Справа № 307/4062/21
Провадження № 2/307/1055/21
21 лютого 2022 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Гримут В.І.
за участі: секретаря Ком'яті Н.А.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення огорожі,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Посилається на те, що у відповідності до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 6.11.2008 він та його дружина ОСОБА_6 є власниками домоволодіння в АДРЕСА_1 .
Відповідно до будівельного паспорту на забудову земельної ділянки № НОМЕР_1 від 1 квітня 1985 року вони розпочали будівництво власного будинку.
Із графічних матеріалів вбачається, що відстань від суміжної межі між нею та відповідачем до його будинку складає один метр.
У 2018 році відповідачі побудували огорожу між їхніми дворогосподарствами впритул до його будинку, чим самим порушив норми земельного та архітектурного законодавства.
Його будинок почав руйнуватися від надмірної вологості, оскільки металева огорожа перешкоджає доступу та обслуговуванню його будинку.
Згідно норм п. 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держмістобудування № 44від 17.04.1992, для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1 метра. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.
На даний час розрив між його житловим будинком та незаконною огорожею сусіда становить 35 сантиметрів, що є порушенням пунктів 3.13., 3.25*, 2.25а*, 3.37. ДБН 360-92**.
Просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу та перенесення огорожі на відстань не менше 1 метра від крайньої виступаючої конструкції житлового будинку між його дворогосподарством та дворогосподарствами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.
За статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до стст. 15 та ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин 1-4 ст. 12 цього ж Кодексу цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 42 ч. 1 п. 2 цього ж Кодексу визначено, що учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.
З приписів ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, стст. 78, 79, ч. 2 ст. 80, чч. 1, 5, 6ст. 81, ч. 1 ст. 83 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах УРСР № 9 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у АДРЕСА_2 , передана на під забудову земельна ділянка площею 0.07 га, для забудови житлового будинку.
Згідно свідоцтва № НОМЕР_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на праві приватно власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки Нересницької сільської ради № 1812 від 13.09.2019, за ОСОБА_1 , мешканцем АДРЕСА_1 , рахується земельна ділянка площею 0.08 га в селі Підплеша.
Із листа директора Департаменту містобудування, архітектури та планування території вбачається, що згідно пунктом 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 дозволено проектування огорожі як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території садиби забудови. Висота огороджень має бути не більше ніж 2 м. на межі сусідніх земельних ділянок та не більше 2.5 м. на межі вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Із долучених до справи світлин убачається, що огорожа знаходиться у безпосередній близькості до будівель.
Інших доказів, які б підтверджували ті обставини на які посилається у позовній заяві ОСОБА_1 до заяви не додано.
За таких обставин суд не має можливості встановити хто є власником суміжної земельної ділянки, де повинні проходити межі між земельними ділянками, хто встановив огорожу між земельними ділянками, яка висота огорожі, та на якій відстані від будинку вона встановлена, чи завдає шкоди будинкові позивача наявна огорожа.
Виходячи з викладеного підстави для задоволення позову відсутні.
Судові витрати слід покласти на позивача.
Тому керуючись стст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, стст. 15, 16 ЦК України суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 24.02.2022 року.
Головуючий В.І. Гримут