Справа №466/12724/21
Провадження №2-н/463/793/22
про передачу справи за підсудністю
24 лютого 2022 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Стрепко Н.Л. вивчивши матеріали справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію,-
встановив:
заявник звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію.
Матеріали такої надійшли до Шевченківського районного суду м. Львова 31 грудня 2021 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 18 січня 2022 року матеріали справи за даною заявою передано за підсудністю на розгляд до Личаківського районного суду м. Львова.
До Личаківського районного суду м. Львова матеріали даної справи надійшли 23 лютого 2022 року, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких було визначено суддю Стрепка Н.Л.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 ЦПК України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. При цьому згідно з ч. 1 даної статті спори між судами про підсудність не допускаються.
Однак, оглянувши матеріали справи, приходжу до наступного.
Як вбачається з ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 18 січня 2022 року направляючи справу для розгляду до Личаківського районного суду м. Львова, суддя виходив з того, що з відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Львівській області вбачалось, що боржник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. При цьому матеріали заяви про видачу судового наказу згідно з даною ухвалою передано до Личаківського районного суду м. Львова на підставі ч. 8 ст. 165 ЦПК України.
Водночас ч. 8 ст. 165 ЦПК України передбачено можливість постановлення ухвали про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю, якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду. Можливості передачі заяви про видачу судового наказу за підсудністю у разі, якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - фізичної особи буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, нормами ЦПК України не передбачено.
Окрім того, згідно з вимогами ч. 1 ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Так дійсно, зареєстроване місце проживання боржника ОСОБА_1 відповідно до матеріалів справи знаходиться на території Личаківського району м. Львова за адресою: АДРЕСА_1 , а згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України за загальним правилом позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання.
Водночас, як вбачається із заяви, ТОВ «Львівенергозбут»заявлено вимогу про стягнення з боржника заборгованості за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_2 , по особовому рахунку № НОМЕР_1 .
Тобто, предметом заяви у цій справі є зобов'язання, які виникають з надання послуг постачання електричної енергії, які надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а саме за адресою: АДРЕСА_2 .
Статтею 30 ЦПК України передбачено випадки застосування правил виключної підсудності, зокрема відповідно до ч. 1 даної статті позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної її частини.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі №2/1519/8500/11.
До аналогічних висновків приходить Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17 (провадження № 61-30812св18) зазначаючи, що позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності, оскільки предметом позову є зобов'язання, які випливають з надання послуг централізованого постачання холодної води та водовідведення, які надаються за місцем знаходження нерухомого майна.
За наведених обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Так у своїй постанові від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ЦПК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За наведених обставин, враховуючи те, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, а відповідно до положень ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини, предметом заяви ТОВ «Львівенергозбут»є стягнення з боржника заборгованості за спожиту електричну енергію в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка територіально відноситься до Шевченківського району м. Львова і територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду м. Львова, доходжу до висновку, що вказана справа підлягає розгляду за правилами виключної підсудності, тобто за місцем знаходження нерухомого майна, а тому вважаю за необхідне на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України повернути дану справу на розгляд до Шевченківського районного суду м. Львова, як помилково направлену до Личаківського районного суду м. Львова.
При цьому, слід зазначити, що у даному випадку відсутній спір щодо підсудності справ між судами.
Так, ст.ст. 55, 124 Конституції України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Крім того, ч. 1 ст. 378 ЦПК України визначено, що недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності.
Враховуючи недопустимість порушення правил щодо виключної підсудності, а також той факт, що приймаючи до провадження вказану цивільну справу, суд, до якого направлено справу з порушенням правил підсудності, позбавляє сторін провадження права на розгляд справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, не допускаючи спору про підсудність справ між судами, вважаю за необхідне повернути матеріали вказаної справи для розгляду до Шевченківського районного суду м. Львова, як помилково направлену до Личаківського районного суду м. Львова.
Керуючись ст. ст. 30, 31, 258-261, 353, 354 ЦПК України, -
матеріали цивільної справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію- скерувати до Шевченківського районного суду м. Львова для розгляду за підсудністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання до Львівського апеляційного суду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Шевченка, 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42092130.
Боржник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя: Стрепко Н.Л.