Справа №620/9908/21 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
23 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Чернігівської митниці на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року, прийнятого у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівської митниці, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача у вигляді Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102030/2021/00068.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 позов задоволено:
- визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Північної митниці Держмитслужби №UA102030/2021/00068;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці на користь ОСОБА_1 судові витрати за подання позову в сумі 8 908 (вісім тисяч дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
На думку відповідача, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, зокрема: 15.11.2021 на адресу митниці надійшло клопотання представника позивача від 09.11.2021 про стягнення на користь останнього витрат на правничу допомогу. 16.11.2021 суд першої інстанції прийняв рішення у справі та, не надавши відповідачу можливості розглянути клопотання представника позивача та надати позицію митниці з приводу цього клопотання, частково задовольнив вимоги ОСОБА_1 , тобто позбавив Чернігівську митницю можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Крім того, як випливає з тексту копії Договору про надання правничої допомоги від 20.05.2021, ОСОБА_1 та його представник не визначили в цьому Договорі розмір суми витрат на правничу допомогу. Тобто договір не містить розміру суми договору, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач вважає, що Вказана справа є справою незначної складності, оскільки предмет спору у цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним. Тому розмір витрат, понесених адвокатом, є дуже завищеним. Представником позивача не вчинено такого обсягу робіт у даній судовій справі, за який ОСОБА_1 виставлені такі завищені рахунки.
Щодо суті спору, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що для застосування до товару преференційного режиму декларант зобов'язаний надати до митного оформлення належні (чинні) документи про походження товару, в іншому випадку - застосування преференційного режиму є неможливим. А надання до митного оформлення неналежних документів є підставою для відмови у здійсненні митного оформлення.
Відповідач вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи, не взяв до уваги приписи статей 255, 248, 321 Митного кодексу України.
Відповідач вважає, що позивач ввіз спірне авто на митну територію України 07.05.2021 і саме в цей час розпочинається митний режим і завершується він 14.05.2021, коли було здійснене митне оформлення спірного товару. Підтвердженням того, що спірний транспортний засіб заїхав на митну територію України саме 07.05.2021 є витяг з АСМО «Інспектор», згідно якого встановлено, що 07.05.2021 здійснено в'їзд в Україну транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», модель «SPRINTER», номер кузова НОМЕР_1 . Інших даних щодо в'їзду спірного авто на митну територію України в АСМО «Інспектор» не зафіксовано. Тобто позивач 07.05.2021 ввозив спірний транспортний засіб на митну територію України із сертифікатом, термін дії якого на момент перетину кордону 07.05.2021 вже закінчився, і жодні виняткові обставини, що відбулися до моменту такого ввезення не мають значення.
Щодо посилання суду першої інстанції на постанову Волинського апеляційного суду від 28.04.2021, то відповідач зазначає, що вказаною постановою закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України. Під час розгляду справи про порушення митних правил суд розглядав питання наявності/відсутності у діях ОСОБА_2 ознак порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена ст. 483 Митного Кодексу України КУ, а не дії посадових осіб митниці. Тому висновок суду першої інстанції в частині наявності виняткових обставин, за яких можливо було прийняти до митного оформлення сертифікат, термін дії якого на момент митного оформлення вже закінчився, із застосуванням преференційного режиму (пільги), також є помилковим.
Відповідач вважає, що посадовою особою митниці правомірно відмовлено позивачу у митному оформленні із застосуванням до спірного транспортного засобу преференційного режиму (пільги) у зв'язку з тим, що декларантом не дотримані вимоги ст. ст. 43-44 Митного Кодексу України в частині подання до митного оформлення належного документа, що підтверджує країну походження товару для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
07.02.2022 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити в задоволенні такої та залишити оспорюване рішення без змін.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі довіреності від 04.08.2020, зареєстрованої приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Красногором О.В. за №4175, гр. ОСОБА_2 в інтересах позивача було придбано вантажний автомобіль, марки «MERCEDES-BENZ», модель «SPRINTER».
З метою митного оформлення вказаного товару, до Митниці було подано попередню митну декларацію від 17.08.2020 №UA102030/2020/833643.
Волинською митницею Держмитслужби було складено протокол №0754/20500/20 про притягнення гр. ОСОБА_2 до відповідальності за ст. 472, ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України. У зв'язку з наведеним, вказаний вище автомобіль передано на митний склад митного посту «Ягодин» для зберігання, про що складено накладну (вимогу) від 20.10.2020 №700.
Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 04.03.2021 у справі №163/3003/20 гр. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, накладено на нього стягнення у вигляді штрафу з конфіскацією в дохід держави автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», 2013 р.в. Постановою Волинського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 постанову Любомльського районного суду Волинської області від 04.03.2021 скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України закрито на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до накладної (вимоги) №116, автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» повернутий гр. ОСОБА_2 з митного складу митного посту «Ягодин» 07.05.2021.
Так, з метою митного оформлення вказаного автомобіля декларантом було оформлено та подано митному органу нову попередню МД №UA102030/2021/831512 від 07.05.2021.
13.05.2021 декларантом до Митниці подано МД №UA102030/2021/634367, у графі 36 якої зазначено про застосування преференції до товару відповідно до доданого до декларації сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 13.08.2020 №AF00872060.
За результатами розгляду поданих декларантом документів Митницею складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA102030/2021/00068, у якій відмовлено у митному оформленні (випуску) спірного автомобіля у зв'язку із тим, що відповідно до пункту 1 статті 23 Регіональної конвенції про пан-євро-середньоземноморські преференційні правила походження наданий до митного оформлення сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 13.08.2020 №AF00872060 не може бути прийнятним до застосування преференційного режиму так як термін його дії вичерпано. Одночасно відповідачем роз'яснено про необхідність подання митної декларації згідно процедури та строків декларування, встановлених главою 40 Митного кодексу України, без застосування преференції товарів, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС.
На виконання вимог відповідача позивач 14.05.2021 подав митну декларацію без застосування преференційного режиму.
Втім, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Північної митниці Держмитслужби №UA102030/2021/00068 прийнята без врахуванням всіх обставин спору, є протиправною.
Також, суд першої інстанції прийшов до того, що з огляду на обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу розмір вказаних витрат має бути зменшений до 8 000,00 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст. 43 Митного кодексу України (далі - МК України) документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
На виконання п. 1 ч. 3 ст. 44 МК України у разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов'язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
За приписами ч. 1 ст. 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Частина 2 ст. 36 МК України встановлює, що країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Керуючись Законом України від 08.11.2017 №2187-VIII, Україна приєдналась до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція), яка встановлює положення про походження товарів, що продаються згідно із відповідними угодами, укладеними між Договірними Сторонами.
На виконання ч. 1 (а) ст. 15 Конвенції товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а.
За приписами ч. 1 ст. 16 Конвенції сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Стаття 24 Конвенції встановлює, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів Договірної сторони-імпортера згідно з чинним порядком цієї країни.
Відповідно до ст. 23 Конвенції підтвердження про походження є дійсним протягом чотирьох місяців з дати видачі в Договірній стороні-експортері та у зазначений період має бути подане до митних органів країни імпорту.
Підтвердження про походження, що подаються до митних органів Договірної сторони-імпортера пізніше кінцевої дати подання, вказаної в пункті 1 цієї Статті, можуть бути прийняті з метою застосування преференційного режиму, якщо вони не були подані до встановленої кінцевої дати через виняткові обставини.
В інших випадках несвоєчасного подання митні органи Договірної сторони-імпортера можуть прийняти підтвердження походження, якщо імпортовані товари були представлені раніше вказаної кінцевої дати.
Частина 1 ст. 246 МК України декларує, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
На виконання ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
За приписами ст. 255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Відповідно до ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Частина 4 ст. 335 МК України передбачає, що під час надання митному органу попереднього повідомлення про намір здійснити переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України митному органу надаються такі документи та/або відомості, у тому числі засобами інформаційних технологій:
1) для ввезення товарів на митну територію України:
а) заява встановленої форми про намір здійснити ввезення товарів на митну територію України (попереднє повідомлення або попередня митна декларація);
б) відомості про найменування, обсяг (кількість) та вартість товарів, які планується ввезти на митну територію України;
в) вид транспорту, яким планується здійснити ввезення товарів на митну територію України;
г) назва пункту пропуску через державний кордон України (митного органу), через який планується ввезення товарів;
ґ) відомості про документи, що підтверджують дотримання встановлених відповідно до закону заборон та/або обмежень щодо пропуску товарів через митний кордон України.
Відповідно до статті 259 Митного кодексу України попередня митна декларація (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 цього Кодексу) подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.
Попередня митна декларація подається декларантом або уповноваженою ним особою митному органу, в зоні діяльності якого товари, транспортні засоби комерційного призначення будуть пред'явлені для митного оформлення, з метою проведення аналізу ризиків та прискорення виконання митних формальностей.
Ввезення товару на територію України за попередньою митною декларацією дозволяється протягом 30 днів з дати її оформлення митним органом.
Матеріалами справи підтверджено, що з метою митного оформлення спірного автомобіля декларантом оформлено та подано митному органу нову попередню митну декларацію №UA102030/2021/831512 від 07.05.2021. В подальшому, 13.05.2021 до Митниці подано митну декларацію №UA102030/2021/634367, у графі 36 якої зазначено про застосування преференції до товару відповідно до доданого до декларації сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 13.08.2020 №AF00872060.
Натомість відповідач в суді першої та апеляційної інстанції неодноразово зазначав, що оскільки 07.05.2021 позивачем знову ввезено на митну територію України спірний автомобіль, то розпочався новий митний режим. Відтак, застосування преференційної ставки ввізного мита на підставі наданого сертифікату є неможливим, крім того термін його дії вичерпано.
За визначеннями, що містяться у ч. 1 ст. 23 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;
митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку;
митний режим - комплекс взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.
Матеріалами справи підтверджено, що імпортований ОСОБА_1 автомобіль був придбаний в його інтересах гр. ОСОБА_2 . Для застосування преференційної ставки ввізного мита отримано належним чином оформлений сертифікат з перевезення товару EUR.1 №AF00872060, виданий 13.08.2020, який за приписами Конвенції, надавав право преференції для розмитнення товару в строк до 14.12.2020.
В подальшому, 17.08.2020 до Митниці подано попередню МД №UA102030/2020/833643, якою повідомлено про намір здійснити ввезення на митну територію України автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», 2013 р.в.
Втім, митне оформлення товару не було закінчено, оскільки вказаний транспортний засіб був вилучений Волинською митницею Держмитслужби та переданий на митний склад митного посту «Ягодин» для зберігання, про що складено накладну (вимогу) від 20.10.2020 №700.
Як було вказано вище, постановою Любомльського районного суду Волинської області від 04.03.2021 (справа №163/3003/20) конфісковано в дохід держави автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», 2013 р.в. Постановою Волинського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 постанову Любомльського районного суду Волинської області від 04.03.2021 скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 483 МК України закрито на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до накладної (вимоги) №116, вказаний автомобіль повернуто гр. ОСОБА_2 з митного складу митного посту «Ягодин» 07.05.2021.
Як підтверджено листом Волинської митниці Держмитслужби від 06.07.2021 №7.3-20/201, автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», 2013 р.в., перебував на складі митниці 200 календарних днів (з 20.10.2020 по 07.05.2021).
За приписами частин 1 та 2 ст. 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають-під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
На виконання ч. 6 ст. 321 МК України перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Зважаючи вказані норми та встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що щодо транспортного засобу «MERCEDES-BENZ», 2013 р.в. митний контроль не завершився, так як він був вилучений і протягом 200 днів перебував на митному складі Волинської митниці Держмитслужби, а попередня МД №UA102030/2020/833643 визнана недійсною, про що є відповідна відмітка. Отже, спірний транспортний засіб перебував під митним контролем з 18.08.2020 і цей контроль було завершено 14.05.2021, після розміщення автомобіля у митний режим «імпорт» та здійснення його розмитнення згідно поданої до Північної митниці Держмитслужби митної декларації №UA102030/2021/634386. Крім того, як вірно зауважено судом першої інстанції, ОСОБА_1 07.05.2021 митну декларацію, оформлену у звичайному порядку із заявленим митним режимом, не подавав.
Відповідно до статті 17 Конвенції, не беручи до уваги положення Статті 16(9) сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED може у виняткових випадках бути виданий після експортування товарів, яких він стосується, якщо:
(a) він не був виданий під час експортування через допущення помилок або ненавмисних похибок або особливих обставин; або
(b) митним органам було доведено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED був виданий, але не прийнятий під час імпортування з технічних причин.
У випадку викрадення, втрати чи знищення сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED експортер може подати до митних органів, що видали цей сертифікат, заяву про видачу дубліката, складеного на основі експортних документів, що наявні в них (стаття 19 Конвенції).
За приписами ст. 19 Конвенції якщо товари, що походять з певної країни, поміщені під контроль митної служби в договірній країні, підтвердження їхнього походження може бути замінене одним чи декількома сертифікатами з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED з метою відправлення всієї партії чи частини цих товарів до будь-якого місця в договірній країні. Такий замінний сертифікат (сертифікати) з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий тією митною службою, під чиїм контролем перебувають товари.
Як вірно зауважено судом першої інстанції, сертифікат, наданий позивачем під вищеописані обставини не підпадає, що виключає можливість отримання його дублікату/заміни та подання до Митниці під час митного оформлення відповідно до МД №UA102030/2021/634367.
На виконання ч. 2 ст. 23 Конвенції підтвердження про походження, що подаються до митних органів Договірної сторони-імпортера пізніше кінцевої дати подання, вказаної в пункті 1 цієї Статті, можуть бути прийняті з метою застосування преференційного режиму, якщо вони не були подані до встановленої кінцевої дати через виняткові обставини.
При цьому, поняття «виняткові обставини» не має законодавчого визначення у Митному кодексі України та у Конвенції, отже таке носить оціночний, суб'єктивний характер, що призводить до неоднозначного (множинного) трактування прав громадянина та дозволяє прийняти рішення як на користь митного органу, так і на користь декларанта.
За приписами ч. 4 ст. 3 МК України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.
Зважаючи на наведено, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з огляду на те, що строк чинності виданого сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №AF00872060 сплинув за незалежних від ОСОБА_1 обставин (вилучення Волинською митницею Держмитслужби спірного автомобіля та перебування останнього протягом 200 днів на митному складі) такі є винятковими підставами для прийняття відповідачем такого сертифікату з метою застосування преференційного режиму.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Чернігівської митниці залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан