Справа № 462/8907/21
22 лютого 2022 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Галайко Н. М.,
за участю секретаря судового засідання Любінець В. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Козій Т. В. звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення БАВ № 294382 від 15.11.2021 року, винесену відносно ОСОБА_1 за ч. 8 ст. 121 КУпАП.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що ТВО командира взводу ОДДЗ 1-го батальйону УПП у м. Львові ДПП Каталахом Р. Б. 15.11.2021 року винесено постанову серії БАВ № 294382 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 8 ст. 121 КУпАП на накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення на суму 8 500 грн. Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 , 15.11.2021 року керував транспортним засобом Ford Mondeo, номерний знак НОМЕР_1 по вул. Любінській у м. Львові, який не ввозив на митну територію України та не поміщав у митний режим транзиту. Зазначає, що таку постанову вважає протиправною та просить скасувати через грубе порушення вимог закону. Вказує на те, що при винесенні постанови працівник патрульної поліції не склав протокол про адміністративне правопорушення, а відразу виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та наклав на позивача штраф. Крім цього, у постанові не зазначено нормативний акт, який позивач порушив, при виявленні адміністративного порушення та складенні оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення інспектор патрульної поліції вказав інформацію, яка наявна виключно у базах даних митних органів, що є інформацією з обмеженим доступом, правопорушення за ч. 8 ст. 121 КУпАП не впливає на безпеку дорожнього руху та не відноситься до «правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП як. Безпека дорожнього руху не є об'єктом цього правопорушення, тобто не є суспільними відносинами, які охороняються. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 06.12.2021 року позовну заяву було залишено без руху у зв'язку із її істотними недоліками (а.с. 12).
21.12.2021 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Козій Т. В. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви у якій останній виправив недоліки позовної заяви (а.с. 14).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23.12.2021 року прийнято до розгляду адміністративний позов та призначено судове засідання для розгляду справи по суті у приміщенні Залізничного районного суду м. Львова, про що повідомлено сторони (а.с. 16, 17).
Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, однак, 22.02.2022 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Козій Т. В. надійшло письмове клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача (а.с. 21).
Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, уповноваженого представника у судове засідання не направив, причин неявки суду не повідомив.
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін, на підставі долучених до справи доказів та у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу ст. 245, 280 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що постановою про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії БАВ № 294382 від 15.11.2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 8 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 8 500 грн. (а.с. 8).
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови ОСОБА_1 , 15.11.2021 року керував транспортним засобом Ford Mondeo, номерний знак НОМЕР_1 по вул. Любінській у м. Львові, який не ввозив на митну територію України та не поміщав у митний режим транзиту.
Відповідно до ч. 8 ст. 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту. Санкцією статті передбачено накладення штрафу на водія в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн.
Згідно з ч. 1 ч. 2 ст. Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Тобто наявність події адміністративного правопорушення є обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, яка доводиться шляхом надання доказів.
Статтею ст. 251 КУпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Аналіз положень вказаних статей КУпАП, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 і 284 КУпАП.
У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до ст. 73, 76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП, то слід зазначити, що у справі відсутні достатні докази, які б підтверджували дану обставину.
У судове засідання відповідач не з'явився, не направив у судове засідання свого уповноваженого представника, відзиву на адміністративний позов суду не подав, не довів правомірність прийнятого ним рішення у справі, жодних доказів правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності у діях особи складу правопорушення, а саме вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП суду не надано.
Докази, які б спростовували твердження позивача у справі суду також не надано.
Згідно з п. 24 Постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернуто увагу на неприпустимість спрощеного підходу до розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності.
Оскаржувана постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Окрім цього, норми КАС України покладають на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов'язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем обставин і не викликає у суду обґрунтованого сумніву.
Таким чином, суд вважає такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться у постанові про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сама по собі постанова, за відсутності інших доказів вини, не може бути беззаперечним доказом вини особи у тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», оскільки відомості, зазначені в постанові, не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Суд дійшов висновку про недоведеність вини позивача і вважає, що оскаржувана ним постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відтак, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині скасування постанови серії БАВ № 294382 від 15.11.2021 року, винесеної відносно ОСОБА_1 за ч. 8 ст. 121 КУпАП, разом з тим, суд зазначає, що КАС України не надає повноважень судді визнавати рішення суб'єкта владних повноважень протиправними (неправомірними), а тому у цій частині вимог позову необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений ним (а.с. 1) за подання позовної заяви до суду, у розмірі 454 грн. 00 коп.
Керуючись ст. 9, 73-77, 90, 139, 229, 241-246, 268, 271, 272, 286 КАС України, суд,
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 294382 від 15.11.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
У іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 - 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, згідно п. 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України через Залізничний районний суд м. Львова.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач-1: Управління патрульної поліції у Львівській області (код ЄДРПОУ: 39962825, адреса: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19);
Текст рішення складено 22.02.2022 року.
Суддя/підпис/
З оригіналом згідно.
Суддя: Н. М. Галайко