Справа № 462/1490/21
Провадження № 2/444/88/2022
27 січня 2022 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Зеліско Р. Й.
секретар судового засідання Мамедова Г.І.
розглянувши у судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів державної допомоги, виплаченої надміру,-
Позивач звернувся до ОСОБА_1 із позовною заявою про стягнення коштів державної допомоги, виплаченої надміру. В обґрунтування заявленого позову зазначає, що відповідно до заяв ОСОБА_1 від 13.10.2015, 05.04.2016, 04.10.2016, 10.04.2017, 17.10.2017 року Залізничним відділом соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради призначалась державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям на період з 01.10.2015 до 31.03.2018. Вказують, що відповідачкою окрім задекларованого автомобіля ВАЗ 2110, 2007 року випуску, не задекларувала при оформленні державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї, тобто приховала інформацію про те, що у власності її чоловіка ОСОБА_2 є два автомобілі ЗИЛ 138А, 1981 року випуску та ВАЗ 21063, 1988 року випуску, що підтверджується витягом з НАІС ДДАІ МВС України Територіального сервісного центру 4641 РСЦ МВС у Львівській області від 30.05.2018. Отже, державна соціальна допомога як малозабезпеченій сім'ї була призначена незаконно по вині відповідача, яка подала недостовірну інформацію, що призвело до надмірної виплати бюджетних коштів у вигляді державної соціальної допомоги на суму 133067,48 грн. Просить позов задовольнити.
20.09.2021 року відповідачка подала до суду пояснення, в яких зазначила, що позивач застосовує та посилається на нечинне законодавство, а саме: абзац 5 ч.1 ст.7 ЗУ «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», виключено згідно із Законом України від 19.05.2015, оскільки державна соціальна допомога призначалася їй в період 01.10.2015 року по 31.03.2018 року. Вказує, що з долученої позивачем інформаційної довідки витребуваної в Територіальному сервісному центрі 4641 регіонального сервісного центру МВС у Львівській області від 30.05.2018 року не задекларовані нею транспортні засоби є 1981 року випуску та 1988 року випуску. Дані роки випуску транспортних засобів свідчать про те, що з часу випуску транспортних засобів на час її звернення для отримання соціальної допомоги минуло більше як 34 і 27 років. Більше того, транспортний засіб автомобіль марки ВАЗ 21063, 1988 року був відчужений гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 шляхом укладення генеральної довіреності ( на продаж ТЗ) від 26.01.2008 року. Також зазначає, що останній в свою чергу користуючись правом передоручення фактично перепродав гр. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Дані обставини підтверджуються Витягом з Єдиного реєстру довіреностей (на запит особи, щодо якої вчинено нотаріальну дію) від 16.08.2021 року. Вказала, що транспортний засіб-автомобіль марки ЗИЛ 138А, 1981 року був безоплатно переданий її чоловіком в 2014 році в зону бойових дій. Факт відсутності вищезазначених транспортних засобів 1981 року випуску та 1988 року виписку в її сім'ї є дійсним та будь-яким чином не прихований. Більше того вона, будучи державним службовцем, щороку подає відповідну декларацію. Так, відповідно до її декларації відсутні транспортні засоби 1981 та 1988 року виписку. Враховуючи вищенаведене, просить в задоволенні позову позивача відмовити.
Предметом позову у справі є стягнення коштів з відповідача у вигляді отриманої соціальної допомоги за період з 01.10.2015 року по 31.03.2018 року, тобто за 5 років, до суду позивач звернувся 11.03.2021 року, тобто з порушенням загального строку позовної давності в три роки. На її думку, перебіг позовної давності розпочався з 13.10.2015 року, коли позивач міг довідатися, що є перешкоди для призначення соціальної допомоги. Просить застосувати строк позовної давності.
Оскільки, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ухвалою суду від 20.05.2021 у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Представник позивача Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради в судове засідання не з'явився, однак подали суду клопотання у якому просять справу розглядати без участі представника. Позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять такі задоволити.
Представник відповідача ОСОБА_1 -адвокат Ільків Г.М. в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду подав суду заяву, у якій просить справу розглядати за відсутності відповідача та його представника. У позовних вимогах Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради просять відмовити.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що до Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради надійшла заява ОСОБА_1 від 13.10.2015 року про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям (а.с. 4).
Разом із зазначеною заявою ОСОБА_1 подано декларацію про доходи та майновий стан від 13.10.2015 року, згідно якої остання вказала, що у власності її сім'ї знаходиться автомобіль ВАЗ 2110, іншого рухомого та нерухомого майна немає (а.с.5).
В подальшому ОСОБА_1 з метою отримання соціальної допомоги подавала до Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, а саме такі декларації було подано 05.04.2016, 04.10.2016, 10.04.2017, 17.10.2017 року, при цьому відповідачка вказувала про наявність у власності її сім'ї автомобіль ВАЗ 2110, іншого рухомого та нерухомого майна у неї та членів її сім'ї немає (а.с. 7-13).
За наслідками перевірки 08.06.2018 Залізничним відділом соціального захисту прийнято розпорядження про припинення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та повернення надміру виплачених коштів у сумі 133067,48 грн за період з 01.10.2015 до 31.03.2018, оскільки відповідач окрім задекларованого автомобіля ВАЗ 2110, 2007 року випуску, не задекларувала при оформленні державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї, тобто приховала інформацію про те, що у власності її чоловіка ОСОБА_2 є два автомобілі ЗИЛ 138А, 1981 року випуску, ВАЗ 21063, 1988 року випуску, що підтверджується витягом з НАІС ДДАІ МВС України Територіального сервісного центру 4641 РСЦ МВС у Львівській області від 30.05.2018.
Призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям регулюється ЦК України, Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» та Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 року № 250.
Згідно з частиною 1статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Ст.1215 ЦК України встановлено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» (в редакції чинній на момент призначення допомоги державна соціальна допомога не призначається у випадках якщо з'ясовано, що у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).
Згідно з п.10 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 250 (в редакції чинній на момент призначення допомоги) державна соціальна допомога не призначається якщо, у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).
Пунктом 25 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомого малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 250, виплата раніше призначеної соціальної допомоги припиняється якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на соціальну допомогу і визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти.
Згідно з п. 28 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 №250 якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім'ї.
Як вбачається з довідки про отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям за період з 01.10.2015 по 31.03.2018 року, виданої начальником Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, переплата ОСОБА_1 складає 133067,48 грн. (а.с.27).
08.06.2018 відповідачу скеровувалось повідомлення про стягнення суми державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї, виплаченої надміру, та запропоновано повернути її добровільно у строк до 30.11.2018 року (а.с. 29).
Однак, відповідачка добровільно надмірно виплачені їй кошти у вигляді державної соціальної допомоги не повернула.
Згідно з пунктом 28 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року за № 250, якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім'ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.
З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи суд вважає, що відповідачка за період з 01.10.2015 по 31.03 .2018 року безпідставно набула кошти у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям на загальну суму 133067,48 грн., так як вона та її чоловік мали, окрім задекларованого автомобіля ВАЗ 2110, 2007 року випуску, два автомобілі ЗИЛ 138А, 1981 року випуску, ВАЗ 21063, 1988 року випуску.
Ч.1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до ст. ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Зі змісту наведених правових норм вбачається покладення процесуального обов'язку на кожну із сторін довести належними доказами наявність або відсутність тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Стосовно володіння автомобілем ВАЗ 21063. 1988 року суд зазначає наступне.
Матеріали справи містять копію витягу з Єдиного реєстру довіреностей №45392345 від 16.08.2021 р. відповідно до якого, ОСОБА_2 видано довіреність на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Кошулинською Н.М., номер у реєстрі нотаріальних дій 370 на транспортний засіб: автомобіль ВАЗ 21063, 1988 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1 на продаж та ОСОБА_2 видано довіреність на ім'я ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , посвідчену приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу Рівненської Вержиковським О.В., номер у реєстрі нотаріальних дій 217 на транспортний засіб: автомобіль ВАЗ 21063, 1988 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1 .
Суд вважає, що цивільно-правовий інститут доручення (в тому числі з правом користування та розпорядження) майном не заміняє цивільно-правового інституту власності (права користування, володіння, розпорядження) майном, в даному випадку транспортними засобами, оскільки дані інститути мають іншу правову природу, а будь-яке доручення само по собі не є переходом права власності від одного власника до іншого.
Таким чином, суд критично відноситься до пояснень відповідача, що ні вона, ні члени її сім'ї не є власниками спірних автомобілів.
Суд не може погодитись з твердженням відповідача, що транспортний засіб - автомобіль марки ЗИЛ 138А, 1981 року був безоплатно переданий ОСОБА_2 в 2014 році в зону бойових дій, оскільки суду не надано жодного доказу на підтвердження цього факту.
Разом з тим, відповідачкою заявлено про застосування строків позовної давності до даних правовідносин.
Позивач вказує, що після проведення перевірки з 13.10.2015 року виявлено вказаний факт.
Суд щодо застосування строків позовної давності зазначає наступне.
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 260 ЦК України передбачається, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Згідно ч. 1ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на викладене та враховуючи те, що позивач міг і повинен був дізнатися про порушення свого права з часу призначення ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, тобто з 13.10.2015 року зробивши відповідний запит та перевіривши майновий стан, що своєчасно не було зроблено, а з даним позовом позивач звернувся 11.03.2021 року, тому суд дійшов висновку, що позивачем пропущений трирічний строк звернення до суду з позовом щодо стягнення надміру виплаченої грошової допомоги, призначеної на підставі заяви ОСОБА_1 від 13.10.2015 року за період з 01.10.2015 року по 31.03.2018 року. За таких обставин, клопотання відповідачки про застосування строку позовної давності, заслуговує на увагу та підлягає задоволенню, при цьому суд враховує, що позивачем не спростовано доводи відповідачки, викладені у відзиві на позов щодо застосування строків позовної давності, аргументів щодо поважності причин пропуску строку не наведено.
Таким чином, з відповідачки підлягають стягненню надміру отримані кошти за вказаним позовом в межах строку позовної давності у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, виплачені за період з 01.10.2017 року в межах заявлених вимог по 31.03.2018 року, що відповідно до довідки Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 06.06.2019 року становить 27 893,50 грн.
Так, суд зазначає, що державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям призначалась в останній період з 01.10.2017 року по 31.03.2018 року, тобто на період 6 місяців. Суд при цьому враховує, що строк позовної давності в 3 роки починає текти саме з наступного дня після закінчення періоду подання такої допомоги, тобто наступного дня після 31.03.2018 року, а не з початку надання такої допомоги 01.10.2017 року. Саме тому, строк позовної давності 01.04.2018 року почав свою дію і повинен був закінчитись 31.03.2021 року, однак він перервався 11.03.2021 року в день звернення з даним позовом до суду. Саме тому, що матеріальна допомога надається строком на 6 місяців, тобто на певний період, то строк позовної давності на звернення до суду не сплив за увесь період в 6 місяців призначення матеріальної допомоги.
Наведені вище обставини дають суду підстави дійти висновку, що ОСОБА_1 , будучи особою, якій призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям, подала до Управління соціального захисту населення Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради недостовірні відомості про майно, що вплинуло на розмір отриманої нею соціальної допомоги, на яку вона не мала права.
Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи докази в цілому, так і кожний доказ окремо, який міститься у справі, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, виходячи із необхідності дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручання у права відповідача з урахуванням наданих доказів, суд приходить до висновку, що маються законні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача надмірно отриманих коштів у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям в розмірі 27 893,50 грн. в межах трирічного строку звернення до суду з позовом, а саме за період з 01.10.2017 року в межах заявлених вимог по 31.03.2018 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити за пропуском строку.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки необхідно стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 476,70грн.
Керуючись статтею 23, ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради кошти, надміру виплачені за призначеною державною соціальною допомогою малозабезпеченим сім'ям у розмірі 27 893 /двадцять сім тисяч вісімсот дев'яносто три/ грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 05.02.2002) на користь Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (UA978201720344260024000020953, банк -Державна казначейська служба м.Київ, МФО 820172, одержувач правління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, ЄДРПОУ 26256754 судовий збір у розмірі 476 /чотириста сімдесят шість/ грн. 70 коп.
В решті позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради коштів, надміру виплачені за призначеною державною соціальною допомогою малозабезпеченим сім'ям у розмірі 105 173,98 грн. - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 04.02.2022 року.
Суддя: Зеліско Р. Й.