Справа № 554/7110/21 Номер провадження 22-ц/814/472/22Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н. В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
24 лютого 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.,
суддів Одринської Т.В., Пікуля В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 09 листопада 2021 року, постановлену у складі головуючого судді Тімошенко Н.В., повний текст судового рішення виготовлено без зазначення дати, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила користування житловим приміщенням та стягнення боргу.
Зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила користування житловим приміщенням та стягнення боргу.
В обґрунтування позову посилалася на те, що 30 січня 2020 року нею було дано в борг ОСОБА_2 кошти у сумі 1000 доларів США про що свідчить письмова розписка відповідно до якої останній зобов'язувався повернути вказані кошти до 30 січня 2021 року. Однак, станом на день подачі позовної заяви ( 27.07.2021 року) відповідач борг не віддав, на звернення з проханням повернути кошти жодним чином не реагує.
Окрім того, зазначала, що ОСОБА_2 втратив право користування квартирою, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 у зв'язку з тривалою своєю відсутністю понад один рік без поважних причин, також, останній не сплачує за комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманні житлового приміщення, а тому вона змушена звернутися з даною позовною заявою, оскільки останній створює перешкоди у здійсненні користування і розпорядження майном.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь борг в розмірі 1000 доларів США, борг за комунальні послуги в сумі 43306,37 грн та визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та зняти його з місця реєстрації за вищезазначеною адресою.
13 вересня 2021 року від ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій остання просила додатково стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за комунальні послуги в розмірі 5540,12 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 09 листопада 2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та стягнення боргу - закрито.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки відповідач ОСОБА_2 надав до суду заяву про визнання позовних вимог, в якій зазначив, що не заперечує проти їх задоволення то відповідно до п.2 ч.1. ст. 255 ЦПК України, враховуючи відсутність предмету спору у зв'язку з визнанням позовних вимог, провадження у справі підлягає закриттю.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В судове засідання на повторний виклик сторони будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи не з'явилися. Згідно поштових повідомлень за вказаною адресою проживання відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Так, закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість подальшого судового розгляду справи.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Відсутність предмету спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами, а припинення провадження у справі - це форма закінчення цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Аналогічний висновок міститься і в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №456/847/18, від 13 травня 2020 року у справі №686/20582/19-ц, від 09 вересня 2020 року у справі №750/1658/20, від 23 грудня 2020 року у справі №522/8782/16-ц, від 01 березня 2021 року у справі №372/977/19.
Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З матеріалів справи вбачається, що у липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила користування житловим приміщенням та стягнення боргу.
Між сторонами виник спір з приводу повернення як боргу за комунальні послуги, так і невиконання зобов'язання за письмовою розпискою, визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняття його з місця реєстрації.
Закриваючи провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було надано до суду заяву про визнання позовних вимог, в якій останній зазначив, що не заперечує проти їх задоволення, а відтак наявні підстави для закриття провадження у справі, оскільки відповідно до п. 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України відсутній предмет спору.
Разом з тим, зазначені обставини не свідчать про відсутність предмету спору, так як клопотання відповідача ОСОБА_2 про визнання ним позовних вимог було зареєстровано місцевим судом 12 жовтня 2021 року, тобто після пред'явлення даного позову ОСОБА_1 (21 липня 2021 року) та відкриття провадження у даній справі (27 липня 2021 року)
Крім того, апеляційний суд зазначає, що факт визнання відповідачем позовних вимог не гарантує фактичного виконання ним взятих на себе зобов'язань у подальшому та не дає підстав вважати, що між сторонами був відсутній предмет спору на час пред'явлення позову.
Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував вищенаведені обставини, не звернув увагу, що на момент пред'явлення позову існував предмет спору та не дослідив той факт, що визнання відповідачем позову за наявності для того законних підстав є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову у даній справі, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За вказаних обставин, ухвала Октябрського районного суду м. Полтави від 09 листопада 2021 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи.
Керуючись статтями 374, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 09 листопада 2021 року про закриття провадження у справі - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 лютого 2022 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді: Т.В. Одринська
В.П. Пікуль