Справа №442/543/22
Провадження №2/442/475/2022
заочне
24 лютого 2022 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі:
головуючого - судді - Хомика А.П.
з участю секретаря судового засідання - Лужецької С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-
встановив :
27.01.2022 позивачка звернулась до суду з позовом до відповідачів, в якому просить визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову, вказує на те, що є власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідачі - громадяни Республіки Польща - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за її згодою були зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 у травні 2015 року, оскільки їм необхідно було виготовити посвідчення на тимчасове проживання в Україні як іноземних громадян, які є священиками Римо-католицької церкви.
Вказані особи, прибувши в Україну, проживали у квартирі кілька місяців, отримали посвідчення на тимчасове проживання в Україні як іноземні громадяни, у 2016 році вони виїхали за межі України, з того часу у даній квартирі не проживають, будучи формально зареєстрованими у її квартирі. Вказана обставина підтверджується актом про непроживання від 21 січня 2022 року, складеного представниками ОСББ «Калина-2» (багатоквартирний будинок АДРЕСА_3 перебуває на балансі ОСББ «Калина-2»). Реєстрація місця проживання відповідачів у спірній квартирі є перешкодою у реалізації її права власності на квартиру, а саме у можливості розпорядитися належним їй майно у визначений законом спосіб. Крім цього, вона як власник квартири несе додаткові витрати по оплаті комунальних послуг, виходячи із кількості зареєстрованих осіб.
Від позивачки надійшла заява про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, не повідомивши причин своєї неявки, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, а відтак відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно правил ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, суд ухвалив завершити розгляд справи у відсутності відповідачів, за наявними у матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Встановлено, що згідно що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 20.06.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевською Т.С. за реєстраційним номером 585, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Згідно записів будинкової книги у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований, зокрема, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , 1983 р.н.
Згідно Акту від 21.01.2022, виданого ОСББ «Калина-2», ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не проживають в квартирі АДРЕСА_1 з 01.01.2016.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
За змістом ч. 4 ст. 156 ЦК України, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 цього Кодексу. Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї (в тому числі колишній член сім'ї) власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником будинку або законом.
Разом з тим, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст.71, 72, 116, 156 ЖК України; ст.405 ЦК України). Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 (справа №6-57цс11).
Беручи до уваги наведене те, що відповідачі фактично не проживають у вказаній квартирі з 2016 року, не сплачують комунальні платежі, в утриманні житла участі не беруть, їх особистих речей в квартирі не має і квартирою вони не цікавляться, суд дійшов висновку про те, що такі їх дії свідчать про втрату інтересу до вказаного житла. Окрім цього, будь-яких доказів щодо наявності домовленостей щодо порядку користування житловим будинком між позивачем та відповідачами не здобуто, а з наданих доказів вбачається, що вони самостійно залишили жиле приміщення і протягом тривалого часу не намагались вселитись у таке, тому їх слід визнати такими, що втратили право користування вказаною квартирою.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, суд,-
ухвалив :
Позов задоволити.
Визнати ОСОБА_2 , 1965 року народження та ОСОБА_3 , 1983 року народження такими, що втратили право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто, шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складання повного тексту рішення суду через суд.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя А.П. Хомик