Справа № 336/1342/22
Пр. № 1-кс/336/181/2022
22 лютого 2022 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Шевченківської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_3 , слідчого відділу поліції № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділу поліції № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, раніше не засудженого, у кримінальному провадженні внесеному 21.02.2022 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022082080000289 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -
Слідчий звернувся до суду з вказаним вище клопотанням, в якому зазначив, що 21.02.2022 в ранковий час доби, ОСОБА_6 , маючи умисел на умисне вбивство, знаходячись в кімнаті квартири АДРЕСА_1 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин із його матір'ю ОСОБА_7 , скориставшись тим, що потерпілане може чинити опір через свій вік і стан здоров'я, невстановленим досудовим розслідуванням предметом і кулаками обох рук наніс ОСОБА_7 , наніс численні удари в область голови, тобто у життєвоважливий орган, спричинивши останній, згідно лікарського свідоцтва про смерть, наданого Комунальною установою «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради №1108 від 22.02.2022 набряк головного мозку, крововиливи під оболонки та у речовину головного мозку, закриту внутрішньочерепну травму, від чого настала смерть ОСОБА_7 .
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.1 ст.115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Дане кримінальне правопорушення внесене 21.02.2022 р. до ЄРДР за № 12022082080000289 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
22.02.2022 р. ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Своє клопотання слідчий обгрунтовує наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості переховування від органів досудового розслідування та суду; знищення, спотворення речей чи документів, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого та свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.
У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання з підстав, що у ньому вказані.
Захисник підозрюваного, думку якого підтримав ОСОБА_6 , заперечували проти задоволення клопотання слідчого. Захисник вказала, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення не підтверджені жодними доказами, а підозра є необґрунтованою. ОСОБА_6 не визнає винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, тілесних ушкоджень матері, з якою мешкав та доглядав, не спричиняв, має постійне місце проживання, є інвалідом 3 групи, раніше не був засуджений, а тому обрання альтернативного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, зможе запобігти будь-яким ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Вислухавши прокурора, слідчого, захисника, підозрюваного, перевіривши копії матеріалів, якими обгрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Додані до клопотання матеріали, як то протоколи допиту потерпілої, свідків, протоколи огляду місця події та постанови про визнання речових доказів і передачу їх на зберігання та інші письмові документи, підтверджують обгрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_6 .
Відповідно до ч. 2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Murrey v. the United Kingdom»). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).
Клопотання слідчого вмотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлена причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та наявні ризики того, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення; незаконно впливати на потерпілу та свідків, а також знищити чи спотворити речі та документи, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
При вирішенні питання запропонованого запобіжного заходу належить оцінити у сукупності всі інші обставини, що відповідно до положень ст. 178 КПК України враховуються судом при обранні запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Частина ч. 2 ст. 194 КПК України, передбачає обов'язок слідчого судді, суду постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Виходячи із приписів ст. 184 КПК України слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов'язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у ст. 177 КПК України, послатися на обставин, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.
Проте, прокурором в судовому засіданні не доведено існування всіх тих ризиків, на які він посилається в клопотанні, в обґрунтування обрання відносно підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, ОСОБА_6 раніше не був засуджений, а тому відсутні підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зміст показів потерпілої та свідків, що не були очевидцями подій, які інкриміновані ОСОБА_6 , та не є викривальними для підозрюваного, нівелює існування ризику впливу на них.
В клопотанні не наведено, які саме речі чи документи зможе знищити чи спотворити ОСОБА_6 .
Крім того, в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися факторами, пов'язаними з характером особи, її моральністю, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Враховуючи те, що під час розгляду клопотання прокурором також не надано доказів про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених в клопотанні (п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України), то слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Згідно ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби (ст.181 КПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, має постійне місце проживання, яке збігається з місцем його реєстрації, раніше не був засуджений.
Аналізуючи обставини справи, дані про особу підозрюваного, запропоновані законодавцем запобіжні заходи, слідчий суддя приходить до висновку, що в даній конкретній справі, найбільш дієвим заходом процесуального примусу попереджувального характеру, застосованим до підозрюваного ОСОБА_6 може бути домашній арешт в певний період доби із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 132, 177, 178, 179, 181, 184,194,196 КПК України,
В задоволенні клопотання слідчого відділу поліції № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце проживання - квартиру АДРЕСА_1 щоденно в період з 18.00 год. до 12.00 год. наступного дня.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду з встановленою періодичністю; не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Строк дії ухвали закінчується 22 квітня 2022 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на відділ поліції № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1