ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 лютого 2022 року м. Київ № 640/4078/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки
третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач) з позовом до Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач, КМТЦК та СП), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить:
- визнати протиправними дії Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови в складанні і поданні до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві нових довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.03.2018 р., на 01.01.2019 р., на 01.01.2020 р., на 01.01.2021 року за останньою займаною штатною посадою та тарифним розрядом, для проведення перерахунку та виплати основного розміру пенсії у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262- ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", п. 1 наказу МО України № 90 від 01.03.2018 із обов'язковим зазначенням відомостей про всі щомісячні основні та додаткові (надбавки, доплати, підвищення та премії) види грошового забезпечення, визначені, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму, встановленого Законами України: “Про Державний бюджет України на 2018 рік”, “Про Державний бюджет України на 2019 рік”, “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, “Про Державний бюджет України на 2021 рік”, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати Київський міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки скласти і подати до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві нові довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.03.2018 р., на 01.01.2019 р., на 01.01.2020 р., на 01.01.2021 р., за останньою займаною штатною посадою та тарифним розрядом, для проведення перерахунку та виплати основного розміру пенсії у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262- ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", п. 1 наказу МО України № 90 від 01.03.2018 із обов'язковим зазначенням відомостей про всі щомісячні основні (оклад за посадою, військовим званням, надбавка за вислугу років) та додаткові (надбавки, доплати, підвищення та премії) види грошового забезпечення, визначені, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму, встановленого Законами України: “Про Державний бюджет України на 2018 рік”, “Про Державний бюджет України на 2019 рік”, “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, “Про Державний бюджет України на 2021 рік”, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт.
Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що у зв'язку з визнанням протиправними та нечинними пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі по тексту Постанова №103) та відновленням попередньої редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів №704 та пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі Порядок №45), зокрема щодо переліку видів грошового забезпечення, які обов'язково повинні включатися до довідки про розмір грошового забезпечення позивача (військового пенсіонера) та які в подальшому повинні враховуватися пенсійним органом під час обчислення пенсії та проведення її перерахунку, а також щодо форми цієї довідки, у відповідача виник обов'язок виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нові довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.03.18, 01.01.2019, 01.01.2020 та 01.01.2021.
При цьому позивач також посилається на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, у зв'язку із набранням законної сили якої у останнього виникли підстави для виготовлення нової довідки про розмір грошового забезпечення, зокрема станом на 01.02.2020. Враховуючи викладене, на думку позивача дії відповідача щодо відмови у складанні таких довідок є протиправними.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/4078/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Вказаною ухвалою відповідачу надано час для надання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Одночасно вказаною ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві.
30 квітня 2021 року Київським міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки подано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує та просить відмовити в його задоволені.
14 травня 2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, відповідно до якої позивач зазначає про неспростування відповідачем його позовних вимог та просить суд задовольнити позовні вимоги.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 з листопада 2018 року отримує пенсію за вислугу років, з 30 липня 2020 року отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі по тексту - Закон України №2262-ХІІ).
Позивач 22.01.2021 р. звернувся до відповідача із заявою про виготовлення довідок про розмір його грошового забезпечення, із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення, станом на 01.01.2019, 01.01.2020 та 01.01.2021.
Листом відповідача від 26.01.2021 р. №ВСЗ/364 р. позивача повідомлено про те, що списки осіб від органу Пенсійного фонду України до КМВК не надходили, іншого порядку для перерахунку пенсій на сьогодні не визначено. З огляду на викладене, правові підстави для оформлення нових довідок відсутні.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними дій КМТЦК та СП щодо відмови позивачу в оформленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновлених довідок про розмір його грошового забезпечення та зобов'язання відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві вказані довідки, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі по тексту - Закон України №2262-ХІІ).
Відповідно до положень статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-XII (далі по тексту - Закон України №2011) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Так, частиною третьою статті 43 Закону України №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За частинами першою, другою та четвертою статті 63 Закону України №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Частина вісімнадцята статті 43 Закону України №2262-ХІІ встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Кабінет Міністрів України постановою від 13.02.2008 №45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, а внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393” затвердив Порядок №45.
Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України №2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Абзацом першим пункту 5 Порядку №45 у редакції Постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” від 21.02.2018 №103 встановлено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Додаток 2 до Порядку №45 містить форму довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку Постановою №103 було викладено в новій редакції, у якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, в адміністративній справі №826/3858/18 визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
Оскільки зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до додатку 2 Порядку №45, у якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, то з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/3858/18 діє редакція додатку 2 до Порядку №45, яка діяла до зазначених змін.
При цьому порядок дій, який повинен вчинити, зокрема, відповідач, у зв'язку із втратою чинності положеннями пунктів 1, 2 Постанови №103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45, не змінився.
Зокрема, на час звернення позивача до відповідача із заявою про виготовлення оновлених довідок про розміри його грошового забезпечення пункт 3 Порядку №45 передбачав, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної у списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі по тексту - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені зі служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Тобто, на відповідача покладено функції зі складання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для визначених осіб або про введення для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством після надходження від територіального пенсійного органу списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку за формою згідно з додатком 1 до Порядку №45.
При цьому суд зазначає, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України №2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок №3-1.
Відповідно до пункту 23 Порядку №3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону України №2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Згідно з пунктом 24 Порядку №3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону України №2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган Пенсійного фонду.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Отже, з 05.03.2019 з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, а отже позивач має право на отримання довідки про розмір його грошового забезпечення з урахуванням окладу за посадою, військового звання, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, які існували станом на 05.03.2019 за відповідною посадою, яку позивач займав на дату звільнення із служби.
Частиною третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Суд, приймаючи рішення у даній справі, враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.06.2020 у справі №160/8324/19, яка є типовою по відношенню до даної справи.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними дій КМТЦК та СП щодо відмови позивачу в оформленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновлених довідок про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2018 р., 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021 та зобов'язання відповідача підготувати та надати вказані довідки до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для перерахунку пенсії останнього суд зазначає наступне.
Вирішуючи спір, суд враховує, що 29.01.2020 відбулось поновлення попередньої редакції Постанови № 704, у зв'язку з втратою чинності п. 6 постанови КМУ № 103 відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18, та приходить до висновку, що зміни, що відбулись у законодавстві прямо впливають на право позивача на перерахунок його грошового забезпечення, зокрема розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року.
Судом також береться до уваги, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 були скасовані внесені зміни, у тому числі до п. 4 Постанови КМУ № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 01.01.2018), відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу можуть визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Таким чином, з 29.01.2020 р. грошове забезпечення всіх військовослужбовців, яким воно нараховується та виплачується на підставі Постанови КМУ № 704, має бути перераховане в сторону збільшення шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту як мінімум на прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020, який становить 2102,00 грн., а не на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, який становив 1762 грн.
Тобто відновлення зазначеної редакції Постанови № 704 є змінами в законодавстві, і як наслідок є підставою для перерахунку пенсії.
Як встановлено під час судового розгляду, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу”.
З 01.01.2018 пенсію позивача перераховано відповідно до ч. 4ст. 63 Закону № 2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” від 21.02.2018 № 103, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” на підставі довідки, виданої уповноваженим органом.
Для перерахунку пенсії позивача за вислугу років з 01.12.2018 в довідку, яка надана Київським міським військовим комісаріатом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, були включені посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, надбавка за вислугу років. В пенсію по інвалідності включено середньомісячну суму додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці.
В судовому засіданні не спростовано ту обставину, що обрахунок складових грошового забезпечення, включеного до довідок, був зроблений виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018 р.
Приймаючи рішення, суд виходить з того, що згідно з Постановою № 704 (в редакції Постанови № 103), яка була чинною станом на час виготовлення довідки Київським МВК в березні 2018, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Частиною 4 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 № 704 (далі по тексту Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Отже, з набранням чинності Постановою № 704, якою змінено (збільшено) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача з 01.01.2018 виникли підстави для перерахунку пенсії.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно з п. 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
На момент набрання чинності Постанови № 704 (01.03.2018) п. 4 цього нормативно-правового акту було викладено в редакції п. 6 постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб” від 21.02.2018 № 103 (далі за текстом - постанова КМ України № 103), а саме: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.
При цьому, суд бере до уваги те, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що згідно з Постановою № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, для складання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за відповідною посадою, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів станом на момент надання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії не застосовується.
Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 п. 4 постанови КМ України № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як “розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018”.
Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18, за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”. У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 залишено без змін.
Отже, з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18, п. 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність та була відновлена дія п. 4 постанови КМ України № 704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Суд визнає, що ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.
Суд наголошує на неможливості виконання положення нормативно-правового акту, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом.
За таких обставин, з 29.01.2020, а саме: з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18, у позивача виникли правові підстави для перерахунку пенсії, призначеної згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою № 103, зокрема, до п. 4 Постанови № 704 були визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція п. 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
З урахуванням системного аналізу викладеного, суд вважає, що станом на 01.01.2018 існувало право, а починаючи з 29.01.2020 у позивача повторно виникло право на отримання довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, який визначається шляхом застосування п. 4 Постанови № 704 в первинній редакції.
Отже, суд вважає правильним те, що скасування в судовому порядку п. 6 Постанови № 103 не впливає на результат розгляду даної справи, оскільки алгоритм дій державних органів під час проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, передбачений у постанові Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, не змінився у зв'язку з прийняттям постанови № 103, з огляду також на таке.
Так, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11.08.2020 у справі № 520/2986/19.
Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача 22.01.2021 р. (дана обставина не заперечується учасниками справи), тобто вже після набуття чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18, відтак з цієї дати позивач мав правомірні очікування на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та, відповідно на отримання нової довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, із обов'язковим зазначенням в ній розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії.
Також при розгляді даної справи суд вважає помилковим посилання на положення приписів Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 № 1774-VІІ як підставу неможливості застосування в даному конкретному випадку до спірних правовідносин при визначенні посадового окладу мінімальної заробітної плати.
При цьому суд виходить з такого.
Згідно п. 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2017, установлено, що після набрання чинності цим законом мінімальна заробітна плата не застосовуються як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Як свідчить зміст Закону № 1774-VIII, цим Законом вносилися зміни до низки законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Отже, таким приписом законодавець заборонив застосовувати розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів осіб, які отримують заробітну плату (грошове забезпечення) за рахунок коштів Державного бюджету України.
З прийняттям Закону № 1774-VIII в Україні було змінено підхід щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини не лише при визначенні посадових окладів, а й щодо розрахунку всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата.
Аналіз такого правового регулювання дає підстави зробити висновок про те, що законодавець, по-перше, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати; по-друге, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів має застосовуватися розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня відповідного календарного року.
Водночас, суд звертає увагу на те, що згідно з п. 4 Постанови № 704 (в первинній редакції), розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, як була, так і залишилася стала розрахункова величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на відповідний рік, в той час як врахування критерію мінімальної заробітної плати (зокрема її частини 50%) для розрахунків розмірів цих окладів у випадку, якщо розмір прожиткового мінімуму є меншим від розміру 50 % мінімальної заробітної плати, є гарантією не зменшення розміру грошового забезпечення.
Отже, суд вважає, що в спірних правовідносинах мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункової величина при визначенні розміру посадових окладів та розміру окладів за військове звання, оскільки розглядається не як розрахункова величина, а виключно як гарантія забезпечення щорічного зростання грошового забезпечення військовослужбовців залежно від збільшення рівня соціальних стандартів в державі.
Тобто за наведених вище обставин відсутня колізія між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ та пункту 4 постанови КМУ №704 у редакції до внесення змін постановою КМУ №103.
З врахуванням наведеного вище, відмова Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки у підготовці та наданні позивачу нових довідок про розмір його грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій є неправомірною.
Також, приймаючи рішення, суд враховує, що Додатки 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснювального характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
У той же час, норма права, що підлягає застосуванню, а саме: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14” - містить п.4 Постанови Кабінету Міністрів України №704.
Окремими структурними елементами нормативно-правового акту можуть бути примітки, які використовуються у разі, якщо пояснення або скорочення не можуть бути поміщені в тексті нормативно-правового акта.
В даному конкретному випадку, у примітках Додатків 1 та 14 дається вказівка на поняття, яке підлягає обов'язковому застосуванню з правовими приписами Постанови Кабінету Міністрів України №704.
У процесі як правозастосування, так і герменевтики застосування нормативно-правового акту примітки починають “діяти” та використовуватися лише після того, коли починає застосовуватися відповідний додаток, на який поширюється дія примітки. Тобто примітки займають належне місце саме у структурі тексту Постанови Кабінету Міністрів України №704.
Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.
Отже, пунктом 4 Постанови № 704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
В подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” були внесені зміни. Отже, зміни до пункту 4 постанови № 704, внесені п. 6 постанови № 103, з 01.02.2020 року не підлягають застосуванню.
Таким чином, відповідно до редакції п. 4 постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 01.02.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Так, п. 4 Постанови № 704, визначено граничну нижню величину, яка береться для розрахунку посадового окладу, що складає розмір прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного року, але не менше 50% мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року.
Відтак, виключно в тому випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, прожитковий мінімум для працездатних осіб стає меншим 50% мінімальної заробітної плати, розрахунковою величиною для обрахунку посадових окладів залишається прожитковий мінімум для працездатних осіб, згідно з п. 4 Постанови № 704 (в первинній редакції), а величина (50% мінімальної заробітної плати) стає розрахунковою величиною виключно для обрахунку нижньої межі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що підлягає застосуванню в даних конкретних правовідносинах, та виключно є гарантією не зменшення розміру грошового забезпечення.
Також, резолютивна частина позову містить вимогу про зобов'язання відповідача, при підготовці нових довідок про розмір грошового забезпечення позивача станом на відповідну дату щодо зазначення відомостей про розміри складових грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704.
При цьому, примітки до додатків 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 передбачають, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Таким чином, визначення розміру посадового окладу з урахуванням тарифних коефіцієнтів згідно з додатками 1, 12, 13, 14 передбачає, при його обрахунку, застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Так, наприклад, Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14.11.2019 № 294-ІХ (зі змінами та доповненнями), встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01 січня 2020 року становить 2102,00 грн. При цьому, мінімальна заробітна плата з 01.01.2020 становила - 4723,00 грн. Таким чином, при визначенні розміру посадового окладу з урахуванням тарифних коефіцієнтів згідно з додатками 1, 12, 13, 14 в якості розрахункової величини застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, згідно з п. 4 Постанови № 704 (в первинній редакції), а величина (50% мінімальної заробітної плати - 2361,50 грн.) стає розрахунковою величиною виключно для обрахунку такої межі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, нижче якої він не може бути застосований.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд зазначає, що вимоги позивача в частині обрахунку його посадового окладу та окладу за військове звання виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений у 2020, 2021 роках є обґрунтованими.
Крім того, п. п. 9, 10 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визначено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Кабінетом Міністрів України вказані положення Закону не виконано.
Крім того, з метою визначення посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України, Міністерством Оборони України затверджено наказ від 01 березня 2018 року № 90 “Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України” (далі - Наказ № 90).
Даним наказом затверджено, в тому числі, співвідношення встановлених до 01 березня 2018 року окладів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України та осіб офіцерського складу Збройних Сил, звільнених з військової служби, до відповідних тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України згідно зі схемами, визначеними у додатку 24 до цього наказу.
Враховуючи вищенаведене, до спірних правовідносин, що розглядаються судом, також повинен застосовуватись і додаток 24 наказу від 01 березня 2018 року № 90, який визначає оклади за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України та осіб офіцерського складу Збройних Сил, звільнених з військової служби, до відповідних тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України згідно зі схемами, який передує застосуванню додатку 1 постанови № 704, як правильно вказав позивач, оскільки додатком 1 визначено схему тарифних розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Більш того, суд наголошує на тому, що окреме застосування Наказу № 90, без застосування положень Постанови № 704 є неможливим, своєю метою Наказ має в тому числі захист прав та інтересів осіб, звільнених з військової служби до 01 березня 2018 р. та виданий на виконання положень Постанови № 704.
З аналізу вказаного слід зробити висновок, що тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 та тарифні розряди за посадами у відповідності до Наказу № 90 застосовуються при обрахунку посадових окладів визначеного, вказаними додатками кола військовослужбовців, що проходять військову службу, та які також підлягають обов'язковому застосовано при обрахунку посадового окладу позивача.
Факт не перебування позивача на військовій службі є однією з підстав звернення до суду для захисту порушених прав шляхом саме спільного застосування Наказу № 90 та Постанови № 704.
При цьому суд також враховує, що Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на неможливість зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).
Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні "Великода проти України" від 03 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, пункт 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 08 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Приймаючи до уваги викладене вище, виходячи з вимог, заявлених позивачем у даній справі, суд, з метою належного захисту прав позивача, на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за їх межі та визнати протиправними дії Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови в складанні і поданні до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві нових довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.02.2020 р., на 01.01.2021 року за останньою займаною штатною посадою та тарифним розрядом, для проведення перерахунку та виплати основного розміру пенсії у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262- ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", п. 1 наказу МО України № 90 від 01.03.2018 із обов'язковим зазначенням відомостей про всі щомісячні основні та додаткові (надбавки, доплати, підвищення та премії) види грошового забезпечення, визначені, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму, встановленого Законами України: “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, “Про Державний бюджет України на 2021 рік” (але не менше 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт.
Суд також зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З системного аналізу вказаних норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.
Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав є зобов'язання відповідача підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нові довідки про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020, 01.01.2020 р.р., відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, положень Постанови № 704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 (але не менше 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, для проведення перерахунку з 01.02.2020 та з 01.01.2021 основного розміру пенсії позивача.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та необхідності часткового задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 454,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 250, 263, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 07774420, 04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, 19), третя особа- Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити частково.
2.Визнати протиправними дії Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови в складанні і поданні до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві нових довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.02.2020 р., на 01.01.2021 року за останньою займаною штатною посадою та тарифним розрядом, для проведення перерахунку та виплати основного розміру пенсії у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262- ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", п. 1 наказу МО України № 90 від 01.03.2018 із обов'язковим зазначенням відомостей про всі щомісячні основні та додаткові (надбавки, доплати, підвищення та премії) види грошового забезпечення, визначені, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму, встановленого Законами України: “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, “Про Державний бюджет України на 2021 рік” (але не менше 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт.
3.Зобов'язати Київський міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки скласти і подати до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві нові довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.02.2020 р., на 01.01.2021 р., за останньою займаною штатною посадою та тарифним розрядом, для проведення перерахунку та виплати основного розміру пенсії у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262- ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", п. 1 наказу МО України № 90 від 01.03.2018 із обов'язковим зазначенням відомостей про всі щомісячні основні (оклад за посадою, військовим званням, надбавка за вислугу років) та додаткові (надбавки, доплати, підвищення та премії) види грошового забезпечення, визначені, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму, встановленого Законами України: “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, “Про Державний бюджет України на 2021 рік” (але не менше 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт.
4. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 07774420, 04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, 19).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя Є.В. Аблов