22 лютого 2022 року
м. Черкаси
Справа № 707/2138/21
Провадження № 22-ц/821/90/22
категорія: 310020000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.
суддів: Карпенко О. В., Нерушак Л. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, у складі: головуючого судді Миколаєнко Т. А.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
14 вересня 2021 року позивач звернулася до суду з позовом вищенаведеного змісту.
Позовна заява мотивована тим, що сторони у справі є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак не перебували у зареєстрованому шлюбі.
За спільною заявою позивача та відповідача, поданою до органу реєстрації на підставі п. 1 ч. 2 ст. 125 СК України, відповідач визнав себе батьком ОСОБА_3 , про що зроблено відповідний запис у свідоцтві про народження дитини.
Син сторін у справі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідач проживає окремо та не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, у зв'язку з чим фактично ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків та ставить позивача і сина у скрутне матеріальне становище.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач вказує на те, що вона не має змоги працювати, оскільки займається доглядом за малолітньою дитиною, а її доходи не забезпечують а ні їй, а ні дитині прожитковий мінімум, встановлений законом. З огляду на вищевикладене, вважає, що оскільки відповідач є працездатною особою та має регулярний і достатній щомісячний заробіток, - він має змогу сплачувати аліменти як на її утримання, так і на утримання їхнього спільного сина.
За наведеного просила суд: стягнути із ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше розміру прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття; стягнути із ОСОБА_2 на її користь аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) до досягнення дитиною трирічного віку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задоволено частково.
Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду із даним позовом, тобто з 14 вересня 2021 року, та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з дня звернення до суду із даним позовом, тобто з 14 вересня 2021 року, та до досягнення малолітньою дитиною - сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
У решті заявлених вимог відмовлено.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах сум платежів за один місяць.
Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 816 грн 00 коп.
Рішення мотивовано тим, що відповідач має обов'язок по утриманню свого малолітнього сина, виходячи з приписів норм Сімейного кодексу України, а тому вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Саме такий розмір аліментів, на думку суду, у повній мірі може забезпечити дитині належний рівень життя та умови для розвитку, які гарантовані державою.
Щодо права стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на своє утримання до досягнення дитиною трирічного віку суд виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до ч. ч. 2 - 4 ст. 84 та ст. ст. 86 і 88 цього Кодексу.
Водночас, виходячи із засад розумності, добросовісності та справедливості, суд вважав необхідним заявлені позовні вимоги у цій частині задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовною заявою і до досягнення дитиною трирічного віку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі, поданій 24 грудня 2021 року, ОСОБА_2 , ставлячи вимогу про скасування оскаржуваного рішення в частині задоволених позовних вимог, фактично просить змінити його в частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 , оскільки у приведеній частині воно не відповідає нормам матеріального права враховуючи, що позивачем не доведено факту проживання однією сім'єю з відповідачем, а тому у нього відсутній обов'язок щодо її утримання, зокрема шляхом сплати аліментів на її користь до досягнення дитиною трирічного віку.
Суд при вирішенні питання по суті проігнорував позицію ВС у справі № 161/16931/16 від 11 жовтня 2018 року в якій вказано, що аналіз норм ст. 75, 76 СК дає підстави для висновку про те, що аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені лише за наявності сукупності певних умов, а саме: перебування у зареєстрованому шлюбі, або фактичних шлюбних відносинах, непрацездатності, потреби у матеріальній допомозі.
Зазначив, що позивач вводить суд в оману щодо того, що у неї не забезпечений прожитковий мінімум, оскільки станом на листопад 2021 року розмір аліментів на спільну дитину становить 1/4 частину усіх видів його заробітку, а саме 4 0289 грн, тоді як гарантований розмір на одну дитину відповідного віку з 1 липня 2021 року становить 1 006,50 грн, а розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність становить 1 854 грн.
Крім того, просив зупинити виконання рішення Черкаського районного суду від 26 листопада 2021 року в частині стягнення на утримання ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/6 частин всіх видів його заробітку, без посилання на правові норми.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.
УхвалоюЧеркаського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року розгляд апеляційної скарги призначено на 22 лютого 2022 року на 16 год. 30 хв. без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до Свідоцтва про народження дитини серія НОМЕР_1 від 24 березня 2020 року, виданого Солом'янським районним у місті Києві ВДРАЦС ЦМУ МЮ (м. Київ) ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Солом'янським районним у місті Києві ВДРАЦС ЦМУ МЮ (м. Київ) складено відповідний актовий запис № 1106 від 24 березня 2020 року.
Батьками записані: батько - ОСОБА_2 та мати - ОСОБА_1 (а. с. 2.).
Відповідно до довідок виконавчого комітету Мошнівської сільської ради (Байбузівський старостинський округ) № 549 та № 550 від 31 серпня 2021 року, позивач у справі ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_3 із 31 серпня 2021 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 7, 8).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції час відповідає зазначеним вимогам виходячи з наступного.
Предметом спору у вказаній справі є вимога, щодо аліментних зобов'язань відповідача по відношенню до його неповнолітньої дитини та жінки з якою проживає спільна неповнолітня дитина сторін, які не перебували і не перебувають у шлюбі.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Частиною 1 ст. 179 СК України, яка регламентує право власності на аліменти, одержані на дитину, визначено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Визначений ст. 13 ЦПК України принцип диспозитивності цивільного судочинства полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин 2-4 ст. 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
Згідно до положень ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
За змістом ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 75 СК України один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною 2 ст. 77 СК України передбачено, що за рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.
За змістом ч. 1, 2 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
Переглядаючи оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія зазначає наступне.
Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є малолітнім та проживає з мамою, яка в свою чергу на даний час не працює, здійснюючи догляд за сином.
Відповідач є працездатним, має регулярний і достатній щомісячний заробіток, що свідчить про його можливість надавати матеріальну допомогу позивачу.
Доведеність батьківства відповідача стосовно народженої від нього позивачем дитини породжує обов'язок відповідача як на утримання дитини так і на утримання її матері, оскільки вона не має самостійного доходу та потребує матеріальної допомоги, виходячи з приписів ч. 2 ст. 91 СК України, якою констатовано, що жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до ч. ч. 2 - 4 ст. 84 та ст. ст. 86 і 88 цього Кодексу.
В свою чергу доводи скаржника про те, що у позивача не виникло право на утримання аліментів, з посиланням на той факт що сторони не перебували в зареєстрованому шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах без їх реєстрації, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наведеними вище правовими нормами.
Посилання скаржника на ту обставину, що судом не враховано позицію ВС у справі № 161/16931/16 від 11 жовтня 2018 року також не заслуговують на увагу, оскільки правовідносини у приведеній справі стосуються відносин, щодо стягнення аліментів на утримання колишньої дружини, яка за час перебування у шлюбі стала інвалідом 3 групи.
Доводи скаржника про те, що розмір аліментів на утримання дитини за оскаржуваним рішенням визначено в достатньо великому розмірі, а тому вказані кошти на утримання їх обох є достатніми, і позивач вводить в оману суд щодо того, що у неї не забезпечений прожитковий мінімум є також необґрунтованими, оскільки вказані кошти (аліменти) сплачуватимуться безпосередньо на утримання малолітнього сина та у відповідності до ст. 179 СК України являтимуться власністю дитини.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач є особою працездатного віку, має регулярний і достатній щомісячний заробіток, переконливих доказів щодо неможливості надання матеріальної допомоги на утримання позивача у розмірі, який визначений судом, ним не надано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про його можливість надавати матеріальну допомогу позивачу.
Судова колегія зазначає, що оскаржуване судове рішення в частині позовних вимог про стягнення аліментів на утримання позивача, містить висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, та обґрунтування щодо доводів позивача по суті позову, що є складовою вимогою ч. 1 ст. і 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Розмір аліментів на утримання позивача у частці 1/6 від усіх доходів відповідача є цілком обґрунтованим та таким, що виправдовує дійсні потреби та враховує матеріальний стан сторін, виходячи з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Щодо порушеного скаржником в апеляційній скарзі клопотання про зупинення виконання рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2021 року в частині стягнення на утримання ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/6 частин всіх видів його заробітку, без посилання на правові норми, судова колегія зазначає наступне. Порушувати питання про зупинення виконання судового рішення є можливим лише після набрання ним законної сили, яке відбувається у разі якщо закічився строк який наданий процесуальним законом на подання всіма учасниками справи апеляційних скарг. Апеляційна скарга подана 24 грудня 2021 року, тобто в межах процесуального строку на апеляційне оскарження, таким чином рішення, що є предметом оскарження не набрало законної сили втому числі і в частині, виконання якої скаржник просить зупинити.
Що стосується частини рішення в якій стягнення аліментів в межах сум платежів за один місяць допущено до негайного виконання, то його зупинення у приведеній частині суперечить правовій природі інституту негайного виконання, оскільки в аспекті реалізації припису юрисдикційного акта негайне виконання розуміється як виконання рішення до набрання ним законної сили.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи виконавчі листи на виконання рішення в частині допущеній до негайного виконання, судом не видавалися.
У відповідності до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, апеляційна скарга не містить жодних доводів стосовно помилковості висновку суду першої інстанції у оскаржуваній частині судового рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке в оскаржуваній частині відповідає вимогам ст. ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування за наведених доводів апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до пункту 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладеного апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 22 лютого 2022 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
Л. В. Нерушак