24 лютого 2022 року
м. Рівне
Справа № 569/3759/21
Провадження № 22-ц/4815/30/22
Рівненський апеляційний суд:
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий : Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Хилевич С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 травня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі в розмірі по 2000,00 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду - 22 лютого 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду в частині розміру стягнутих аліментів на її малолітнього сина через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 березня 2017 року від якого мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Дані обставини підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 виданим 11 березня 2017 року Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області та копією свідоцтва про народження НОМЕР_4 виданим 02 червня 2018 року.
Рішенням Рівненського міського суду по справі №569/12682/20 від 30 вересня 2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано; залишено проживати малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_1 .
Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначено, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 18, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частинами 2,3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Адаптуючи названі міжнародні норми до законодавства України, в Конституції України та ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Як роз'яснено в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ст. 141 СК України та зазначеної Конвенції з прав дитини, батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо дитини, не залежно від того чи перебувають вони у шлюбі між собою, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів своєї дитини.
Згідно зі ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Аліменти повинні бути стягнуті з врахуванням прийняття участі в утриманні дитини обох батьків.
Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом першої інстанції враховано, що обов'язок доведення доводів позовних вимог (розміру аліментів) лежить саме на позивачці. Позивач не надала суду належних та допустимих доказів, таких як довідка про розмір заробітної плати з місця роботи, довідка про доходи, що видається органами Державної фіскальної служби України тощо.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень.
Розмір аліментів які визначив суд, а саме 2000 грн. є співрозмірним з прожитковим мінімумом визначеним законодавцем, тому колегія суддів, враховуючи досліджені матеріали справи та наявні докази, не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Наведені в апеляційній скарзі доводи по своїй суті зводяться до незгоди сторони із висновками суду та переоцінки доказів у справі, є необґрунтованими, та не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлене без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 386, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 травня 2021 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий-суддя: Боймиструк С.В.
Судді: Гордійчук С.О.
Хилевич С.В.