Справа № 496/3872/19
Провадження № 2/496/395/22
17 лютого 2022 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Галич О.П.,
за участю:
секретаря - Ткаченко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу
за позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , до
відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,
вимоги позивача: про поділ земельної ділянки, що знаходиться у спільній сумісній власності,
позивач - повідомлена належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з'явилася, про причини не явки суд не повідомила, але надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти заочного розгляду справи,
відповідач - повідомлена належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з'явилася,
І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1. 30 вересня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про поділ земельної ділянки, що знаходиться у спільній сумісній власності.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 24 жовтня 2017 року № 632-VII «Про надання у спільну сумісну власність земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_3 », позивачу та відповідачу було передано у спільну сумісну власність земельну ділянку, площею 0,0492 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5121085200:02:007:0077. Право спільної сумісної власності на земельну ділянку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 жовтня 2017 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01 листопада 2017 року № 102258561. Між сторонами склався порядок користування земельною ділянкою, відповідно до встановлених твердих меж і у кожного з них у користуванні знаходиться відокремлена земельна ділянка з окремими виходами. Сторони по справі домовилися поділити земельну ділянку на дві окремі земельні ділянки. За замовленням позивача Приватним підприємством «ТЕРРА-ЮГ ПРОЕКТ» було виготовлено проект поділу земельної ділянки, яка належить позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності, для подальшого укладення договору про поділ земельної ділянки в нотаріальному порядку. На теперішній час, ОСОБА_2 безпідставно відмовляється укладати договір про поділ земельної ділянки, хоча до встановленого порядку користування земельною ділянкою претензій не має.Позивач має намір продати частку земельної ділянки, яка знаходиться у її власності та користуванні, але без виділення частки або поділу земельної ділянки це є неможливим.Продати земельну ділянку неможливо без визначення її площі, меж та внесення інформації до Державного земельного кадастру. У користуванні позивача знаходиться відокремлена земельна ділянка, площею 0,0233 га з наступними межами: фасадна межа (від правосторонньої бокової межі) довжиною 10,35м. + 4,46м.; правостороння бокова межа: від фасадної межі в сторону задньої межі, довжиною 8,25м.; поворот наліво, довжиною 1,86м. + 4,44м. + 0,16м.; поворот направо, довжиною 4,74м.; поворот наліво, довжиною 2,27м.; поворот направо, довжиною 4,54 м. до перетину з задньою межею; лівостороння бокова межа: від фасадної межі в сторону задньої межі, довжиною 2,05м. + 8,59м. + 1,3м. + 6,11м. + 0,6м. до перетину з задньою межею; задня межа: довжиною 4,54м. + 1,57м. + 3,11м. Відповідач по справі не надає своєї згоди на виділення частки земельної ділянки позивача в окрему земельну ділянку, тому позивач не може розпоряджатися своєю часткою земельної ділянки без згоди відповідача, оскільки земельна ділянка належить їм на праві спільної сумісної власності. На підставі викладеного, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
3. Відповідач відзив на позов не надала.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
4. Позивач у судове засідання не з'явилася, але від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, на позовних вимогах наполягала, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення. (а.с. 111)
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
5. Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 вересня 2019 року, цивільну справу № 496/3872/19, передано на розгляд судді Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П.
6. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2019 року позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків, строком 10 днів з дня отримання ухвали.
7. 03 грудня 2019 року до канцелярії суду надійшла заява від позивача про виконання ухвали суду щодо усунення недоліків.
8. Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П. від 06 грудня 2019 року було відкрито загальне позовне провадження по справі з проведенням підготовчого судового засідання.
9. Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П. від 01 березня 2021 року підготовче судове засідання було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
10. Відповідач, в установлені ч. 7 ст. 178 ЦПК України строки, не подала до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
11. Оскільки відповідач була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, відповідно до ч. 3 ст. 128 ЦПК України - шляхом надіслання судової повістки про виклик до суду, в судове засідання не з'явилася без поважних причин, а представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, Судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК України.
12. Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
13. Судом встановлено, що рішенням Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 24 жовтня 2017 року № 632-VII «Про надання у спільну сумісну власність земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_3 », ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було передано у спільну сумісну власність земельну ділянку, площею 0,0492 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5121085200:02:007:0077. (а.с. 9,90)
14. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, земельна ділянка, площею 0,0492 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5121085200:02:007:0077, належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . (а.с. 10, 91-92)
15. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склався порядок користування земельною ділянкою, відповідно до встановлених твердих меж і у кожного з них у користуванні знаходиться відокремлена земельна ділянка з окремими виходами, що підтверджується планом поділу земельної ділянки ПП «ТЕРРА-ЮГ ПРОЕКТ». (а.с. 14-15, 93)
16. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с. 45-46, 63)
17. Згідно копії технічного паспорту від 29 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 проживає у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . До складу господарських будівель і споруд входить: житловий будинок, вбиральна та огорожа. (а.с. 48-57, 64-67, )
18. Відповідно до висновку експерта від 15 вересня 2021 року № 145 земельно-технічної експертизи, існує технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів виділити 0,0233 га земельної ділянки по АДРЕСА_3 із загальної площі земельної ділянки по АДРЕСА_3 (із спільної сумісної власності), площею 0,0492 га - ОСОБА_1 з врахуванням фактичного порядку користування, що склався. Межі фактично відокремленої земельної ділянки, яка знаходиться в фактичному користуванні та володінні ОСОБА_1 наведені в додатку 3 та описуються наступним чином: фасадна межа (від правосторонньої бокової межі) довжиною 10,35м. + 4,46м.; правостороння бокова межа: від фасадної межі в сторону задньої межі, довжиною 8,25м.; поворот наліво, довжиною 1,86м. + 4,44м. + 0,16м.; поворот направо, довжиною 4,74м.; поворот наліво, довжиною 2,27м.; поворот направо, довжиною 4,54 м. до перетину з задньою межею; лівостороння бокова межа: від фасадної межі в сторону задньої межі, довжиною 2,05м. + 8,59м. + 1,3м. + 6,11м. + 0,6м. до перетину з задньою межею; задня межа: довжиною 4,54м. + 1,57м. + 3,11м. Графічно фактично виділена земельна ділянка АДРЕСА_4 , яка знаходиться в фактичному користуванні та володінні ОСОБА_1 наведена в додатку № 3. (а.с. 84-89)
19. Згідно свідоцтва про право власності на житло від 08 липня 2013 року № НОМЕР_1 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . (а.с. 94-96)
20. Згідно копії технічного паспорту від 05 березня 2012 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . До складу господарських будівель і споруд входить: житловий будинок, сарай, вбиральна та огорожа.(а.с. 97-102)
21. Рішенням Біляївського районного суду від 09 квітня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ 1/2 частини житлового будинку, припинення права спільної часткової власності на 1/2 частину житлового будинку, визнання права власності на житловий будинок, поділ земельної ділянки, припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку, виділ в натурі земельної ділянки - задоволено частково. Вирішено: виділити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Великомихайлівським РВ УМВС України в Одеській області 08.07.1999 року частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , в самостійний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами; припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Великомихайлівським РВ УМВС України в Одеській області 08.07.1999 року на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Великомихайлівським РВ УМВС України в Одеській області 08.07.1999 року, право власності на житловий будинок загальною площею 57,4 кв.м, в тому числі житловою площею 33,8 кв.м, який складається з приміщень: кухня, площею 13,3 кв.м; санвузол, площею 4,0 кв.м; коридор, площею 4,5 кв.м; комора, площею 1,8 кв.м; житлова кімната, площею 16,8 кв.м; житлова кімната, площею 17,0 кв.м, з господарськими будівлями і спорудами: вбиральня літ. «Г», мостіння, огорожа, ворота, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , з присвоєнням окремої поштової адреси. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо розділу та виділу земельної ділянки площею 0,0492 га, кадастровий номер 5121085200:02:007:0077, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 - відмовити.(а.с. 103-107)
V. Оцінка Суду.
22. Положеннями статей 15, 16 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), статтею 4 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом частини другої статті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.
23. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
24. Відповідно до власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
25. Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
26. Відповідно до статті 78 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
27. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
28. Згідно зі статтею 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
29. Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1 і ч. 2 ст. 126 ЗК України).
30. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 7 від 14 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладання договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
31. Згідно ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, одночасно переходить право приватної власності, право користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника такого об'єкта нерухомого майна, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.
32. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
33. Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття на підставі вчиненого правочину або у порядку спадкування права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці приватної власності, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від попереднього власника таких об'єктів до набувача таких об'єктів, без зміни її цільового призначення.
34. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість. (Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі №364/515/19.)
35. Згідно підпунктом г п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», з 1 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК і статті 120 ЗК в редакції Закону від 5 листопада 2009 року № 1702-VІ.
36. Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
37. При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності. (Такої правової позиції притримується і Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц, де дано правовий аналіз ст. 120 ЗК України в редакції 2002 року.)
38. Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
39. За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. (аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц)
40. З моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов'язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц)
41. Відповідно до пункту «е» статті 141 ЗК України підставами для припинення права користування земельної ділянки є набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
42. Відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
43. Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
44. Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
45. Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
46. На підставі ч. 1 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності
47. Згідно ч.1 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
48. Частинами 1, 2 статті 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
49. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
50. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
51. Зазначеними нормами передбачено, що поділ майна, що є об'єктом спільної часткової власності, в натурі між співвласниками припиняє право спільної часткової власності щодо цих співвласників.
52. Згідно ст. ст. 86 ЗК України земельна ділянка може находитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Суб'єктами права спільної власності на земельну ділянку можуть бути громадяни та юридичні особи, а також держава, територіальні громади.
53. За змістом статті 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає: а) при добровільному об'єднанні власниками належних їм земельних ділянок; б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами; г) за рішенням суду.
54. Згідно ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
55. У відповідності до ч. 3, ч. 4 ЗК України учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.
56. Частинами 3,4,5 ст. 89 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
57. Підпунктом «е» п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року №7, передбачено, що учасник спільної сумісної власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки, в тому числі й разом з іншими учасниками, які цього вимагають, або виплати рештою учасників грошової компенсації за що частку при неможливості її виділення та отримання його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру його частки, за умови попереднього визначення розміру рівних земельних часток, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
58. Пунктом 21 цієї постанови передбачено, що якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
59. Відповідно до плану розподілу земельної ділянки кадастровий номер 5121085200:02:007:0077 передбачені варіанти поділу спірної земельної ділянки. Вказаним планом пропонується поділ земельної ділянки в двох варіантах поділу. На плані поділу земельна ділянка, яка має бути виділена позивачці позначена під №1.
60. Крім того, в матеріалах справи міститься висновок експерта № 145 від 15 вересня 2021 року, який узгоджується з запропонованим позивачем планом поділу спірної земельної ділянки.
61. Тому, у зв'язку із набуттям права власності позивача на 1/2 частину житлового будинку на підставі рішення Біляївського районного суду Одеської області від 09 квітня 2019 року, до позивача перейшло право власності на земельну ділянку, на якій розміщений житловий будинок, пропорційно до розміру її частки у праві власності на житловий будинок, а для попереднього власника - ОСОБА_2 таке право припинилося.
62. Зважаючи на вищенаведене та з урахуванням того, що між сторонами не укладено нотаріально посвідченого договору про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 5121085200:02:007:0077, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , з визначенням кожному із співвласників частки та враховуючи, що сторони в добровільному порядку попередньо визначили розмір земельних часток, такий розмір не оспорюють і саме такий порядок користування встановлений сторонами протягом тривалого часу, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими.
63. Таким чином, на підставі вищевикладеного, аналізуючи надані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні будь-які перешкоди для припинення права спільної часткової власності на спірну земельну ділянку та для виділу її у натурі в самостійні об'єкти нерухомого майна.
64. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
65. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
66. Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 16, 316-319, 321, 325, 328, 355-358, 361, 364, 365, 372, ЦК України, ст. ст. 13, 76-81, 89, 95, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, ст. 88-89 ЗК України суд-
1.Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки, що знаходиться у спільній сумісній власності- задовольнити.
2. Поділити земельну ділянку, за цільовим призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0492 га, кадастровий номер 5121085200:02:007:0077 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка належить на праві спільної сумісної власності.
3. Припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку, за цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0492 га, кадастровий номер 5121085200:02:007:0077.
4. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на цільну ізольовану земельну ділянку, з присвоєнням окремої адреси, за цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0233 га з наступними межами: фасадна межа (від правосторонньої бокової межі) довжиною 10,35м. + 4,46м.; правостороння бокова межа: від фасадної межі в сторону задньої межі, довжиною 8,25м.; поворот наліво, довжиною 1,86м. + 4,44м. + 0,16м.; поворот направо, довжиною 4,74м.; поворот наліво, довжиною 2,27м.; поворот направо, довжиною 4,54 м. до перетину з задньою межею; лівостороння бокова межа: від фасадної межі в сторону задньої межі, довжиною 2,05м. + 8,59м. + 1,3м. + 6,11м. + 0,6м. до перетину з задньою межею;задня межа: довжиною 4,54м. + 1,57м. + 3,11м., з присвоєнням кадастрового номеру та присвоєнням адреси.
5. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
7. Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.
6. Повний текст рішення складено 24 лютого 2022 року.
Суддя О.П. Галич