова прийнята Відповідачем з порушенням законодавчо визначених порядку та процедури прийняття регуляторного акта, без дотримання основних принципів регуляторної політики, без погодження з іншими Міністерствами і відомствами, а також з перевищенням повноважень та з порушенням балансу інтересів споживачів, держави і суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, то така постанова є протиправною та нечинною з моменту її прийняття.
Представник Відповідача подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що спірна постанова прийнята Відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням принципів законності, справедливості та недопущення дискримінації.
Ухвалою суду, для участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено, на стороні Позивача - Державну регуляторну службу України, на стороні Відповідача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.
Представник Державної регуляторної служби України подав суду письмові пояснень по суті спору, в яких зазначив, що враховуючи ознаки, визначені статтею 1 Закону № 1160 проект спірної постанови НКРЕКП є регуляторним актом та потребує реалізації процедур, передбачених Законом № 1540 в частині прийняття регуляторних актів.
Представник Міністерства енергетики та вугільної промисловості України письмових пояснень по суті спору суду не подав.
Розглянувши подані учасниками справи (їх представниками) документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Чернівцігаз» є оператором газорозподільних систем (оператор ГРМ) та здійснює свою діяльність з розподілу природного газу в межах території міста Чернівці та Чернівецької області на підставі ліцензії на розподіл природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ, виданої згідно з рішенням НКРЕКП № 856 від 29.06.2017.
Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.12.2015 № 847 затверджено розміри нормативним витрат і виробничо-технологічних витрати природного газу газорозподільних підприємств (операторів газорозподільних систем) на 2016 рік в обсягах, зокрема, по ПАТ «Чернівцігаз» - 25 387 тис.куб.м. та з того часу не переглядались
Відповідно до протоколу засідання НКРЕКП № 68 вбачається, що плановані обсяги виробничо-технологічних витрат (далі також - ВТВ), які використані при розрахунку тарифу, обчислені на підставі Методики № 264 та Методики № 595. Покриття об'єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу, проте, за наявною у НКРЕКП інформацією та з публічних джерел з'ясовано, що переважна більшість Операторів газорозподільних систем у платіжних документах за жовтень 2018 року здійснила перерахувала побутовим споживачам обсяги, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов. Тобто, за позицією Комісії, різниця (обсягів газу) у приведенні газу до стандартних умов є неправомірним.
У зв'язку з наведеним, НКРЕКП було прийнято спірну постанову № 1522 від 23.11.2018 «Щодо заборони ПАТ «Чернівцігаз» приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами», якою:
1. Заборонено Позивачу при здійснені обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводити об'єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами.
2. У разі приведення у жовтні 2018 року ПАТ по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» об'ємів використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов ПАТ по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» необхідно здійснити за жовтень 2018 року перерахунок об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єктах побутових споживачів відповідно до фактичних показань лічильників природного газу.
Незгода Позивача з такою постановою, зумовила його звернення до суду з даною позовною заявою.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє, зокрема, оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним, закріпленим процесуальним законом критеріям.
Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам та доводам представників сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу прийняття оскаржуваної постанови на відповідність вимогам частини другої 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту також - КАС України), суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої-третьої статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.0.2016 № 1540-VIII (далі також - Закон № 1540-VIII) НКРЕКП є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1540-VIII НКРЕКП здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.
Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.
Частинами першою та другою статті 14 Закону № 1540-VIII визначено, що засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті.
Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію.
У разі розгляду Регулятором питання, що містить таємну інформацію, порядок доступу до якої регулюється законом, Регулятор приймає рішення про розгляд такого питання в режимі закритого слухання.
Підготовка проектів рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», здійснюється у порядку, визначеному цим Законом (частина перга статті 15 Закону № 1540-VIII).
При цьому, відповідно до статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 1160-IV, регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
Водночас, виходячи зі системного аналізу наведених положень законів у взаємозв'язку з ознаками оскаржуваної постанови НКРЕКП № 1522 від 23.11.2018, суд не вбачає її належність до регуляторного акту, оскільки положення такої постанови не спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання. Окрім того, вказана постанова, хоча і направлена на неодноразове застосування, однак не скасовує, не встановлює та не змінює норми права, а направлена, у свою чергу, стосовно конкретно визначеної особи - ПАТ «Чернівцігаз».
Таким чином, спірна постанова НКРЕКП є актом індивідуальної дії в розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України.
При цьому, відповідно до статті 17 Закону № 1540-VIII, для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції, а також забезпечує захист прав та законних інтересів споживачів товарів (послуг), які виробляються (надаються) суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, розгляд звернень таких споживачів та врегулювання спорів, надання роз'яснень з питань застосування нормативно-правових актів Регулятора.
Також, НКРЕКП має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання; вимагати від операторів газотранспортної та газорозподільчих систем за необхідності змінювати умови і положення, у тому числі тарифи або методики, з метою забезпечення їх пропорційності і застосування на недискримінаційній основі.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття НКРЕКП оскаржуваної постанови слугував її висновок, що Позивач з жовтня 2018 року здійснював нарахування обсягів, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов, та в середньому склали 1-1,5 % від обсягу фактичного споживання згідно з показами засобів обліку. Тобто, за позицією Відповідача, покриття об'єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу, а отже і стягнення додаткових плат із побутових споживачів є неправомірним, оскільки такі витрати вже включені у тариф позивача та сплачуються побутовими споживачами.
Натомість, з приводу зазначеного, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пунктів 1.1-1.5 наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 23.11.2011 № 737 «Про визначення розмірів нормативних втрат (далі також - НВ) і виробничо-технологічних витрат (далі також - ВТВ) природного газу в газорозподільних мережах», річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах розраховуються відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264 (далі також - Методика № 264) та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 № 595 (далі також - Методика № 595).
Газорозподільні підприємства самостійно згідно з методиками, зазначеними в підпункті 1.1 пункту 1 цього наказу, розраховують річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік та не пізніше ніж за 2 місяці до початку року подають їх на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
На підставі даних, отриманих від газорозподільних підприємств щодо розрахованих річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України впродовж місяця затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік.
Затверджені розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу є максимально допустимими для певного року.
У разі непогодження розрахованих газорозподільним підприємством річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу Міністерство енергетики та вугільної промисловості України надає йому вмотивовану відмову.
Отже, НВ і ВТВ природного газу визначаються із застосуванням Методик № 264 та № 595, а визначення питомих витрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, здійснюється із урахуванням Методики № 595.
Разом з цим, ПАТ «Чернівцігаз» подавало до Міненергетики обсяги НВ і ВТВ природного газу в газорозподільних системах на 2016 рік у загальному розмірі 25386,71 тис.
Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.12.2015 № 847 затверджено розміри нормативним витрат і виробничо-технологічних витрати природного газу газорозподільних підприємств (операторів газорозподільних систем) на 2016 рік в обсягах, зокрема, по ПАТ «Чернівцігаз» - 25 387 тис.куб.м., які з того часу не переглядались.
Натомість, з матеріалів справи вбачається, що як на підтвердження інформації про включення Позивачем до тарифу питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, у той час як у складі тарифу такі витрати позивача вже закладені, НКРЕКП посилалося на лист Міненергетики від 28.12.2018 № 03/31-11587.
Однак, дослідивши відповідний лист Міністерства, суд не вбачає у його змісті наявність інформації про включення Позивачем до розміру НВ і ВТВ різниці у приведенні газу до стандартних умов, а лише вказує про здійснення операторами ГРС розрахунку показників НВ і ВТВ природного газу на 2016 рік із застосуванням Методик № 264 та № 595.
Тобто, обсяги втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, не були затверджені наказом Міненергетики від 25.12.2015 № 847 та в подальшому не входили у встановлений НКРЕКП тариф на розподіл природного газу.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що Відповідачем, всупереч положень частини другої статті 77 КАС України, не доведено, що Позивач здійснював включення різниці у приведенні газу до стандартних умов до ВТВ.
Щодо тверджень Відповідача, що норми Кодексу газорозподільних систем (далі також - Кодекс ГРС) щодо приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунків об'ємів природного газу з кубічних метрів в енергетичні одинці, в той час як розрахунки за природний газ на сьогодні здійснюються виключно в кубічних метрах, а переведення в енергетичні одиниці має виключно інформаційний характер, суд зазначає наступне.
Правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі врегульовано розділом ІХ Кодексу ГРС.
Так, згідно з пунктами 1, 2 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС, комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об'єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб'єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об'єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним операторам ГРС, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.
Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об'ємів і обсягів) по об'єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється на підставі договору розподілу природного газу, укладеного між споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.
При цьому, зважаючи на вищенаведене, Позивач, як оператор ГРС відповідно до вимог пунктів 2-3 глави 2 розділу І Кодексу ГРС, виконує функції розподілу природного газу, забезпечення комерційного обліку природного газу, формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об'єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу, а також здійснює комерційний облік природного газу в газорозподільній системі.
Пунктом 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС передбачено, що фактичний об'єм надходження природного газу до/з ГРС (у тому числі по об'єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.
Об'єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу.
З аналізу зазначених положень вбачається, що НКРЕКП помилково вказано, що такі норми стосовно приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунку об'єму природного газу з кубічних метрів в енергетичні одиниці, оскільки фактичний об'єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об'єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку шляхом: 1) приведення газу до стандартних умов; 2) переведення об'єму газу, приведеного до стандартних умов, в одиниці енергії.
Окрім того, за приписами пункту 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС, оператор ГРМ зобов'язаний за підсумками місяця, але не пізніше 8-го числа, наступного за розрахунковим місяцем, опублікувати на власному сайті фактичні дані щодо розміру середньозваженої вищої теплоти згоряння природного газу за кожним маршрутом; передбачити у платіжних документах споживачів за послуги з розподілу природного газу, а також в особистому кабінеті споживача, інформацію про величину коефіцієнту приведення до стандартних умов (якщо вузол обліку природного газу споживача не приводить в автоматичному режимі об'єм природного газу до стандартних умов), розмір середньозваженої вищої теплоти згоряння за розрахунковий період, а також розмір спожитого обсягу енергії природного газу (за трьома одиницями виміру: кВт·год, Гкал, МДж).
Таким чином на Позивача покладено обов'язок при комерційному обліку газу, у тому числі, здійснювати дві окремі процедури: 1) приведення газу до стандартних умов; 2) розрахунок спожитого обсягу енергії природного газу, про який повідомляється споживача в платіжному документі.
При цьому, за приписами абзацу 1 пункту 2 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС, порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об'ємів і обсягів) по об'єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та оператором ГРС, та з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 17 Закону № 1540-VIII Регулятор затверджує типові та схвалює примірні договори відповідно до закону.
Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 «Про затвердження типового договору розподілу природного газу», затверджено Типовий договір розподілу природного газ (далі також - Типовий договір), пунктом 1.2. якого визначено, що умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494.
Згідно з пунктом 37 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 № 329-VIII (далі також - Закон № 329-VIII) споживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Відповідно до пункту 4 розділу 1 Глави І Кодексу ГРС споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
За приписами пункту 5.1 Типового договору, облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРС та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГРС.
Визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРС та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРС та цим Договором (пункт 5. 2 Типового договору).
У пункті 5.3. Типового договору передбачено, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі ГРС.
Таким чином, виходячи зі системного аналізу наведених положень, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів Відповідача стосовно відсутності в нормах Кодексу ГРС положень, які регламентують процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків в обсягах (м куб.).
У свою чергу, за змістом абзацу 2 пункту 3 глави 1 розділу IX Кодексу ГРС питання приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов врегульовано розділом XV Кодексу ГРС.
Разом з тим, пунктом 6 глави 1 розділу XV Кодексу ГРС визначено, що для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (k) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міненергетики від 26.02.2004 № 116 (далі також - Методика № 116), яка призначена для приведення об'єму природного газу, який вимірюється побутовими лічильниками газу в робочих умовах, до стандартних умов за результатами вимірювання об'єму газу низького тиску лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів у разі зміни температури та тиску газу.
Згідно з доводами Відповідача Кодекс ГРС не містить положень, які регулюють процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, адже Методика № 116 поширюється виключно на суб'єктів господарювання. Також НКРЕКП зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не визначено коефіцієнтів приведення до стандартних умов обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами.
Так, відповідно до пункту 2 Методики № 116, її дія дійсно поширюється на суб'єктів господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об'єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами-підприємцями для власних потреб.
Водночас, пунктом 6 глави 1 розділу XV Кодексу ГРС передбачено необхідність застосування лише відповідного коефіцієнту при приведенні обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, який зазначений в додатках до Методики № 116, а не власне самої Методики № 116.
Таким чином, дана норма пов'язує приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов не з порядком, процедурою чи колом споживачів, що визначені Методикою № 116, а з числовими значеннями коефіцієнтів, які зазначені в додатках до цієї Методики. Відповідні коефіцієнти містяться в додатках до Методики № 116, а тому безпідставними є твердження Відповідача, що величини коефіцієнтів приведення до стандартних умов при здійсненні розрахунків із побутовими споживачами відсутні.
За таких обставин, обов'язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу визначений саме нормами Кодексу ГРС та Типового договору, у зв'язку з чим проведення Позивачем таких дій в жовтні 2018 року є правомірним.
Окрім наведеного, суд також не залишає поза увагою ту обставину, що рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 № 5-р/2019, визнано неконституційним надання НКРЕКП статусу постійно діючого незалежного державного колегіального органу, членів якого призначає на посади та звільняє з посад Президент України, тобто органу з колом відповідних повноважень, яким було прийнято оскаржувану у даній справі постанову. У вказаному рішенні зазначено, що Комісія за своїм статусом і повноваженнями не належить ні до органів законодавчої, ні до органів судової влади.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у Відповідача правових підстав для заборони Позивачу приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за природний газ шляхом винесення спірної постанови.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом, зокрема у постанові від 24.12.2019 у справі № 640/21017/18.
При цьому, відповідно до частин п'ятої, шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з положеннями частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу, проаналізувавши та надавши об'єктивну оцінку письмовим доказам та поясненням представників учасників справи, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної заяви та наявність правових підстав для її задоволення.
При цьому, суд зазначає, що нормами частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Тобто, у разі оскарження індивідуального акта останній може бути визнаний протиправним та скасований. З урахуванням того, що при вирішенні даної справи суд прийшов до висновку, що спірна постанова НКРЕКП є актом індивідуальної дії в розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, відтак з урахуванням положень частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України порушене право позивача може бути відновлене шляхом визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У свою чергу, Відповідач обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України належним чином не виконав.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 5, 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Чернівцігаз» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1522 від 23.11.2018 «Щодо заборони ПАТ «Чернівцігаз» приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами».
3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Чернівцігаз» за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.Б. Федорчук