Справа № 606/2815/21
21 лютого 2022 року м. Теребовля
Суддя Теребовлянського районного суду Тернопільської області Мельник А.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 3 м.Теребовля Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та мешканки за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої,
за ч. 1ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
15.12.2021 о 10 год 00 хв. ОСОБА_1 належно не виконувала своїх батьківських обов'язків щодо виховання неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: самоусунулась від виховання дитини, фінансово не утримує, не платитьза комунальні послуги, не спілкується з дитиною, чим ОСОБА_1 порушила ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Про вчинення ОСОБА_1 вищезазначеного адміністративного правопорушення 17.12.2021 складено протокол серії ВАБ № 477404 за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що повністю розуміє зміст роз'яснених їй прав, передбачених ст.63Конституції України та ст.268 КУпАП, свою провину у вчиненні правопорушення не визнала.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокат Янкович І.Є. у судовому засіданні просив просив суд закрити адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 зазначила, що працює у службі у справах дітей, вказала, що відносини ОСОБА_1 з дитиною добрі, зауважень до неї намає.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 зазначила, що працює у службі у справах дітей, вказала, що ОСОБА_1 з дитиною знайшли спільну мову, зауважень до ОСОБА_1 намає, у будинку чисто.
Оцінюючи докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суддя враховує таке.
Частина перша статті 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:
- не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;
- не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;
- не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;
- не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі;
- не виявляють інтересу до її внутрішнього світу;
- не створюють умов для отримання нею освіти.
У цьому ж пункті згаданої Постанови Пленуму ВСУ вказано, що зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Якщо аналізувати зміст ч. 1 ст. 184 КУпАП, то ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
У даній конкретній ситуації дії ОСОБА_1 суд не може оцінити як ухилення від утримання та виховання дитини, оскільки ОСОБА_1 турбується за дитину, створює для останньої всі необхідні умови для її розвитку, виховання.
Вказані дії можуть свідчити про турботу та належне ставлення до своїх батьківських обов'язків, а також не можуть свідчити про свідоме нехтування своїми обов'язками.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 251 КУпАП пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, можуть бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Такі докази не повинні викликати у судді сумніви.
За таких обставин, враховуючи відсутність будь-яких доказів, які б підтверджували невиконання ОСОБА_1 обов'язків, що визначені у ст. ст. 150, 180 СК України, ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», суд не вбачає у діях останньої складу адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП - ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.184 КУпАП, що відповідно до приписів п.1 ч.1ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.
На підставі наведеного, керуючись ч.1 ст.184, п.1 ч.1 ст.247, ст.283,ст.284КУпАП,
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення - провадженням закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Тернопільського апеляційного суду.
Суддя А.В. Мельник