Справа №694/285/22
провадження № 1-кс/694/116/22
22.02.2022 року м. Звенигородка
Слідчий суддя Звенигородського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Звенигородка клопотання слідчого СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022250360000140 від 11.02.2022, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,-
Слідчий ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, в якому просить накласти арешт на автомобіль ЗІЛ 131, д.н.з НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_5 та причіп ОДАЗ 822, 1986 р.в. номерний знак НОМЕР_2 , VIN № НОМЕР_3 , зареєстрований за сільськогосподарським ООО «Правда», юридична адреса: Кіровоградська область Новомиргородський район с. Мартоноша, яким користується ОСОБА_5 , та колоди дров в об'ємом 10,2710 кубічних метрів, які було виявлено на кузові автомобіля та причепі 10.02.2022 в ході огляду місця події.
Визначити місце зберігання речових доказів, а саме: автомобіля ЗІЛ 131, д.н.з НОМЕР_1 та причіпу ОДАЗ 822, 1986 р.в., номерний знак НОМЕР_2 , VIN № НОМЕР_3 , територію Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області за адресою вул. Благовісна, 50 м. Звенигородка Черкаської області; 10,2710 кубічних метрів колод дров передати на зберігання Державному підприємству «Звенигородське лісове господарство» за адресою пров. Жовтневий 1А с. Козацьке Звенигородського району Черкаської області до прийняття остаточного рішення по кримінальному провадженню за №12022250360000140 від 10.02.2022 року.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що у провадженні Звенигородського районного відділу поліції ГУНП у Черкаській області перебуває кримінальне провадження № 12022250360000140 від 11.02.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 246 КК України.
11.02.2022 до ЧЧ Звенигородського РВП надійшло повідомлення поліцейського СРПП про те, що було зупинено на дорозі в с. Боровикове Звенигородського району Черкаської області водія автомобіля ЗІЛ 131 д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_2 який перевозив колоди деревини породи дуб без відповідних документів.
10.02.2022 було проведено огляд місця події, а саме частину дороги розташовану в с. Боровикове Звенигородського району Черкаської області де виявлено автомобіль ЗІЛ 131, д.н.з. НОМЕР_1 в кузові якого були колоди дров породи дуб, а також причіп д.н.з. НОМЕР_2 , в якому також були колоди дров породи дуб. При огляді на одній з колод виявлено бирку UA ДАЛРУ 405696396. Довжина колод становить 3 метри. Встановлено, що на автомобілі та причепі знаходиться 10,2710 кубічних метрів дров. Автомобіль з причіпом в якому колоди дров було вилучено до Звенигородського РВП.
Згідно інформації з сервісного центру № 7143 встановлено, що автомобіль ЗІЛ 131 д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію т/з НОМЕР_4 від 12.09.2013 року, причіп ОДАЗ 822, 1986 р.в. номерний знак НОМЕР_2 VIN № НОМЕР_3 , зареєстрований за сільськогосподарським ООО «Правда» юридична адреса Кіровоградська область Новомиргородський район с. Мартоноша, та яким користується ОСОБА_5 .
Постановою слідчого вилучений автомобіль з колодами дров в середині та причіп з колодами дров в середині визнано речовим доказом.
Згідно інформації, наданої ДП «Звенигородським лісовим господарством», бирка електронного обліку деревини UA ДАЛРУ 405696396, якою було прийнято партію Дров'яної деревини промислового використання породи Дуб об'ємом 5,087 куб.м. Реалізація даної лісо продукції здійснювалася Козачанським лісництвом 10.02.2020 року ТТН №ЧБР 198806 згідно договору Коз/405/1/НасФНС отримувач ОСОБА_6 . Деревину відвантажено на автомобіль ЗІЛ д.н.з. НОМЕР_1 , причіп д.н.з. НОМЕР_2 .
На даний час виникла необхідність у арешті майна, а саме:
-автомобіля ЗІЛ 131 д.н.з. НОМЕР_1 , який є знаряддям вчинення злочину;
-причіпу ОДАЗ 822, 1986 р.в., номерний знак НОМЕР_2 VIN № НОМЕР_3 , який є
знаряддями вчинення злочину;
- колод дров об'ємом 10,2710 кубічних метрів, які є предметом вчинення злочину та які в цілому є речовими доказами, у даному кримінальному провадженні, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, а передача вилученого майна його власнику може потягнути за собою наслідки втрати речових доказів та неможливості проведення необхідних судових експертиз, що унеможливить забезпечити ефективне розслідування кримінального провадження.
З метою збереження речового доказу, повернення майна, забезпечення ефективного розслідування кримінального провадження, проведення експертиз, встановлення та притягнення винних до передбаченої законодавством відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст.246 КК України, згідно ст. 170 КПК України на нього повинен бути накладений арешт.
Ухвалою Звенигородського районного суду від 16.02.2022 клопотання слідчого повернуто прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин з дня отримання копії ухвали, яке надійшло до суду з виправленими недоліками 18.02.2022 та призначено до розгляду на 22.02.2022.
Слідчий СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі, просив клопотання задовольнити.
ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим належним чином. Через канцелярію суду подав заяву про розгляд клопотання без його участі, проти накладення арешту заперечує, оскільки вказане майно належить йому на достатніх правових підставах, про що додав підтверджуючі документи.
За наведених обставин, слідчий суддя вирішив за можливе розглядати дане клопотання без участі сторін.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 107 КПК України, рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов'язковим. Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, за виключенням вирішення питання про проведення негласних (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.
Клопотань від учасників процесуальної дії про застосування технічних засобів фіксування не надходило, відтак фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Статтею 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
У порушення норм ст. ст. 170, 171 КПК України в клопотанні слідчим не зазначено мети накладення арешту на вказаний транспортний засіб та деревину, не викладено відповідне обґрунтування необхідності арешту майна. Зокрема, слідчий вказує, що з вказаним майном необхідно провести ряд судових експертиз, разом з цим яких саме та доказів їх призначення не надає.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ст. 171 КПК України, законодавець зобов'язує сторону, яка звертається до суду з клопотанням про арешт майна, зазначити наступне: підстави і мету такого заходу забезпечення кримінального провадження у відповідності до положень ст. 170 та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майна; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України.
Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Проте, вказаних вимог закону слідчим при зверненні із вказаним клопотанням не дотримано.
У вказаному клопотанні відсутнє мотивування за якими критеріями ст. 98 КПК України майно підпадає під ознаки речових доказів, таке мотивування відсутнє і у постанові про визнання речовими доказами, що позбавляє суд можливості провести аналіз та зробити висновки про наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою, визначеною п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. Сам факт формального набуття згідно постанови слідчого процесуального статусу речового доказу, яким є майно, не свідчить про його відповідність визначеним ст.98 КПК критеріям речових доказів у кримінальному провадженні та не є безумовною підставою для арешту цього майна.
З наявних матеріалів не убачається, що без накладення вищевказаного арешту неможливо досягти дієвості провадження.
В самому клопотанні не зазначено, яке доказове значення має майно, на яке ініціюється накладення арешту, а містяться лише загальні посилання на положення закону.
Також інформації про вчинення будь-якою особою будь-яких дій по відношенню до вказаного майна, пов'язаних з його приховуванням, втратою, пошкодженням чи псуванням матеріали клопотання не містять.
Слідчим не доведено, що транспортний засіб та причіп до нього є зняряддями вчинення злочину, а вказані колоди дров могли бути отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, оскільки слідчому судді були надані відповідні докази правомірного володіння особою вказаним майном, а саме товаро-транспортну накладну та документи, що підтверджують право власності на вказаний автомобіль та причіп, а також товаро-транспортні накладні, які підтверджують правомірність перевезення вказаної у клопотанні деревини даним автомобільним транспортом.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
До того ж, слідчим не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
Правом на доведення обґрунтованості поданого клопотання слідчий не скористався, оскільки в судове засідання не з'явився, що також свідчить у свою чергу про не підтримання клопотання його заявником.
Виходячи з вищевикладеного, правових підстав для задоволення клопотання немає.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Виходячи з вищевикладеного, правових підстав для задоволення клопотання немає.
Керуючись ст.ст. 98, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022250360000140 від 11.02.2022, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України - відмовити.
Ухвала про відмову у накладенні арешту може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1