Справа № 487/6796/21
Провадження № 2/487/667/22
22.02.2022 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого-судді Лагоди А.А.,
секретаря Мазницької Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,
24.09.2021 до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.10.2011 року у розмірі 134180,37 грн. та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 08.10.2011 року. Позичальник при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник, ОСОБА_2 , помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19.11.2018 року. Спадкоємці позичальника мали право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 30.04.2018 року по 30.10.2018 року. В даному випадку, спадкоємцем, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, є ОСОБА_1 . Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідачів, де в якості адреси реєстрації зазначено: АДРЕСА_1 . 23.06.2021 року до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 08.10.2011 року становить 134180,37 грн.
Ухвалою суду від 27.09.2021 року у справі відкрито провадження і справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 08.02.2022 року у справі закрито підготовче провадження і справа призначена до розгляду по суті.
02.11.2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, яким вона просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначила, що спір щодо стягнення кредитної заборгованості за відповідною заявою вже було вирішено в судовому порядку. Заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.10.2016 року скасовано не було. Вищевказане заочне рішення перебувало на виконанні у Заводському відділі ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області з 06.04.2017 року. У зв'язку зі смертю боржника вказане виконавче провадження було завершено. Вказує, що кредитору було достеменно відомо про смерть її чоловіка та закінчення виконавчого провадження, однак позивачем не було пред'явлено вимоги до спадкоємців померлого. Тобто строк на пред'явлення таких вимог пропущений. Також, не погоджується з розміром заборгованості.
17.11.2021 року до суду від представника АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь на відзив, якою вони зазначають, що відповідачем не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, а тому вважають, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. Щодо посилання відповідача на строк позовної давності, який сплинув, вказують, що в категоріях справ відносно спадкових відносин, не застосовуються статті загальної позовної давності, а тому строк не сплинув.
28.01.2022 року стороною відповідача були надані заперечення на відповідь на відзив, згідно яких позовні вимоги визнанні не обґрунтованими та такими, що не можуть бути задоволені з підстав, що були зазначені у відзиві.
11.02.2022 року від сторони позивача надійшли пояснення по справі, згідно яких наполягають на обґрунтованості позову та просять його задовольнити.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, направив заяву, якою просив розгляд справи проводити без їхньої участі.
Сторона відповідача до судового засідання не з'явилась. Представник відповідача подала заяву, якою просила розгляд справи проводити без їх участі та підтримала викладену у відзиві та запереченнях позицію.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі матеріалів, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного
Судом встановлено, що 08.10.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір б/н шляхом підписання сторонами анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.(а.с.18-44)
08.10.2011 року позичальнику банком було встановлено кредитний ліміт у сумі 3000,00 грн., який у подальшому збільшувався та зменшувався.(а.с.17)
Протягом дії договору банком було видано дві кредитні картки, остання з яких має термін дії до 03/16. (а.с.45)
Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджено випискою по рахунку.(а.с.12-16)
З досліджених матеріалів цивільної справи № 487/4256/16, судом встановлено, що ОСОБА_2 належним чином умов договору не виконував. На погашення кредитних коштів оплату проводила частково та з порушенням термінів у зв'язку із чим ПАТ КБ «ПриватБанк» у серпні 2016 року звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 08.10.2011 року, яка утворилась станом на 31.07.2016 року в загальному розмірі 34774,99 грн. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.10.2016 року позов задоволеног та стягнута заявлена позивачем заборгованість.(а.с.78-80)
Стягнута заборгованість утворилась після закінчення дії останньої картки 03/16.
Також судом встановлено, що рішення суду було звернено до Заводського відділу ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області для виконання. 06.04.2017 року провадження було відкрито та станом на 01.11.2021 року значиться як завершене. (а.с.81)
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .(а.с.116)
Закриття виконавчого провадження відбулося після отримання 19.11.2018 року виконавчою службою інформації про смерть ОСОБА_2 (а.с.49)
Згідно наданою стороною позивача знімку екрану із банківського комплексу Єдина клієнтська База, інформація, щодо смерті ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть) була внесена до вказаної системи банку 23.11.2018 року (а.с.104)
Як зазначено позивачем у позовній заяві 05.01.2021 року АТ КБ «ПриватБанк» було направлено до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори претензію кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України, щодо сплати боргу спадкодавця, яка утворилась станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 134180,37 грн.(а.с.51) Претензія сформована 27.11.2020 року.
Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 08.10.2011 року, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , загальна заборгованість становить 134180,37 грн., яка складається з наступного: 2758,33 грн. - заборгованість за тілом кредита, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 2758,33 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 4170,30 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 127251,74 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії. (а.с.8-11)
Повідомлення про отримання претензії сформовано нотаріальною конторою 26.01.2021 року.(а.с.52)
23.06.2021 року АТ КБ «ПриватБанк» було направлено відповідачу лист-претензію. (а.с.53-55)
Згідно копії спадкової справи № 436/2018, що була заведена 25.09.2018 року після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після останнього є дружина померлого - відповідач по справі ОСОБА_1 (а.с.122-147)
При прийнятті рішення суд, враховуючи позиції сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить суд фактично стягнути з відповідача на свою користь тіло кредиту, проценти та пеню за користування коштами станом на день смерті спадкодавця в порядку ст. 1048 ЦК України.
При вирішення питання щодо об'єктивності наданого розрахунку заборгованості суд зазначає наступне.
У постанові Великої Палати ВС у справі № 444/9519/12 від 28.03.2018 року заначено, що після спливу визначеного договором строку позики, чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється.
Що ж стосується нарахуванням процентів після закінчення строку дії кредитного договору, то Велика Палата ВС роз'яснила, що після закінчення строку кредитування, права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суть висновків постанови у справі № 444/9519/12 полягає у тому, що неприпустиме одночасне стягнення двох видів процентів різних за своєю правовою природою: процентів за користування грошовими коштами згідно ч.2 статті 1048 і ч.2 статті 1050 ЦК України, та процентів за прострочення виконання грошового зобовязання за ч.2 статті 625 ЦК України.
Також Великою Палатою ВС було прийнято постанову від 23.05.2018 року у справі № 910/1238/17, в якій було уточнені підходи по стягненню процентів що виникають з кредитних правовідносин.
Зокрема, у постанові Великої Палати ВС у справі № 910/1238/17 були чітко розмежовані поняття “проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами“, та “проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами”.
Уточнюючи правовий зміст цих термінів, у пункті 6.20 постанови у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що термін “користування чужими грошовими коштами” може використовуватися у двох значеннях: перше значення - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу; а друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Таким чином, наразі правова позиція Великої Палати ВС концептуально зводиться до того, що проценти які нараховуються за надані в користування грошових коштів поділяються на дві категорії:
- ”проценти за користування кредитом” - проценти які нараховуються в межах строку кредиту (позики) визначеного в договорі, і такі проценти розуміються як “проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами“, розмір яких визначається договором або законом, і які сплачуються позичальником та порядок виплати яких урегульовано ч. 1 статті 1048 та ч. 1 статті 1054 ЦК України;
- “проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами” - проценти які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, порядок виплати яких урегульовано частиною 2 статті 625 ЦК України, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.
При цьому Велика Палата ВС наголосила на тому, що у разі сплати процентів за неправомірне користування кредитом, проценти за користування кредитом за той же період часу не сплачуються.
Таким чином, проценти за правомірне користування грошовими коштами можуть нараховуватись лише в межах визначеного договором строку кредитування. Після спливу строку кредитування, нарахування процентів за користування кредитом припиняється в силу приписів статей 1048, 1054 ЦКУ, що підтверджується висновками Великої палати ВС (пункти 48-55 постанови від 28.03.2018 № 444/9519/12).
Крім того, у постанові по справі № 444/9519/12 Велика Палата ВС детально роз'яснила відмінності у термінах «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «виконання зобов'язання», зазначивши що такі строки можуть збігатися, а можуть бути відмінними, наприклад, коли сторони погодили конкретні терміни сплати кредиту за договором, проте вказали, що договір діє до повного виконання зобов'язань за таким договором (пункти 35, 53 постанови від 28.03.2018 по справі №444/9519/12).
У контексті цих термінів, у постанові по справі № 444/9519/12 Велика Палата ВС роз'яснила, що відповідно до ч. 1 статті 1048 та ч. 1 статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 статті 1050 ЦК України.
Як встановлено із матеріалів справи, за строк дії останньої картки визначено як 03/16 року. Позивач в судовому порядку вже стягнув заборгованість за кредитним договором (№ 487/4256/16) та звернув рішення до виконання. Виконавче провадження було закрито у зв'язку із смертю боржника. Позивачем не надано жодних доказів, щодо розміру коштів, що були стягнуті на їх користь в порядку виконавчого провадження. Сторона позивача взагалі не надала про інформацію про існування рішення суду.
Таким чином позивач мав право на стягнення з відповідача на свою користь процентів за користування коштами в розмірі визначеному ст. 1048 ЦК України в період до кінця березня 2016 року. Після закінчення вказаного періоду позикодавець має право на стягнення процентів які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, порядок виплати яких урегульовано частиною 2 статті 625 ЦК України. Однак позивач зазначає, що вказана заборгованість відсутня.
За наведених обставин, суд не може прийняти як належний доказ розрахунок заборгованості наданий позивачем.
Крім того, щодо звернення стягнення заборгованості за спадкоємцем суд також, вважає за необхідне зазначити наступне.
Верховний Суд в постанові від 26.05.2021 року по справі № 519/783/16-ц вказав, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
- чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов'язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
Вказане узгоджується з правовими висновками, висловленими Верховним Судом 21.08.2019 в постанові по справі 320/6489/16-ц.
Позивач про смерть ОСОБА_2 дізнався щонайменше 23.11.2018 року, 05.01.2021 року АТ КБ «ПриватБанк» було направлено до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори претензію кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України, та лише 23.06.2021 року АТ КБ «ПриватБанк» було направлено відповідачу лист-претензію.
Таким чином був пропущений визначений законом 6 ти місячний термін звернення з претензією до спадкоємця, що є додатковою підставою для відмови у задоволенні позову.
З дотриманням передбаченого законодавством порядку дослідження доказів, ухвалення судових рішень, судом було повно та всебічно з'ясовано всі обставини справи, на підставі яких, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовити.
Питання щодо розподілу судових витрат між сторонам суд вирішує згідно ст. 141 ЦПК України.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 211, ч. 2 ст. 247, 259, 264, 265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, на підставі ст.ст. 1218, 1268, 1270, 1281, 1282 ЦК України, суд
Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ: 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя А.А. Лагода