Справа № 640/34567/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.
22 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Собківа Я.М.
При секретарі: Шепель О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дарницького відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - відповідач), в якій позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження від 16 листопада 2021 року ВП № 67492030.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав та інтересів позивача внаслідок протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Дарницький районний відділ Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року у справі та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованим та таким, що прийнято без урахування всіх обставин у справі. Скаржник зазначає, що на виконанні у відділі перебуває виконавчий документ - Вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-218879-17У від 17 травня 2019 року, що видана ГУ ДФС у м. Києві про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості (недоїмки, штрафу, пені) у сумі 29 635,51 грн. У цій вимозі вказана дата набрання законної сили 09 вересня 2021 року.
Зазначає, що ОСОБА_1 до суду першої інстанції надано копію Вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-218879-17 від 17 травня 2019 року без зазначення літери «У» та без дати набрання законної сили, хоча на виконанні у відділі перебуває інша Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-218879-17У від 17 травня 2019 року із зазначенням дати набрання законної сили - 09 вересня 2021 року.
ГУ ДФС у м. Києві було надано ОСОБА_1 відмінну копію Вимоги ніж та, що перебуває на виконанні у Відділі.
Тобто, скаржник вважає, що позивач надав суду першої інстанції інший документ ніж той, що перебував на виконанні у Відділі і, на підставі якого було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 16 листопада 2021 року ВП 67492030, а тому судом першої інстанції прийнято рішення на підставі невірного документа.
Позивач в межах установлених строків не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01 лютого 2022 року. Однак, розгляд справи у вказану дату не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці. У зв'язку з цим розгляд даної справи здійснено 22 лютого 2022 року.
Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з огляду на таке.
17 травня 2019 року Головним управління ДФС у місті Києві у зв'язку з наявністю в інтегрованій картці ФОП ОСОБА_1 інформації про наявність недоїмки у сумі 46 393,35 грн, було сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 17 травня 2019 року № Ф-218879-17 на суму 29 635,51 грн.
Заступником начальника відділу Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лапанашвілі П.Ю. винесено постанову від 16 листопада 2021 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 67492030 з примусового виконання вказаної вище Вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-218879-17У від 17 травня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки зі сплати ЄСВ у сумі 29 635,51 грн на користь Головного управління ДПС у м. Києві.
Вважаючи винесену постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною, позивач звернулася до суду з позовною заявою.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що Вимога Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 17 травня 2019 року № Ф-218879-17У була пред'явлена податковим органом до виконання з пропуском строку, встановленого частиною 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», що в свою чергу, згідно пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для повернення такого виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання.
Однак, всупереч наведеним обставинам та вимогам законодавства, відповідачем не було повернуто виконавчий документ стягувачу, а навпаки було прийнято такий виконавчий документ та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67492030 від 16 листопада 2021 року, що, на переконання суду першої інстанції, свідчить про протиправність дій відповідача та наявність підстав для скасування вказаної постанови.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із такого.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі-Закон № 1404-VIII), наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2021 року № 512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція №512/5), наказом Міністерства юстиції України від 20 квітня 2015 року № 449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) в частині визначення строків щодо узгодження суми недоїмки та пред'явлення вимоги до примусового виконання.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2 частини п'ятої статті 5 КАС України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону № 1404-VІІІ).
Відповідно до статті 2 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Положеннями статті 3 Закону № 1404-VІІІ наведено перелік рішень, які підлягають примусовому виконанню, зокрема, відповідно до п. 7 ч. 1 цієї статті підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які за законом визнані виконавчими документами.
Згідно частини першої статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідні дії державного виконавця по примусовому виконанню рішень також визначені Інструкцією № 512/5.
Згідно пункту 6 Інструкції № 512/5 розділу І Загальні положення під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Приписами пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що Вимога Головного управління ДФС в місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 17 травня 2019 року була направлена позивачу поштовою кореспонденцією та повернулась без вручення адресату та, відповідно до пояснень податкового органу, викладених у листі відповіді на адвокатський запит представника позивача від 02 грудня 2021 року № 110350/6/26-15-24-05-10: «Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 26 червня 2019 року вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17 травня 2019 року № Ф-218879-17 повернуто з поштового відділення у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання».
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк пред'явлення Вимоги Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 17 травня 2019 року № Ф-218879-17 до виконання розпочався з 26 червня 2019 року (з моменту повернення з поштового відділення у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення з податковою вимогою) та закінчився 27 вересня 2019 року.
Крім того, суд першої інстанції зауважив, що у наявній в матеріалах справи копії вимоги Головного управління ДФС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 17 травня 2019 року № Ф-218879-17 податковим органом у пункті 5 вказаної вимоги, яка передбачає проставлення дати набрання чинності вимоги, не було вказано дату відповідної до якої вказана вимога набирає чинності, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що належною датою набрання чинності податкової вимоги строк пред'явлення вказаної вимоги до виконання розпочався з 27 червня 2019 року.
Разом з тим, судом встановлено, що згідно довідки з автоматизованої системи виконавчого провадження про інформацію про виконавче провадження від 07 грудня 2021 року, що виконавчий документ - Вимога Головного управління ДФС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 17 травня 2019 року № Ф-218879-17У була зареєстрована в Автоматизованій системі виконавчого провадження 11 листопада 2021 року, тобто вже після закінчення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Таким чином, з огляду на вищевикладене в сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що Вимога Головного управління ДФС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 17 травня 2019 року № Ф-218879-17У була пред'явлена податковим органом до виконання з пропуском строку, встановленого частиною 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», що в свою чергу, згідно пункту 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для повернення такого виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання.
Однак, всупереч наведеним обставинам та вимогам законодавства, відповідачем не було повернуто виконавчий документ стягувачу, а навпаки було прийнято такий виконавчий документ та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67492030 від 16 листопада 2021 року, що свідчить про протиправність дій відповідача та наявність підстав для скасування вказаної постанови.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до Інструкції № 449 обчислення єдиного внеску податковими органами здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що містить відомості про суми нарахованого єдиного внеску, яка подається до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.
Згідно положень розділу VI Інструкції № 449 Порядок стягнення заборгованості з платників до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Відповідно до розділу VI Інструкції № 449 у випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у пункті 1 статті 4 Закону, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Відповідно до частини четвертої розділу VI Порядок стягнення заборгованості з платників Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Податковий орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки), зокрема їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).
Зокрема, в третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження; вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу. Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. Сформована в ІТС вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається податковим органом платнику єдиного внеску в паперовій та/або електронній формі.
У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI вимога про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску є виконавчим документом, який виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1404-VІІІ виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (частини друга статті 12 цього ж Закону).
Так, відповідно до пункту 7 частини першої статті 13 Закону №2464-VI та вказаних вище положень розділу VI Інструкції №449, податкові органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску, застосовувати відповідні заходи впливу та стягнення.
Згідно частини п'ятої розділу VI Порядок стягнення заборгованості з платників Інструкції 449 протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені. У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку. Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов'язаний одночасно письмово повідомити орган доходів і зборів, який направив вимогу.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
Податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності), зокрема, пред'являє її до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-218879-17У від 17 травня 2019 року є виконавчим документом, який набуває відповідного статусу після процедури узгодження, визначеного в ній боргу.
Згідно наявної у справі Вимоги ДФС від 17 травня 2019 року №Ф-218879-17 «У» убачається, що вимога набрала чинності 09 вересня 2021 року.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи взяв до уваги інший документ (наданий позивачем) ніж той, що перебував на виконанні у Відділі, на підставі якого було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 16 листопада 2021 року ВП 67492030 (наданий, разом з апеляційною скаргою), у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
В постанові про відкриття виконавчого провадження від 16 листопада 2021 року ВП № 67492030 вказано дату набрання чинності вимоги - 09 вересня 2021 року, датою пред'явлення до виконання є 11 листопада 2021 року, а тому колегія суддів вважає, що тримісячний строк пред'явлення податкової вимоги від 17 травня 2019 року №Ф-218879-17 «У» до виконання ГУ ДПС у м. Києві не був пропущений, відповідно постанова Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження від 16 листопада 2021 року ВП № 67492030 винесена з дотриманням вимог закону.
Суд апеляційної інстанції визнає, що порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову відповідно до статті 317 КАС України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно статті 317 КАС України апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу та відшкодуванню.
Керуючись ст. 243, 244, 250, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 22 лютого 2022 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Я.М. Собків