Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/13/22
23.02.2022 року м.Виноградів
Виноградівський районний суду Закарпатської області в складі: головуючого - судді А. А. Надопта, секретар судового засідання - С. С. Онисько, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом.
Вимоги позову мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 , який заповіту не залишив. Після його смерті залишилось спадкове майно - житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка вказує, що прийняла спадщину та звернулася до державного нотаріуса, щоб видала свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, однак отримала відмову у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи щодо належності спадкового майна спадкодавцю. Відповідачкою є дружина померлого та матір позивачки ОСОБА_2 , яка не заперечує проти визнання права власності на житловий будинок за позивачкою. У зв'язку з цим позивачка звернулася до суду із позовом про визнання за нею права власності на з житловий будинок в порядку спадкування за законом.
Позивачка у підготовче судове засідання не з'явилася, однак подала до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у її відсутність.
Відповідачка будучи повідомленою про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання належним чином, в підготовче судове засідання також не з'явилася, однак подала до суду заяву, згідно якої вимоги позивачки визнає, проти задоволення таких не заперечує та просить суд розглянути справу у її відсутність.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідачкою позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.206 ЦПК України визнання нею позову прийнято судом.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін та визнання позову відповідачкою, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 01.11.2016.
Останнім місцем проживання спадкодавця було АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою Пийтерфолвівської сільської ради від 03.06.2021 за № 01-30/786.
До 2000 року село Тисобикень мало назву “село Бобове” і Постановою Верховної Ради України “Про відновлення окремим населеним пунктам Виноградівського району Закарпатської області колишніх найменувань” від 19 жовтня 2000 року за № 2060-III, селу Бобове відновлено історичну назву село Тисобикень.
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав померлому на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого Виноградівською держнотконторою 27.08.1996 за реєстром № 2829.
Заповіту спадкодавець не залишив, а тому спадкування проводиться в порядку спадкування за законом.
У відповідності до положень ст.1261 ЦК України, спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 є його дочка, позивачка по справі ОСОБА_1 , а також дружина спадкодавця та матір позивачки, відповідачка ОСОБА_2 .
Відповідачка претензій на спадкове майно не заявляє та не заперечує проти визнання права власності на житлоий будинок за позивачкою, що стверджується заявою відповідачки, поданою нею до суду.
Інших спадкоємців немає.
Згідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Суд констатує, що позивачка після смерті свого батька прийняла спадщину в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки проживала разом з спадкодавцем в житловому будинку, а також після його смерті вступила у володіння спадковим майном, обробляла земельну ділянку, що стверджується довідкою Пийтерфолвівської сільської ради від 01.12.2021 за № 01-30/1719.
В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.
Отже, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Позивачка звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, однак листом державного нотаріуса за № 190/01-16 від 09.06.2021 їй було повідомлено, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, належне ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , немає можливості, оскільки позивачкою не представлено правовстановлюючих документів щодо належності спадкового майна спадкодавцеві. Також позивачці рекомендовано звернутися до суду для встановлення права власності на спадкове майно.
Разом з цим з матеріалів справи встановлено, що оригінал правовстановлюючого документу на спадкове майно - договір дарування, посвідчений Виноградівською держнотконторою 27.08.1996 за реєстром № 2829, втрачено.
Вдповідно до відомостей технічного паспорту КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації»», житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 перебудовано у 2000 році.
Перебудову житлового будинку проведено спадкодавцем у зв'язку з паводком на ОСОБА_4 , що мав місце у 1998 році.
Так, рішенням виконкому Петрівської сільської ради Виноградівського району від 27.05.1999 за № 14, мешканцю АДРЕСА_2 ОСОБА_3 надано дозвіл на будівництво зруйнованого паводком житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Будівництво проведено згідно будівельного паспорта, виданого на ім'я ОСОБА_3 12 серпня 1999 року.
Однак після завершення будівництва спадкодавець не звернувся до органів БТІ для оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
У зв'язку з наведеним позивачка позбавлена можливості оформити свої спадкові права через нотаріальну контору та змушена звернутися до суду з даним позовом.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ч. 1). Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч. 2). Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4).
Відповідно до ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
ВССУ в своєму узагальненні судової практики розгляду цивільних справ про спадкування № 24- 753/0/4-13 від 16.05.2013 року відзначив, що відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності, зокрема, на споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як інструкцією «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР», затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у по господарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 , рахується за батьком позивачки ОСОБА_3 на підставі даних погосподарської книги с. Тисобикень №3, особовий рахунок № НОМЕР_2 , що стверджується довідкою Пийтерфолвівської сільської ради від 06.12.2021 за № 01-30/1748.
Відповідно до довідки КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» від 14.12.2021 за № 1332, право власності на спадковий житловий будинок зареєстровано за спадкодацем ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого Виноградівською держнотконторою 27.08.1996 за реєстром № 2829.
Даний будинок будівництвом завершений. Його інвентаризаційна вартість станом на грудень 2021 року становить 369 193 грн (триста шістдесят дев'ять тисяч сто дев'яносто три гривні). Загальна корисна площа житлового будинку становить 179,7 м кв., в тому числі житлова площа 53,0 м кв.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Разом з тим, згідно п.6 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно.
Відповідно до "Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно", рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 206, 223, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 5, 16, 328, 392, 1218, 1220, 1222, 1225, 1261, 1268, 1270, 1274 ЦК України, Постанови ПВС України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованою за адресою АДРЕСА_3 , право власності в цілому на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийА. А. Надопта