Справа № 620/7490/21 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
17 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Аліменка В.О., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Чернігівської митниці на додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним рішення Північної митниці Держмитслужби про відмову у внесенні змін до митної декларації від 31.05.2021 №UA102030/2021/634871;
- зобов'язати Північну митницю Держмитслужби повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про внесення змін до митної декларації.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року позов задоволено повністю.
Додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000, 00 грн.
Не погоджуючись із додатковим рішення суду сторонами подано апеляційні скарги.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відшкодувати витрати позивача на правову допомогу у повному обсязі.
Позивач зазначає, що відповідач не надавав до суду клопотання про зменшення витрат на правову допомогу із відповідними обґрунтуваннями неспівмірності таких, а тому суд в порушення вимог стаття 134 КАС України безпідставно зменшив розмір витрат на правову допомогу.
Північна митниця Держмитслужби в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Відповідач зазначає, що його було позбавлено можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки митний орган не отримував заяву про ухвалення додаткового рішення. Разом з цим, заява від 15.09.2021 до позовної заяви щодо подання доказів витрат на правову допомогу, яка надходила відповідачу під час розгляду справи, не містила зазначених у ній додатків.
Крім того відповідач зазначає про неспівмірність розміру заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу зі складністю справи та непідтвердженість наданими позивачем документами таких витрат.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з цим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 7 статті 139 КАС України).
У відповідності до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, за змістом частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частини 6, 7 статті 134 КАС України).
За змістом положень частини 6 статті 134 КАС України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Разом з цим, у частині 9 статті 139 КАС України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загальних правил розподілу судових витрат, визначених частинами 1-5 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 5 статті 134 КАС України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною 9 статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частиною 9 статті 139 КАС України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 873/212/21.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача про те, що за відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд попередньої інстанції протиправно присудив на користь позивача меншу суму витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу заяви про ухвалення додаткового судового рішення від 09.11.2021 із доданими до неї доказами, а направлені в процесі розгляду справи заяви позивача щодо надання доказів витрат на правову допомогу містили лише посилання на те, що позивач несе судові витрати, в тому числі на правову допомогу адвоката, та, що докази витрат будуть надані протягом п'ятки днів після ухвалення рішення. При цьому, долучені до заяви від 15.09.2021 додатки не містили жодних попередніх розрахунків, у зв'язку з чим відповідач об'єктивно не міг викласти свою позицію щодо обґрунтованості таких витрат.
Так, до заяви (повторна) до позовної заяви щодо надання доказів витрат на правову допомогу від 15.09.2021 було долучено договір про надання правової допомоги від 30.06.2021, за умовами якого ОСОБА_1 доручає, а адвокат Сергієнко А.М. бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором; перелік (попередній) послуг/робіт адвоката по договору про надання професійної правової допомоги від 30.06.2021 в суді першої інстанції у справі за позовом ОСОБА_1 до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про відмову внесення змін до митної декларації.
Згідно вказаних Договору та Переліку сторони погодили, що визначення розміру гонорару адвокату буде здійснено по факту надання адвокатом погоджених сторонами та наданих за необхідністю послуг.
До заяви про ухвалення додаткового судового рішення від 09.11.2021 на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу було надано: перелік послуг та витрат адвоката від 05.11.2021 по договору про надання професійної правової допомоги на загальну суму 11833,00 грн.; акт про виконані послуги по наданню професійної правової допомоги адвоката від 05.11.2021; квитанцію до прибуткового касового ордера від 05.11.2021 на суму 11833,00 грн.; квитанцію Укрпошти за продаж поштового конверту на суму 3,00 грн.; рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару.
Згідно переліку послуг та витрат адвоката від 05.11.2021 адвокатом було надано наступні види послуг: усна консультація адвоката з вивченням матеріалів справи - 700,00 грн., складання позовної заяви до суду - 5500,00 грн., складання додаткових пояснень до позовної заяви - 2600,00 грн., складання відповіді на відзив відповідача - 2900,00 грн., складання заяви про судові витрати - 70,00 грн., поштові витрати - 63,00 грн. Всього: 11833,00 грн.
Таким чином, розмір судових витрат документально підтверджений, проте, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такий розмір є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Оцінюючи заявлені позивачем до відшкодування витрати колегія суддів враховує, що дана справа є справою незначної складності, предмет спору не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
Проаналізувавши перелік наданих позивачу адвокатом послуг з розміром гонорару, колегія суддів доходить до висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, у розумінні приписів частини 9 статті 139 КАС України та є неспівмірною зі складністю справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача 7 000,00 грн., оскільки цей розмір судових витрат відповідає критеріям їх реальності та розумної необхідності.
Суд апеляційної інстанції приймає доводи митного органу про допущення судом першої інстанції порушень, що позбавили відповідача можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, однак, такі порушення не призвели до неправильного вирішення питання, а тому колегія суддів не знаходить підстав для скасування додаткового рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Чернігівської митниці залишити без задоволення, а додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанова складена в повному обсязі 22 лютого 2022 р.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
Суддя В.О.Аліменко
Суддя О.М.Оксененко