Дата документу 16.02.2022
Справа № 334/8721/21
Провадження № 2/334/963/22
16 лютого 2022 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Козлової Н.Ю.,
за участю секретаря Зоріної С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом громадянки Латвії ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, Третя особа: Приватний нотаріус ЗМНО Шевцова Оксана Сергіївна про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування,
Адвокат Федоров М.Д. звернувся до суду в інтересах громадянки Латвії ОСОБА_1 з позовом до Запорізької міської ради, Третя особа: Приватний нотаріус ЗМНО Шевцова Оксана Сергіївна про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування. Позовні вимоги обґрунтовані наступним: ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка є матір'ю позивача ОСОБА_1 . ОСОБА_1 05.08.1989 року уклала шлюб і змінила прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 .
До складу спадщини входить житлова квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана квартира, відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 05.08.1993 року була приватизована в рівних частинах (по 1/3) на ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та на ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, належна їй 1/3 частина квартири перейшла у власність ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 . Всі спадкоємці відмовились від спадщини на користь ОСОБА_2 . В свою чергу ОСОБА_2 фактично вступила в володіння та управління спадковим майном (1/3 частиною квартири) і є такою, яка прийняла спадщину в порядку ст. 549 ЦК УРСР. ОСОБА_2 до самої смерті проживала в квартирі, сплачувала за комунальні послуги, підтримувала житло в належному стані.
За життя ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину не отримувала.
25 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса ЗМНО Швецової О.С. з заявою по видачу свідоцтва про право на спадщину. Постановою від 25.10.2021 року позивачу було відмовлено через відсутність доказів родинних відносин із спадкодавцем.
З'ясувалося, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_8 по-батькові її матері було записане як « ОСОБА_9 », тоді як в свідоцтві про шлюб та свідоцтві про право власності на житло по-батькові її матері було записане як « ОСОБА_10 ».
Той факт, що ОСОБА_11 і ОСОБА_11 є однією і тією ж особою підтверджується, зокрема, свідоцтвом про шлюб з ОСОБА_12 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ), який є батьком ОСОБА_8 . Свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 було видано на трьох членів сім'ї, ОСОБА_5 , її доньку ОСОБА_2 та онуку - ОСОБА_13 . Вказані особи разом проживали в спірній квартирі і були членами сім'ї.
На підставі викладеного представник позивача - адвокат Федоров М.Д. просить суд встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є рідною матір'ю ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_6 , та бабою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Визнати за громадянкою Латвії ОСОБА_1 право власності на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Представник позивача - адвокат Федоров М.Д. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, оскілки вважає їх обґрунтованими та законними.
Представник відповідача у судовому засіданні просив суд вирішити даний спір на розсуд суду з урахуванням вимог чинного законодавства.
Вислухав пояснення учасників процесу, дослідив письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов'язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.
З вимог ст. 16 ЦК України вбачається, що захист цивільних прав шляхом визнання права власності належить судам. Одним із способів захисту цивільних прав, згідно ч.2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
Згідно з свідоцтвом про народження померла ОСОБА_2 була матір'ю позивачки ОСОБА_15 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданого 25.09.1965 року.
ОСОБА_16 05.08.1989 року уклала шлюб ОСОБА_17 та змінила прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 виданим 05.08.1989 року.
Після смерті ОСОБА_2 , до складу спадщини входить житлова квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана квартира, відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 05.08.1993 року була приватизована в рівних частинах (по 1/3) на матір позивачки - ОСОБА_2 , бабу позивачки - ОСОБА_5 та сестру позивачки - ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, належна їй 1/3 частина квартири перейшла у власність ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 . Всі спадкоємці відмовились від спадщини на користь ОСОБА_2 . В свою чергу ОСОБА_2 фактично вступила в володіння та управління спадковим майном (1/3 частиною квартири) і є такою, яка прийняла спадщину в порядку ст. 549 ЦК УРСР. ОСОБА_2 до самої смерті проживала в квартирі, сплачувала за комунальні послуги, підтримувала житло в належному стані.
За життя ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину після померлої ОСОБА_5 не отримувала.
25 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса ЗМНО Швецової О.С. з заявою по видачу свідоцтва про право на спадщину. Постановою від 25.10.2021 року позивачу було відмовлено через відсутність доказів родинних відносин із спадкодавцем.
Нотаріусом було з'ясовано, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_8 по-батькові її матері було записане як « ОСОБА_9 », тоді як в свідоцтві про шлюб та свідоцтві про право власності на житло по-батькові її матері було записане як « ОСОБА_10 ».
Факт, що ОСОБА_11 і ОСОБА_11 є однією і тією ж особою підтверджується, зокрема, свідоцтвом про шлюб з ОСОБА_12 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ), який є батьком ОСОБА_8 . Свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 було видано на трьох членів сім'ї, ОСОБА_5 , її доньку ОСОБА_2 та онуку - ОСОБА_13 . Вказані особи разом проживали в спірній квартирі і були членами сім'ї.
Вивчивши наявні в справі докази та проаналізувавши вищезазначені факти, суд приходить до висновку про наявність родинних відносин між ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та була матір'ю ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та бабою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , отже факт родинних відносин між заявником та померлими є підтвердженим.
Відповідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 ст. 1298 ЦК України встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцем після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до глави 10 п. 4.15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5 передбачено, що «видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання оригіналів правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна».
Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
У відповідності до ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановленні факти, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.
Відповідно до п. 9 Листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів.
Позивачка здійснила дії, спрямовані на реалізацію права на спадкування, а неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину з незалежних від її волі причин, не може бути підставою для відмови в отриманні судового захисту.
Неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності позбавляє позивачку можливості здійснювати права власника та порушує ч.1 ст. 317 ЦК України, ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України.
Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов'язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.
З вимог ст. 16 ЦК України вбачається, що захист цивільних прав шляхом визнання права власності належить судам. Одним із способів захисту цивільних прав, згідно ч.2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.
Таким чином, обрані позивачем способи захисту її прав передбачені законом і відповідають їм.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Правова позиція суду щодо можливості захисту права власності позивача шляхом його визнання ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно дост.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "підлягає використанню національними судами України як джерело права.
Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Ятрідіс проти Греції» зазначив, що волод іння майном повинно бути законним.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивачки є законними, обґрунтованими. Встановлені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини підтверджуються сукупністю вивчених судом фактичних даних, що дає суду всі підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст. 4, 10, 11, 13, 16 ЦК України, 247,258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов громадянки Латвії ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, Третя особа: Приватний нотаріус ЗМНО Шевцова Оксана Сергіївна про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є рідною матір'ю ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та бабою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Визнати за громадянкою Латвії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на квартиру АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 16 лютого 2022 року.
Суддя: Козлова Н. Ю.