ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
15 лютого 2022 року м. Київ № 640/32938/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2
доДніпровського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області
про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з адміністративним позовом до Дніпровського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02094, м. Київ, вул. Поправки, 14а) в якому просить:
- визнати протиправною відмову Дніпровського районного відділу Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;
- зобов'язати Дніпровський районний відділ Центрального міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;
- зобов'язати Дніпровський районний відділ Центрального міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області видалити із реєстру особових даних відбитки пальців.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач за результатами розгляду заяви позивача протиправно відмовився оформити її неповнолітньому сину паспорт у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, оскільки відповідні дії не відповідають чинному законодавству України, зокрема, статті 7 Закону України "Про захист персональних даних" та ратифікованим Україною міжнародним документам. Також, позивач посилається на те, що вона та її син через свої релігійні переконання не може погодитись з присвоєнням їй цифрового ідентифікатора особистості у виді Унікального номеру, а також зі зняттям біометричної інформації щодо неї та подальшим зберіганням, використанням, обробкою такої інформації за допомогою засобів Єдиного державного демографічного реєстру, як це передбачено Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" при оформленні та видачі паспорту у формі картки. При цьому, позивач зазначає про те, що при оформленні та видачі паспорту відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічного добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без згоди сина позивача є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.
Відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв'язку з чим суд здійснює розгляд справи за наявними у матеріалах доказами.
Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області із заявою про оформлення паспорта громадянина України.
28.03.2017 на ім'я ОСОБА_2 виготовлено паспорт громадянина України у вигляді картки № НОМЕР_3 терміном дії до 28.03.2021.
Позивач стверджує, що паспорт у формі пластикової картки був отриманий її сином з тієї причини, що для отримання паспорту у формі книжечки необхідно відповідне рішення суду. Проте, судовий розгляд справи займає тривалий час, у зв'язку з чим для отримання свідоцтва про освіту та вступу до коледжу ОСОБА_2 був вимушений отримати паспорт у формі картки.
У подальшому, ОСОБА_2 виявив бажання отримати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з чим звернувся до Дніпровського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області з відповідною заявою.
Листом від 24.10.2020 № Ш-19863/6/802-20/8027/21321-20 Дніпровський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повідомив позивача про відмову у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з тим, що позивачем не надано відповідне рішення суду.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідачів, звернулась до суду з відповідним позовом.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1192 № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України.
Пунктом 3 Положення № 2503-ХІІ передбачено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
06.12.2012 набрав чинності Закон України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», який визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно із підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, серед них - паспорт громадянина України.
Як передбачено частиною третьою статті 13 Закону № 5492-VI, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
За приписами частин першої-четвертої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Кабінет Міністрів України постановою від 25.03.2015 № 302 затвердив зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Разом з тим, згідно з пунктом 1 Перехідних положень Закону № 5492-VI документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, видані до дня набрання чинності цим Законом, є чинними до закінчення строку їх дії та не підлягають обов'язковій заміні.
Пунктом 3 Положення №2503-ХІІ передбачено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 16 Положення №2503-ХІІ обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.
Пунктами 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, передбачено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Порядку № 302 обмін паспорта здійснюється, зокрема, у разі непридатності паспорта для подальшого використання.
03.04.2019 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №398, відповідно до якої пункт 3 Постанови № 302 доповнено абзацом такого змісту: «Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року».
Згідно із пунктами 1, 2 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456, цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №398 Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. №302, Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року №719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку. Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України.
Підпунктом 3 пункту 1, підпунктом 2 пункту 2 розділу ІV Порядку № 456 визначено, що обмін паспорта здійснюється в разі непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних / найменуванні органу / штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа. Для обміну паспорта заявник подає, зокрема, рішення суду та паспорт, що підлягає обміну.
Отже, суд звертає увагу, що чинним законодавством України передбачена можливість видачі паспорта громадянина України у формі книжечки на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Крім того, при вирішенні цієї справи суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.
Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря. Законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. Відтак, дії відповідача щодо відмови позивачу видати паспорт громадянина України у формі книжечки визнані Великою Палатою Верховного Суду у вказаній зразковій справі протиправними.
Отже, за правовою позицією Верховного Суду дії органу міграційної служби, які полягають у відмові видати паспорт громадянина України у формі книжечки, є такими, що порушують конституційні права осіб, які в силу своїх релігійних переконань не бажають оформляти паспорт у формі картки. Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17, виходячи із наданих частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в оформленні та видачі (здійсненні обміну) позивачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ та зобов'язання відповідача оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки.
З приводу позовних вимог щодо скасування та знищення номеру УНЗР та видалення відбитків пальців, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): законами України: «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 року № 2297-VI (далі Закон № 2297-VI); «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року № 5492-VI (далі Закон № 5492-VI); Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 р. № 152 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 р. № 1001) (далі Порядок № 152).
Відповідно до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 8 Закону України «Про захист персональних даних» суб'єкт персональних даних має право: пред'являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.
Згідно з частинами другою, третьою статті 15 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі:
1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб'єкта персональних даних на обробку цих даних або законом;
2) припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом;
3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого;
4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.
Персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 4 Закону № 5492-VI єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Статтею 8 Закону № 5492-VI передбачено, що особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід'ємними і непорушними.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 5492-VI, зокрема, внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним. Якщо особу не буде ідентифіковано, проводиться процедура встановлення особи, строк якої не перевищує двох місяців. У разі неможливості встановити особу протягом зазначеного строку особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До завершення процедури встановлення особи, прийняття відповідного рішення суду документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, не видаються.
Відповідно до частини третьою статті 10 Закону № 5492-VI для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку.
Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 152 внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС та відомчої інформаційної системи МЗС.
Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС.
Відповідно до пунктів 25, 26 Порядку № 152 у разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта із використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (у тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів).
Після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.
Тобто, отримуючи паспорт громадянина України у формі картки, ОСОБА_2 звернувся до міграційного органу та добровільно надав свої дані для отримання такого паспорту, в тому числі здав відбиток пальців.
Водночас, у подальшому, за своїми релігійними переконаннями позивач відкликає свою згоду на обробку його персональних даних та просить видалити внесену інформацію до Реєстру.
Відповідно, внесення інформації щодо позивача, наданої ним особисто, до Реєстру та автоматичне формування УНЗР у зв'язку із цим, жодним чином не надало права суб'єкту владних повноважень на здійснення будь-яких маніпуляцій з персональними даними, а твердження, викладені в позовній заяві з цього приводу, є надуманими та не відповідають положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини та/або фактичним обставинам справи.
Крім того, статтею 8 Закону № 5492-VI встановлює гарантії захисту і безпеки інформації Реєстру, що унеможливлює вчинення будь-яких незаконних дій з персональними даними осіб, інформація щодо яких внесена до Реєстру.
Суд звертає увагу, що в даному випадку при реалізації позивачем права на отримання паспорта, за згодою позивача на обробку персональних даних, автоматично сформований унікальний номер запису в Реєстрі.
Отже, правовідносини між сторонами з реалізації позивачем права на отримання паспорта з підстав та у порядку, визначеному чинним законодавством, відбулись та відбулись законно.
Спірні правовідносини виникли вже з питань повернення державі, вилучення, визнання недійсним та знищення паспорту та правових наслідків таких дій.
При цьому, правові та організаційні засади, зокрема, функціонування Єдиного державного демографічного реєстру визначає Закон № 5492-VI, яким, як спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, не передбачено правових та фактичних підстав для скасування, виведення з реєстру ЄДДР України та/або знищення номеру УНЗР, про які просить позивач.
Отже, вищенаведена позиція позивача зі спірних питань є помилковою, правових та фактичних підстав для скасування, виведення з реєстру ЄДДР України та/або знищення номеру УНЗР позивача немає, а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Дніпровського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02094, м. Київ, вул. Поправки, 14а) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Дніпровського районного відділу Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області в оформленні та видачі (здійсненні обміну) ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
3. Зобов'язати Дніпровський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області оформити та видати (здійснити обмін) ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297, пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов