Справа № 640/13966/21 Суддя першої інстанції: Гарник К.Ю.
23 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Собківа Я.М.,
секретаря Строяновської О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури про визнання протиправною бездіяльності, стягнення вихідної допомоги, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року, -
У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до Київської міської прокуратури (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні, стягнення коштів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року зупинено провадження в справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/8945/21.
Не погоджуючись із ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на ненадання судом першої інстанції належної оцінки доказам, які містяться у матеріалах справи, не з'ясування всіх обставин справ, які мають значення для правильного вирішення спору, просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що безпідставне зупинення провадження в справі призводить до затягування її розгляду, що є порушенням положень Кодексу адміністративного судочинства України. Також наголошує, що виплата вихідної допомоги не залежить від результатів поновлення працівника в подальшому, оскільки є державною гарантією при звільненні працівника.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити, а ухвалу суду - скасувати, з таких підстав.
Як убачається зі змісту позовної заяви, предметом спору є невиплата ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні.
Утім, до подання цього позову, ОСОБА_1 оскаржив у суді наказ відповідача від 04 березня 2021 року №358к про своє звільнення. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2021 року відкрито провадження в цій справі за №640/8945/21.
Саме до набрання законної сили судовим рішенням за наслідками розгляду справи №640/8945/21, ухвалою суду від 27 вересня 2021 року зупинено провадження в справі, що переглядається.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункта 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За змістом вказаної правової норми суд зупиняє провадження в справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Водночас у цій нормі також міститься застереження про те, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються в кожному конкретному випадку залежно від предмета спору.
Як убачається зі змісту позову, предметом оскарження є бездіяльність щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні.
Колегія суддів звертає увагу, що чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов'язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.
Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин у передбачених законодавством випадках.
У день фактичного звільнення із займаної посади позивачу належала до виплати вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку. Незалежно від причини і підстави, відповідач повинен був під час звільнення дотримуватись вимог чинного законодавства України, провести звільнення працівника у порядку, визначеному законом з виплатою всіх гарантованим законодавством коштів, у тому числі і вихідної допомоги, основним завданням якої є матеріальне забезпечення працівника в період пошуку роботи.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №560/3971/19, від 21 січня 2021 року у справі №260/1890/19, від 27 січня 2021 року у справі №380/1662/20, від 07 жовтня 2021 року у справі №640/1602/20
А тому, апеляційний суд уважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у справі, оскільки правовідносини, що виникли у справі №640/8945/21 безспосередньо стосуються встановлення правомірності або протиправності звільнення позивача.
Право на вихідну допомогу виникає з моменту звільнення особи у визначених законодавством випадках, а наявність окремого судового провадження із предметом дослідження правомірності такого звільнення та можливого поновлення такої особи на займаній посаді, в разі визнання такого звільнення незаконним, не повинно в цій справі впливати на реалізацію права на вихідну допомогу.
Отже, зібрані докази та матеріали справи в достатній мірі дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Таким чином, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, не повною мірою дослідивши всі обставини справи при постановленні судового рішення.
За змістом частини 1 статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду про зупинення провадження в справі як така, що постановлена з порушенням вище наведених норм процесуального права, - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 33, 34, 170, 243, 312, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.Є. Пилипенко
Я.М. Собків