Єдиний унікальний номер справи 333/9270/21
Номер провадження 2/333/1872/22
Іменем України
23 лютого 2022 року місто Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді: Стоматова Е.Г., за участю секретаря судового засідання Артеменко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
29 грудня 2021 року, позивач звернулася до суду з позовною заявою в якій просить суд: розірвати шлюб, зареєстрований 07 жовтня 2017 року Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Стягнути на користь ОСОБА_1 , щомісячно з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 гривень. Та стягнути судові витрати на користь позивача.
Позов мотивує тим, що 07 жовтня 2017 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. В шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_4 . Однак нажаль, спільне з Відповідачем життя наразі не складається. Нажаль виявилося що позивач та відповідач мають зовсім протилежні погляди на сімейне життя. Вони намагалися всіляко зберегти сім'ю, проте ці спроби не дали жодних результатів.
На даний момент, шлюб між ними є лише формальним, фактичні шлюбні відносини є наразі припиненими, з Відповідачем мешкають окремо - продовжувати такі шлюбні відносини позивач не бажає.
Вважає також, що надання строку на примирення не виправить стан їх шлюбних відносин, оскільки вказані вище обставини продовжуються протягом тривалого часу, а спроби примирення між ними в минулому не принесли жодних результатів. Тому, це лише погіршить стан її відносин з Відповідачем та продовжить їх перебіг в часі. Їх спільна дитина ОСОБА_4 зареєстрований та фактично проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_3 . Дитині забезпечені гідні умови проживання та гармонійна атмосфера оточення, між ними склалися усталені доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню сина, його повноцінному сприйманню життя та оточуючих людей. Денис відвідує дошкільний заклад освіти (ясла-садок) № 144 «Запорожець» Запорізької міської ради з 01.09.2021 року. Також відвідує та займається в Дитячому продюсерському центрі «BABYPHOTOSTARS» - який знаходиться у м. Києві, там Денис приймає участь у фотозйомках, займається зі спеціалістами, приймає участь у дитячих кастингах. Тому для розвитку здібностей дитини позивач з сином їздить із Запоріжжя до м. Києва до даного продюсерського центру.
Довідкою № 3-449 від 23.12.2021 року, що видана підтверджується, що наш син ОСОБА_5 перебуває на обліку в Комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6» Департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради з народження. На прийоми до лікарів наразі дитину приводить мати. Під час огляду дитини лікарями встановлено наступні діагнози - вроджений атрофічний фімоз, повздовжня плоскостопість 1-го ступеню. Денис з народження спостерігається в Дитячому медичному центрі «Гамма +». Денис часто хворіє на ринофарінгити в гострій формі, алергічні дерматити, тонзиллофарингіти в гострій формі, важко переносить дентацію. Лікування та розвиток дитини потребує значних і систематичних матеріальних витрат які самостійно понести мені надзвичайно важко.
Відповідач допомогу на утримання сина надає несистематично та на власний розсуд, натомість позивач всіляко намагаюся забезпечити дитині фізичний, моральний, духовний і культурний розвиток, але коштів на утримання сина у неї недостатньо, тому вона вимушена звертатися до суду з даним позовом.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 грудня 2021 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
У судове засідання позивач не з'явилась, але надала суду заяву про розгляду справи без її участі, позовні вимоги та доводи на їх обґрунтування підтримує та просить задовольнити.
У судове засідання відповідач не з'явився, та надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позов визнає та проти розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання сина не заперечує.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частина 4 ст. 206 ЦПК України визначає, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, взявши до уваги заяви позивача, відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 07 жовтня 2017 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , який зареєстрований Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 1446, виданий 07 жовтня 2017 року, що додане до матеріалів справи.
Після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_6 взяла собі прізвище чоловіка « ОСОБА_7 ».
Відповідно до ст.. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Статтею 21 СК України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Згідно ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушувати до припинення шлюбних відносин, примушувати до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст.. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Частиною 1 статті 110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно зі ст.. 111 СК України суд приймає міри до збереження шлюбу, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
У даному випадку сторони вважають неможливим з моральної точки зору продовжувати шлюбні відносини, тому суд не може зобов'язати їх прийняти заходи до примирення.
У відповідності до вимог ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з подружжя, що мають істотне значення.
У відповідності до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя зазначено, що Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_8 про розірвання шлюбу підлягають задоволенню, оскільки шлюб між сторонами не може бути збережений, а факти, встановлені по справі, свідчать про те, що він фактично розпався, спільне життя подружжя і збереження сім'ї стало неможливим, його формальне існування обмежує особисту свободу позивача та погіршує його особисті інтереси, що мають істотне значення.
На підставі ч. 1 ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище, у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , батьками якого є: матір - ОСОБА_1 та батько - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Комунарським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 392 від 26 грудня 2019 року, що додане до матеріалів справи.
На теперішній час неповнолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується матеріалами справи, та знаходиться на її утриманні, що визнано сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Матеріальну допомогу на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько ОСОБА_2 у добровільному порядку мінливо, тому позивач бажає отримувати аліменти за рішенням суду.
Як визначено ст.. 181 СК України та Пленумом ВСУ № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судом встановлено, що станом на час розгляду справи, син сторін не досяг повноліття.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно ч.1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989 року, яку було ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та яка набула чинності для України 27.09.1991 року., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих та адміністративних заходів.
Відповідно до ст.. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства"визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
В Декларації прав людини проголошено, що дитині законом та іншими заходами повинен бути забезпечений соціальний захист та надані можливості та умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом, що дитина повинна рости під піклуванням та відповідальністю своїх батьків та у будь-якому разі в атмосфері матеріальної забезпеченості,що суспільство та органи публічної влади повинні здійснювати особливе піклування про дитину, яка не має достатніх коштів для існування,що дитина за будь-яких обставин повинна бути серед тих, хто першим отримує захист та допомогу.
Згідно приписів ч.1ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 року, який набув чинності 08.07.2017 року, внесено зміни дост.182 Сімейного кодексу України, зокрема, змінено мінімальний розмір аліментів і встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно зі ст.. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися на аліменти на дитину, визначається судом, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання.
Судом враховано, що згідно позовної заяви, відповідач інших аліментних зобов'язань не має, є здоровою молодою працездатною людиною, тобто такою, яка в змозі сплачувати аліменти на утримання сина. Доказів протилежного відповідачем суду не подано.
Враховуючи пріоритетність прав дитини на достатнє забезпечення її потреб та інші встановлені обставини, що мають істотне значення для вирішення даної справи, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для стягнення з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітнього сина аліментів в розмірі 5 000 гривень.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення аліментів є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 2 ст.141ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. У зв'язку з тим, що позивачем заявлено вимогу про стягнення судових витрат на її користь, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908 гривень, за позовну вимогу про розірвання шлюбу.
Згідно приписів п.3 ч.1ст.5 Закону України "Про судовий збір"від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору в частині позовних вимог про стягнення аліментів, суд дійшов висновку, що з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 21, 56, 104, 105, 110, 113, 112, 113 СК України, ст.ст. 141-142, 200, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 1446.
Після розірвання шлюбу громадянці ОСОБА_1 залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_7 ».
Рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, є документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 гривень (п'ять тисяч гривень нуль-нуль копійок) щомісячно, починаючи з 29 грудня 2021 року і до повноліття дитини.
Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 908 гривень 00 копійок (дев'ятсот вісім гривень нуль-нуль копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 908 гривень 00 копійок (дев'ятсот вісім гривень нуль-нуль копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду, після набрання ним законної сили надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб, тобто згідно ст.. 115 Сімейного кодексу України.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Повний текст судового рішення складено 23 лютого 2022 року.
Суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя Е.Г.Стоматов