Справа № 462/9330/21
21 лютого 2022 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:
головуючого - судді Палюх Н.М.
при секретарі Гербут Н.М.
з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Миронович Алла Іванівна про визначення частки майна померлого та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визначити, що частка ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:06:009:0145, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становила 1/2 частини та визнати за ним право власності на 1/2 частину у праві спільної часткової власності на земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:06:009:0145, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_4 . Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_4 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилась спадщина на все належне їй майно. Позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину у встановлені законом порядку та строки. До складу спадкового майна входили 38/50 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та частина земельної ділянки за вказаною адресою, кадастровий номер 4610136300:06:009:0145. На момент смерті матері ОСОБА_1 постійно проживав за місцем відкриття спадщини та фактично вступив в управління та володіння частиною житлового будинку та земельної ділянки. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.07.2015, земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:06:009:0145, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,1 га належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , право власності на яку зареєстровано 17.06.2015. Після відкриття спадщини позивач звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Мироновича А.І. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_4 . Нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 38/50 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок. Щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на частку земельної ділянки, то нотаріусом було відмовлено у видачі такого, у зв'язку з тим, що не визначено частки спадкодавця у праві власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га., кадастровий номер 4610136300:06:009:0145, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та запропоновано звернутися до суду. Також зазначає, що за усною домовленістю з відповідачкою ОСОБА_3 , яка зі своєю сім'єю проживає за тією ж адресою, що й позивач, спільне користування вказаною земельною ділянкою здійснюється в рівних частинах. З врахуванням наведеного позивач не в змозі оформити свої спадкові права та вимушений в судовому порядку визначити частку померлої матері, не відступаючи при цьому від принципу рівності, так як визнання права власності в позасудовому порядку є неможливим.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, дали пояснення аналогічно наведеним у позовній заяві та просять позов задоволити в повному обсязі.
В судовому засіданні відповідачка позов визнала та просила такий задоволити.
Третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Миронович А.І. в судове засідання не з'явилася, проте подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову не заперечує.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідачки, дослідивши матеріали справи, копії матеріалів спадкової справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтею 1 Протоколу 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено: кожна фізична або юридична особа має право володіти мирно своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Стаття 1216 ЦК України передбачає, що спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно п. «г» ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Згідно ч 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Разом з тим, ч. ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України, передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Згідно ч. 1 ст. 86 Земельного кодексу України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Частиною 1 ст. 131 Земельного кодексу України передбачена можливість набуття права власності на земельну ділянку на підставі успадкування.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 та свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 /а.с. 14, 15/.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме на 38/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та частку земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності померлої на 38/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна та свідоцтвом про право приватної власності на житловий будинок від 07.05.1985, видане виконкомом Залізничної районної ради, з якого також вбачається, що ОСОБА_4 , яка була єдиним власником майна, подарувала 12/50 частин цього будинку ОСОБА_3 /а.с.18, 75/.
Право власності померлої на частку земельної ділянки підтверджується: витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 01.07.2015 - земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136300:06:009:0145, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) 0,1 га, яка знаходиться у приватній спільній сумісній власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та /а.с. 20-22/.
Відповідно до частини першої статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Частиною 1 статті 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Після смерті матері позивач 06.07.2020 звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Мироновича А.І. із заявою про прийняття спадщини за законом, на підставі якої нотаріусом була заведена спадкова справа № 28/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 /а.с. 32-33/.
З спадкової справи вбачається, що спадкоємцями за законом до майна померлої ОСОБА_4 , крім позивача, є її сини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та внуки: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батько яких, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_8 , батько яких, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , помер ІНФОРМАЦІЯ_10 /а.с. 33/.
Згідно із заявами про відмову від прийняття спадщини, які містяться в матеріалах спадкової справи, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_8 , відмовились від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 /а.с. 58, 61, 64, 67, 70/.
Судом встановлено, що на частину спадкового майна позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, зокрема на 38/50 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08.07.2021 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності /а.с. 18, 19/.
Згідно з пунктами 4.12, 4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п.10, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» згідно ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
07.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Мироновича А.І. із письмовою заявою про видачу свідоцтва про право спадщину за законом щодо частини земельної ділянки площей 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4610136300:06:009:0145 /а.с. 73/.
Постановою приватного нотаріуса Мироновича А.І. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09.07.2021 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на частку земельної ділянки площей 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4610136300:06:009:0145, у зв'язку із невизначеністю частки спадкодавця у праві власності на земельну ділянку /а.с. 16-17/.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, вищезазначена земельна ділянка належала спадкодавцю ОСОБА_4 та відповідачці ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.
Як ствердив у позовній заяві позивач ОСОБА_1 та підтвердила відповідачка ОСОБА_3 , згідно з домовленістю між співвласниками, земельна ділянка порівну по 1/2 перебувала у володінні, користуванні та розпорядженні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Даної домовленості дотримуюється і спадкоємець ОСОБА_1 .
З урахуванням вищенаведеного, а також беручи до уваги встановлену між сторонами домовленість, яка передбачена ч. 1 ст. 372 ЦК України, визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання права власності позивача на 1/2 частку спірної земельної ділянки, що не буде суперечити закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Щодо позовних вимог у частині визначення частки спадкодавця ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:06:009:0145, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.
При розгляді вказаної справи суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19, провадження № 61-16257св20, про те, що для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).
З урахуванням зазначеного, Верховний Суд зробив висновок, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги у частині визначення частки спадкодавця ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку - слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89-90, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст.ст. 16, 328, 368, 372, 392, 1216-1217, 1225-1226, 1268, 1297 ЦК України, ст.ст. 81, 86, 120, 131 Земельного кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:009:0145, загальною площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В решті вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Миронович Алла Іванівна, знаходиться за адресою: м.Львів, вал. Широка, 81.
Повний текст рішення складено 23.02.2022.
Суддя: