08 лютого 2022 року
м. Рівне
Справа № 569/19915/19
Провадження № 22-ц/4815/108/22
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.
секретар судового засідання - Москалик Т. В.
учасники справи:
позивач - Рівненська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державний реєстратор виконавчого комітету Грушвицької сільської ради
Рівненського району Рівненської області Насанович Наталія Анатоліївна,
третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Управління державного
архітектурно-будівельного контролю,
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачки ОСОБА_1 -
ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2021 року у складі судді Панас О. В., ухвалене в м. Рівне о 14 годині 05 хвилин, повний текст рішення складено 22 червня 2021 року,
Рівненська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , Державного реєстратора виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району Рівненської області Насанович Наталії Анатоліївни, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Управління державного архітектурно-будівельного контролю, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому просила визнати дії щодо внесення запису державного реєстру речових прав незаконними та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району Рівненської області Насанович Наталії Анатоліївни від 23.04.2019р. індексний № 46606655, згідно з яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна приміщення - торговий павільйон загальною площею 28 м.кв., розташованого за адресою: м. Рівне. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1817385756101.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2021 року вказаний позов задоволено. Визнано дії щодо внесення запису державного реєстру речових прав незаконними та скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району Рівненської області Насанович Наталії Анатоліївни від 23.04.2019р. індексний № 46606655, згідно з яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна приміщення - торговий павільйон загальною площею 28м.кв., розташованого за адресою: м. Рівне. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1817385756101. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Рівненської міської ради понесені судові витрати - сплачений судовий збір в сумі 1921 грн. 00 коп.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване та обґрунтоване здобутими у справі доказами, які свідчать про те, що технічний паспорт, виданий 14.01.2019 року без номеру не є документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна, а відтак реєстрація об'єкту була проведена з порушенням. Судом також враховано, що ОСОБА_1 , будучи притягнутою до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 96 КУпАП, оскільки вона не виконала припису щодо знесення торгівельного павільйону, а натомість звернулася до державного реєстратора з метою проведення державної реєстрації на нерухоме майно, що в свою чергу, призвело до легалізації самочинного будівництва.
Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що станом на день подання позову (22.10.2019р.), абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою регламентовано внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування, діяла в наступній редакції: «записи до державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав». Вважає, що позивач обрав спосіб захисту свого порушеного права, який не узгоджується за змістом ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у вказаній редакції. Вказує, що лише скасування запису про проведену державну реєстрацію права зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права. Звертає увагу, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення суд не зазначив номер запису про проведену державну реєстрацію права власності. Доводить, що державний реєстратор і орган державної реєстрації не можуть бути належними відповідачами за позовними вимогами про скасування рішення про державну реєстрацію прав чи скасування запису про проведену державну реєстрацію. З наведених міркувань просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити Рівненській міській раді у задоволенні позовних вимог, а також здійснити розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві Рівненська міська рада вважає рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46606655 від 23.04.2019, прийнятим державним реєстратором Виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району Рівненської області Насанович Наталією Анатоліївною, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію за ОСОБА_1 права приватної власності на нежитлове приміщення - торговий павільйон загальною площею 28 м.кв. , розташоване за адресою: м. Рівне. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1817385756101 .
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.10.2019 № 183367788, підставою для прийняття державним реєстратором такого рішення слугував технічний паспорт без номеру, виданий 14.01.2019 ФОП ОСОБА_4 .
Відповідно до листа управління державного архітектурно-будівельного контролю від 10.10.2019 року №01-17/752 станом на 10.10.2019 року в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомості про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів відсутня інформація як щодо реєстрації документа, який би надавав право виконувати будівельні роботи на земельній ділянці, що розташована на перехресті АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5610100000:01:011:0084, так і щодо реєстрації документа про готовність до експлуатації об'єкта, збудованого на цій земельній ділянці.
Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю в період з 04.03.2019 року по 18.03.2019 року проведено позапланову перевірку на об'єкті «Будівництво торгівельного павільйону на АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки: 5610100000:01:011:0084) на предмет дотримання гр. ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, за результатами якої складено Акт щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 18.03.2019р.
В ході перевірки встановлено, що на діючій тепловій магістралі мережі від котельні до АДРЕСА_2 між ТК-38 та ТК-39 біля житлового будинку по АДРЕСА_3 встановлено «Павільйон продовольчих товарів» на земельній ділянці кадастровим номером 5610100000:01:011:0084. Роботи із будівництва якого проведені без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів з незначним наслідком (CCI).
На підстав п. 16,17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 за результатами проведення перевірки уповноваженою особою Управління складено акт перевірки №22-ПП, а також, з огляду на виявлене порушення містобудівного законодавства, складено протокол про адміністративне правопорушення від 18.03.2019 року №22- ПП та видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 18.03.2019 №22-ПП .
З акту вбачається, що перевірка проведена у присутності ОСОБА_1 , копію акту нею отримано, що підтверджується особистим підписом 18.03.2019р.
26.03.2019 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №22А/01-22, згідно з якої ОСОБА_1 притягнено до відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 5 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено штраф в розмірі 8500 грн., який 08.04.2019 року був сплачений.
Управлінням містобудування та архітектури було видано паспорт прив'язки 01-ТС/10 від 18.04.2012 ПП ОСОБА_1 на розміщення ТС (торгівельних кіосків) на орендованій земельній ділянці площею 99 м.кв. на АДРЕСА_3 терміном до 15.11.2016 року, а також повідомлено, що інші вихідні дані для проектування на вказаній орендованій земельній ділянці Управлінням не видавались.
Звертаючись до суду з цим позовом, Рівненська міська рада вказувала на те, що відповідачі своїми неправомірними діями, які виявились у порушенні вимог закону у сфері містобудівного діяльності на та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, завдають істотної шкоди охоронюваним правам та законним інтересам територіальної громади м. Рівного.
Державна реєстрація прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації прав, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.
Відповідно до пункту 40 Порядку № 1127 встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.
Пунктом 41 Порядку № 1127 визначено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);
договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.
Натомість, як встановлено судом, технічний паспорт, виданий 14.01.2019 року без номеру, на який покликається апелянт, не входить до вищевказаного переліку та не є документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна, а тому порушення передбаченої законом процедури реєстрації є очевидним.
Посилання апеляційної скарги на те, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту апеляційним судом оцінюються критично.
Так, ОСОБА_1 покликається на правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного суду від 04.09.2018 у справі №915/127/18, про те, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (яке оспорюється у даній справі) із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування рішення державного реєстратора не може бути належним способом захисту права чи інтересу позивача. За певних умов таким належним способом захисту права могло б бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (частина 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній до 16.01.2020).
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повиє припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
До 16.01.2020 р. була чинною редакція ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої: «У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься саме запис про скасування державної реєстрації прав».
Однак Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16.01.2020 р., законодавець змінив зазначену норму, виклавши її наступним чином: «У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону».
Із зазначеного вбачається, що законодавець виключив з конструкції статті можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, у зв'язку з чим задоволення позовної вимоги про скасування записів державного реєстратора не призведе до ефективного
захисту прав, оскільки нормою воно не передбачене, а реєстратор, у свою чергу, отримуючи судове рішення про скасування запису, не зможе його виконати.
У постановах Верховного Суду, а саме: Касаційного цивільного суду від 16.09.2020 р. у справі №352/1021/19 та Касаційного господарського суду у постанові від 03.09.2020 р. у справі №914/1201/19, суди зазначили, що починаючи з 16.01.2020 р. скасування запису про проведену державну реєстрацію права не може привести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду вже під час дії нової редакції ст. 26 Закону зазначила, що позивачка обрала ефективний спосіб захисту (позов про скасування запису), оскільки на момент подачі позову та розгляду справи попередніми інстанціями діяла попередня редакція ст. 26 Закону (постанова від 01.04.2020 р. у справі №520/13067/17).
Водночас Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду зазначив наступне: «З 16.01.2020 р., тобто на час ухвалення оскаржуваної постанови законодавець уже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак, апеляційний суд помилково зазначив про необхідність застосування позивачем способу захисту, який у практичному аспекті не може забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а отже, не спроможний надати особі ефективний захист її прав» (постанова від 04.11.2020 р. у справі №910/7648/19).
Окремо варто зазначити, що у ст. 26 Закону законодавець також зазначив, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Застосовуючи в практичному аспекті зазначений припис, суди зазначають, що з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (постанова першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.11.2020 р. у справі №154/883/19).
Таким чином, позовні вимоги Рівненської міської ради про визнання незаконними саме дії державного реєстратора, на підставі яких зроблено запис про реєстрацію права власності в порушення діючого законодавства, яке регулює відповідну процедуру, що призвело до легалізації самочинного будівництва, на думку апеляційного суду, є належним способом захисту порушених прав, і таким, що в даному спорі здатен забезпечити їх реальне поновлення.
Посилання апелянта на те, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано, не спростовує того, що саме власником нерухомого майна і є відповідач ОСОБА_1 .. Залучення реєстратора як співвідповідача у справі зумовлене тим, що предметом оскарження є саме його реєстраційні дії. Крім того, у постанові від 26.02.2020 року у справі №304/284/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює цивільно-правового характеру спору.
Відхиляючи ці доводи апеляційної скарги, суд також бере до уваги, що навіть у випадку незалучення державного реєстратора в якості відповідача, саме він зобов'язаний виконати рішення суду та внести відповідні відомості у реєстр нерухомого майна.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів (принцип диспозитивності). Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Встановлені обставини справи в сукупності із нормами закону, якими вони регулюються, дають суду підстави для висновку про те, державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна проведена з порушенням, при чому, з боку відповідачки ОСОБА_1 таке порушення було свідомим та виявилось у невиконанні припису ДАБК про знесення самочинно збудованого об'єкту та всупереч зазначеному припису - подальшому зверненні до державного реєстратора з метою проведення державної реєстрації цієї нерухомості, а відтак., про те, що задоволення позовних вимог судом першої інстанції є обґрунтованим і законним.
За наведених обставин, апеляційного суду приходить до переконання про те, що оскаржуване рішення постановлене місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 лютого 2022 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Хилевич С. В.
Шимків С. С.