Справа № 759/18943/21 Суддя (судді) першої інстанції:Ул'яновська О.В.
22 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Романович І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на додаткове рішення Святошинського районного суду м.Києва від 02 грудня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві про скасування постанови
ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м.Києва з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22.10.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві по визнання протиправними дії про скасування постанови задоволено. Скасовано постанову серії ДП18 №706647 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП; закрито провадження по справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят) 00 коп. (а.с. 34-36).
Додатковим рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 02 грудня 2021 р. стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Не погоджуючись з постановленим додатковим рішенням, Управлінням патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції подано апеляційну скаргу, якою просять додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
В апеляційній скарзі Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Зокрема, апелянт посилається на те, що додаткове рішення прийнято судом з порушенням принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином. Представником позивача подано клопотання про відкладення.
Клопотання представника позивача про відкладення слухання справи колегія суддів вважає таким, що не заслуговує уваги, оскільки обов'язкова явка представника позивача не визнавалась судом, справу суд апеляційної інстанції розглядає відповідно до приписів ст.310 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження і участь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому сторони помилково вважають, що за їх відсутності засідання не може відбутися або не буде прийнята судом до уваги їх правова позиція, викладені в позові, апеляційній скарзі та/або у письмових поясненнях.
Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи.
Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Виходячи з аналізу зазначеної норми, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство передбачає можливість прийняття додаткового рішення, серед іншого, у разі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Апеляційним судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволено, проте цим рішенням не було вирішено питання про судові витрати на професійну правничу допомогу.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з п. 11 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.
Наведені положення Основного Закону до 01 січня 2019 року гарантують кожному громадянину України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають на території України, право на правову допомогу та вибір захисника своїх прав - особу, яка є фахівцем у галузі права і на законних підставах має право надавати таку допомогу особисто.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не надавав до суду першої інстанції передбачені частиною сьомою статті 134 КАС України письмові заперечення стосовно неспівмірності витрат.
Разом з тим, Верховний Суд у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Колегія суддів також приймає до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду, яка вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. адвокатом подано до суду першої інстанції договір на надання правової допомоги від 17.08.2021 № 17/08/21, акт розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, та квитанцію до прибуткового касового ордера від 17.08.2021 про сплату 5000 грн.
При цьому, зі змісту наданого договору вбачається, що ціна 5000 договору фіксована.
З огляду на викладене, та відсутність у суду першої інстанції заперечень відповідача стосовно неспівмірності витрат, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, виходячи з того, що позивач довів понесені витрати належними та допустимими доказами, й розмір 5000 грн, заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), і тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
Повний текст постанови складено 22.02.2022 р.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 248, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на додаткове рішення Святошинського районного суду м.Києва від 02 грудня 2021 р. - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Святошинського районного суду м.Києва від 02 грудня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві про скасування постанови - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий О.В. Карпушова
судді Л.В. Губська
О.В. Епель