Справа № 711/6860/21
Провадження №2/712/762/22
21 лютого 2022 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого/судді - Троян Т.Є.
при секретарі - Ліпатовій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, -
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, мотивуючи його тим, що 21 лютого 2018 року між ним та ПАТ «Банк «Фінанси і кредит» був укладений договір про відступлення прав вимоги відповідно до якого позивачу ОСОБА_1 перейшло право вимоги до Боржників за кредитним договором (позичальників, іпотекодавців та поручителів), зазначених в додатку №1 до цього договору, де іпотекодавцем визначені - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є іпотекодавцями за іпотечним договором № МІЧ-34-07 від 15.02.2007 року із змінами та доповненнями.
Пункт 11.3 вказаного Іпотечного договору передбачає один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя. Зокрема, відповідно до п.11.3.1 задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання за Кредитним договором у порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку.
Оскільки кредитні зобов'язання за кредитним договором № МКЧ- 34-07 від 15.02.2007 року не виконані та станом на 10 березня 2021 року за боржниками рахується борг в сумі 17716,98 доларів США та 1287853,15 гривень позивач вказує, що отримав право відповідно до п.п. 8.4.3, 8.4.7,8.4.8,10, 11.3.1 та 11.3.2 іпотечного договору та п.п. 2.1, 2.2. Додатку 1 Договору відступлення права вимоги від 21.02.2018 року, ст.37 Закону України «Про іпотеку» задовольнити свої вимоги задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору.
Зазначив, що 5 січня 2021 року він звернувся до державного реєстратора Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з метою набуття права власності на предмет іпотеки (квартиру АДРЕСА_1 ). Однак, ОСОБА_2 (іпотекодавець) надати згоду на перехід права власності на предмет іпотеки (1/2 квартири) відмовилася.
24 лютого позивач отримав відмову державного реєстратора, зокрема з тих підстав, що державним реєстратором не виявлено зареєстрованого за іпотекодавцем ОСОБА_2 права власності на інше нерухоме майно чи його частини, а також ним не було надано державного реєстратору документів, що нерухоме майно, яке є предметом іпотеки не є місцем постійного проживання іпотекодавця ОСОБА_2 . Відмова державного реєстратора мотивована п.п.18 та 23 Порядку реєстрації речових прав на нерухоме мано та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127.
За таких обставин, позивач змушений звернутися до суду для встановлення факту не проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою, оскільки в інший спосіб довести даний факт не виявляється можливим. Факт не проживання підтверджується актом від 19.03.2021 року та показами свідків, викликаних за його клопотанням.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.11.2021 року матеріали справи передано до Черкаського апеляційного суду для визначення підсудності справи.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16.11.2021 року визначений Соснівський районний суд м. Черкаси для розгляду вказаної позовної заяви.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.11.2021 відкрито спрощене провадження за вказаним позовом з викликом сторін у судове засідання.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.02.2022 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження в розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки дійсно вона є власником Ѕ частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 . Співвласником іншої частки є її бувший цивільний чоловік, наразі вона не має можливості проживати у квартирі у зв'язку із неприязненими стосунками з ОСОБА_3 та відсутності доступу до квартири, так як були змінені замки. Водночас, має намір подати позовну заяву про усунення перешкод в користуванні своєю власністю, тому висновки позивача про непроживання відповідачки з власної волі та втрату інтересу до квартири є передчасними, просила відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. Додатково зазначив, що відповідачка надала відомості про інше наявне у неї місце проживання - батьківську хату за адресою: АДРЕСА_2 , що свідчить про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідачка просила відмовити з підстав, зазначених у відзиві. Зазначила, що квартира є її місцем реєстрації, також в квартирі зареєстрована її повнолітня донька - ОСОБА_4 . В даний момент вона не має доступу до квартири, однак це не є підставою для переходу права власності на її частку до позивача, оскільки вона такої згоди не надавала.
Представник третьої особи - Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради в судове засідання не з'явився, повідомлялись належним чином про розгляд справи.
Свідок ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтвердили факт непроживання відповідачки у квартирі АДРЕСА_1 з власної волі з 2017 року.
Свідок ОСОБА_3 , додатково пояснив, що замок при вході у квартиру не змінював, можливо замок з часом був змінений у тамбурі.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та дослідивши подані сторонами докази, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Правовідносини, які виникли між сторонами у вказаній справі врегульовуються ст. 41 Конституції ст. 319, 321, 328, 383 ЦК України, якими гарантовано захист права власності на житлове приміщення, а також ст. 47 Конституції України.
Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку».
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом статті 391 ЦК України власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, між позичальником ОСОБА_3 та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» було укладено кредитний договір №МКЧ-34-07 від 15.02.2007 року на суму 40 000 доларів США, строком до 14.12.2016 року зі сплатою 15% річних.
Забезпеченням по вказаному договору є іпотека нерухомого майна- квартири АДРЕСА_1 , відповідно до умов договору іпотеки від 15.02.2007 року. Іпотекодавці - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
21 лютого 2018 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси і кредит» був укладений договір про відступлення прав вимоги відповідно до якого позивачу ОСОБА_1 перейшло право вимоги до Боржників за кредитним договором (позичальників, іпотекодавців та поручителів), зазначених в додатку №1 до цього договору, де іпотекодавцем визначені - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Всього заборгованість за кредитним договором №МКЧ-34-07 від 15.02.2007 року на момент укладання договору про відступлення права вимоги складає 17 716, 98 доларів США.
Згідно з частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Порядок позасудового врегулювання передбачений ст.37 Закону України «Про іпотеку». Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позивач в порядку позасудового врегулювання звернувся до державного реєстратора з метою задоволення вимог іпотекодержателя на предмет іпотеки.
Як вбачається з рішення державного реєстратора Великої О.В. Управління з питань реєстрації Черкаської міської ради від 24.02.2021 року №56787099 ОСОБА_1 відмовлено у проведенні реєстрації права власності, оскільки ним, зокрема не надано згоду одного із іпотекодавців ( ОСОБА_2 ), яка є власником Ѕ частки даної квартири, на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки та не було надано документів, якими підтверджується, що відповідне нерухоме майно не є місцем постійного проживання іпотекодавця відповідно до ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.18 та 23 Порядку реєстрації речових прав на нерухоме мано та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127.
В матеріалах справи наявна згода іншого співвласника квартири - ОСОБА_3 (позичальника за кредитним договором) на набуття ОСОБА_1 права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ЧМНО Плахою Т.І. 20.01.2021 року.
Нормами Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»:
Протягом дії цього Закону:
1) не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об'єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об'єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об'єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов'язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або
таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна;
загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.
Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 просив встановити факт непроживання ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 без поважних причин починаючи з лютого 2017 року, посилаючись на акт непроживання особи за місцем проживання від 19.03.2021 року, покази свідків, допитаних в судовому засіданні та виходячи з наявності у відповідача іншого нерухомого майна для проживання - батьківської хати за адресою: АДРЕСА_2 .
Однак, докази, надані стороною позивача не можуть вважатися належним та допустимим доказом для встановлення факту не проживання власника квартири, з метою подальшого переходу права власності на користь іпотекодержателя на предмет іпотеки.
В даному випадку квартира не була придбана за рахунок кредитних коштів, а належить іпотекодавцям ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом ЧМНО Лічевецькою Л.Г. 10.12.2002 року № 4751 та ОСОБА_2 на підставі договору дарування частини квартири, посвідченого приватним нотаріусом ЧМНО Лічевецькою Л.Г. 01.11.2004 року №4700.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачка не надавала згоди та заперечує проти переходу права власності на користь іпотекодержателя на предмет іпотеки, що належить їй (1/2 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 ), при цьому має намір проживати в ній, однак, наразі не має доступу до вказаної квартири.
За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту не проживання відповідача у квартирі, що є предметом іпотеки та втрату відповідачем інтересу до вказаного житлового приміщення, наявність у власності іншого житлового приміщення.
Крім того, суд враховує норми Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відповідно до якого, громадянам України, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Відповідно до п.6 ст.29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.
За вказаниих обставин, само по собі проживання власника нерухомого майна за іншою адресою, не може бути підставою для позбавлення його власності, оскільки право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання гарантовано законодавством.
Єдиною підставою для реалізації позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, передбаченого ст.37 Закону України «Про іпотеку», на думку суду, може бути нотаріальна згода іпотекодавця на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.
З урахуванням викладеного вище суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст.141 ЦПК, враховуючи, що позивач за звільнений від сплати судового збору, то судові витрати необхідно віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст.ст.29, 326, 317, 321, 328 ЦК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 24.02.2022 р.
Головуючий: Т.Є. Троян
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа: Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради, 18000 м. Черкаси, вул. Благовісна, 170.