Cправа №303/1541/22
3/303/775/22
24 лютого 2022 року м.Мукачево
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Гейруш В.Б., розглянувши матеріали, які надійшли з Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,
- за ст. 44-3 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 о 01 год. 40 хв. 14.02.2022 на території АЗС по вул. Росвигівська, 2Б в м. Мукачево, де працює помічником оператора, перебував без сертифікату про вакцинацію чи ПЛР-тесту, чим порушив вимоги постанови КМУ №1236 від 09.12.2020.
В суді ОСОБА_1 пояснив, що 14.02.2022 здійснював обслуговування водіїв транспортних засобів на зовнішій території АЗС, а тому знаходився на робочому місці без сертифікату про вакцинацію. 15.02.2022 пройшов вакцинацію та додав копію сертифікату.
Заслухавши пояснення првопорушника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до слідуючого висновку.
За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Так, відповідно до ч.1 ст.44-3 КУпАП адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає в разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
У відповідності до п.п.2 п.3 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» забороняється перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні.
Диспозиція зазначеної статті є бланкетною, оскільки називає лише сам склад правопорушення, а для визначення його ознак відсилає до норм іншого підзаконного акту.
Адміністративним правопорушенням згідно статті 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнається, порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
За статтею 9 Кодексу України про адміністративне правопорушення адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосується з метою виховання особи, яка вчинили адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Щодо юридичної відповідальності особи слід зазначити, що у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити надмірний тягар для особи».
З урахуванням викладеного, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ст. 44-3 ч.1 КУпАП, оскільки діяння, вчинене ним хоча і містить в собі усі юридичні і суб'єктивні ознаки, що характеризують правопорушення, передбачене ст. 44-3 ч.1КУпАП, але внаслідок всіх конкретних обставин воно не відповідає тій суспільній небезпечності, яка є типовою для цього виду правопорушення, зокрема його дії суб'єктивно не були направлені на заподіяння шкоди суспільним інтересам, юридичним та фізичним особам.
У відповідності до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений розглядати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Керуючись ст.ст. 22, 44-3 ч.1, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 44-3 КУпАП, у зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, закривши провадження по справі.
Постанова суду може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Мукачівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Мукачівського
міськрайонного суду В.Б.Гейруш