Справа № 640/5960/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кузьменко В.А.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
15 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г.
при секретарі Хмарській К.І.
за участю:
представника відповідача: Верницького Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом Державного реєстратора Макіївської сільської ради Макіївської об'єднаної територіальної громади ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу, -
Державний реєстратор Макіївської сільської ради Макіївської об'єднаної територіальної громади ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, державний реєстратор ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач, Мін'юст) в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Мін'юсту від 12 листопада 2019 року №3491/5 «про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обмежень».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року значений позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який з'явився у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 1 наказу Мін'юсту від 12.11.2019 року №3491/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію та їх обтяжень» скаргу ТОВ «Фармгейт Україна» задоволено частково (далі по тексту - оскаржуваний наказ).
Відповідно до пункту 2 наказу скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 жовтня 2018 року №№ 43453722, 43457561, 43458332, 43453564, 43456494, 43453652, 43458178, 43458577, 43456929, 43453811, 43457863, від 02 серпня 2018 року № 42350792, від 12 вересня 2019 року №48657851, прийняті державним реєстратором комунального підприємства «Бюро нерухомості «Поділля» Хмельницької області ОСОБА_1
Пунктом 7 вказаного наказу вирішено тимчасово заблокувати доступ державному реєстратору ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 6 місяців.
Вважаючи протиправним оскаржуваний наказ відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду скарги ТОВ «Фармгейт Україна» від 09.09.2019 року та доповнення до неї від 13.09.2019 року, Мін'юстом було порушено процедуру та порядок її розгляду та проведено з процесуальними порушеннями, а тому оскаржуваний наказ в частині тимчасового блокування державному реєстратору ОСОБА_1 доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 р. №755-IV (далі по тексту - Закон №755-IV) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з ч. 1, п.п. 4 - 8 ч. 2 ст. 5 Закону №755-IV, систему органів у сфері державної реєстрації становлять:
1) Мін'юст;
2) інші суб'єкти державної реєстрації.
До повноважень Мін'юсту у сфері державної реєстрації належить, зокрема:
- контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації, у тому числі шляхом постійного моніторингу реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі відповідно до цього Закону та прийняття обов'язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом;
- здійснення повноважень держателя Єдиного державного реєстру;
- визначення технічного адміністратора;
- забезпечення надання доступу до Єдиного державного реєстру державним реєстраторам, уповноваженим особам суб'єктів державної реєстрації прав, іншим суб'єктам відповідно до цього Закону та прийняття рішень про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом;
- розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов'язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 34 Закону №755-IV, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Мін'юсту та його територіальних органів або до суду.
Мін'юст розглядає скарги:
1) на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі судового рішення);
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Мін'юсту.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Мін'юсту та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Мін'юсту можуть бути оскаржені до Мін'юсту протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть встановити інші строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.
Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Мін'юстом чи його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення із скаргою, зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
У разі якщо останній день строку для подання скарги, зазначеного в частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації або територіального органу Мін'юсту подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:
1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
2) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, порушені на думку скаржника;
3) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
3-1) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення, повідомлення або реєстраційної дії державного реєстратора та/або внесення відомостей до Єдиного державного реєстру;
4) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складення скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації подається представником скаржника, до такої скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або його копія, засвідчена в установленому порядку.
За результатами розгляду скарги Мін'юст та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
1) відмову в задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування реєстраційної дії, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатом розгляду скарги, - у разі оскарження реєстраційної дії, рішення територіального органу Міністерства юстиції;
б) проведення державної реєстрації - у разі оскарження відмови у державній реєстрації, зупинення розгляду документів;
в) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором;
в-1) про усунення порушень, допущених державним реєстратором з визначенням строків виконання наказу;
г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру;
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру;
д) підпункт «д» частини шостої статті 34 виключено
е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення, передбачені підпунктами «а», «ґ» і «е» пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Мін'юстом.
За результатами розгляду скарги Мін'юст та його територіальні органи можуть прийняти мотивоване рішення, в якому передбачити шляхи для задоволення скарги.
Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.
У разі якщо за результатом розгляду скарги Мін'юст чи його територіальними органами виявлено прийняття державними реєстраторами чи суб'єктами державної реєстрації рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.
Рішення, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 2 частини шостої цієї статті, виконуються не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття такого рішення шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру. Для виконання таких рішень повторне подання документів для проведення державної реєстрації та сплата адміністративного збору не вимагаються.
Технічний адміністратор Єдиного державного реєстру в день надходження рішень, передбачених підпунктами «г» та «ґ» пункту 2 частини шостої цієї статті, забезпечує його негайне виконання. Порядок тимчасового блокування та анулювання доступу до Єдиного державного реєстру визначається Міністерством юстиції України.
Рішення, передбачені підпунктами «е» та «є» пункту 2 частини шостої цієї статті, виконуються Мін'юстом, його територіальними органами невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня їх прийняття.
У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу нотаріуса до Єдиного державного реєстру, скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації Мін'юст вирішує питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації, у якого зберігається реєстраційна справа, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного нотаріуса, акредитованого суб'єкта державної реєстрації.
Мін'юст та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:
1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті;
2) на момент прийняття рішення про задоволення скарги шляхом скасування реєстраційної дії щодо державної реєстрації новоствореної юридичної особи, іншої організації, державної реєстрації фізичної особи підприємцем, припинення юридичної особи, іншої організації, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або шляхом проведення реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі проведено наступну реєстраційну дію щодо відповідної особи;
3) у разі наявності інформації про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;
4) у разі наявності інформації про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;
5) є рішення цього органу з такого самого питання;
6) в органі ведеться розгляд скарги з такого самого питання від цього самого скаржника;
7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;
8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;
9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;
10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту визначається Кабінетом Міністрів України.
Рішення, дії або бездіяльність Мін'юсту та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.
Процедура здійснення Мін'юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації) визначена Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1128 (далі по тексту - Порядок №1128).
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №755-IV, державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, на підставі документів, поданих у паперовій формі, проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням юридичної особи чи громадського формування, що не має статусу юридичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, підставами звернення ТОВ «Фармгейт Україна» зі скаргою від 09.09.2019 року та доповнення до неї від 13.09.2019 року стало припинене право оренди на земельні ділянки, у зв'язку із вчиненням реєстраційних дій.
Колегія суддів апеляційної інстанції не надає оцінки діям державного реєстратора ОСОБА_1 щодо проведення реєстраційних дій, оскільки в даному випадку, першочергово підлягають дослідженню обставини порушення Мін'юстом порядку розгляду скарги ТОВ «Фармгейт Україна» від 09.09.2019 року та доповнення до неї від 13.09.2019 року та відповідно винесення оскаржуваного наказу.
Зазначене відповідає засадам чинного адміністративного судочинства.
Так, відповідно до п.п. 10-11 Порядку №1128, для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін'юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін'юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.
Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.
Розгляд скарг у сфері державної реєстрації колегіально під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», проводиться з урахуванням обмежень, встановлених відповідним рішенням Кабінету Міністрів України.
Мін'юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту та додатково одним з таких способів:
1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);
2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або в був повідомлений про розгляд скарги на прийняті останнім рішення та розгляд становлено з інших офіційних джерел).
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи Мін'юст, як суб'єкт владних повноважень, не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції будь-яких належних доказів, які б підтверджували, що державний реєстратор ОСОБА_1 скарги ТОВ «Фармгейт Україна», за результатом розгляду якої прийнятий оскаржуваний наказ.
Також, апелянтом не надано доказів отримання позивачем документів щодо розгляду поданої скарги та доказів, які б свідчили про належне ознайомлення позивача зі скаргою.
Крім того, суд не приймає до уваги в якості доказу повідомлення позивача у вигляді скрін-шоту оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту про розгляд скарги ТОВ «Фармгет Україна», оскільки вказане оголошення не містить відомостей про повідомлення державного реєстратора ОСОБА_1 про засідання Комісії.
Натомість, відповідач не надав суду і доказів додаткового повідомлення позивача одним зі способів, визначених пунктом 11 Порядку №1128.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що державний реєстратор ОСОБА_1 не зобов'язаний здійснювати перевірку оголошень Мін'юсту щодо розгляду скарг, які можуть стосуватися його особистих прав та законних інтересів в мережі Інтернет.
У свою чергу, публікація оголошення в мережі Інтернет не є достатнім та дієвим засобом, який би дозволяв Мін'юсту пересвідчитись в тому, що всі зацікавлені особи повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду скарги.
Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом в постановах від 14.11.2018 р. у справі №814/22229/17, від 12.12.2018 р. у справі №826/8976/17, від 08.08.2019 р. у справі №813/2632/18, від 28.03.2018 р. у справі №826/19452/16.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту, останнім було порушено норми чинного законодавства та не здійснено повідомлення державного реєстратора ОСОБА_1 додатково одним з таких способів: телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел) або засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).
Вказані обставини не спростовано відповідачем.
Колегія суддів апеляційної інстанції не бере до уваги доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі щодо направлення державному реєстратору ОСОБА_1 листа від 12.09.2019 року вих. №5007/19.2.1/33-19, яким останнього повідомлено про звернення ТОВ «Фармгейт Україна» зі скаргою, оскільки апелянтом не надано суду жодного належного доказу про направлення вказаного листа позивачу та його отримання останнім.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що саме по собі повідомлення позивача про звернення ТОВ «Фармгейт Україна» зі скаргою не є тотожнім повідомленню державного реєстратора ОСОБА_1 про розгляд скарги ТОВ «Фармгейт Україна».
Отже, Мін'юстом порушено процедуру здійснення розгляду скарги ТОВ «Фармгейт Україна» від 09.09.2019 року та доповнення до неї від 13.09.2019 року, яка визначена Порядком №1128, не здійснено належне повідомлення державного реєстратора ОСОБА_1 про час і місце засідання колегії, чим порушено законні права та інтереси останнього.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що судом першої інстанції законно та обґрунтовано надано оцінку спірним відносинам тільки в частині прав та законних інтересів державного реєстратора ОСОБА_1 та скасовано оскаржуваний наказ тільки в частині тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору комунального підприємства «Бюро нерухомості «Поділля» Хмельницької області ОСОБА_1 строком на 6 місяців.
Таким чином, розгляд скарги ТОВ «Фармгейт Україна» від 09.09.2019 року та доповнення до неї від 13.09.2019 року, Мін'юстом здійснено без дотримання обов'язкових для цього умов, що є підставою для висновку про протиправність її розгляду, за результати якої складено Висновок Комісії від 17.09.2019 року, який став підставою для ухвалення оскаржуваного наказу № 3491/5 від 12.11.2019, на якому не був присутній позивач, у зв'язку з його неповідомленням про розгляд вищевказаної скарги.
Враховуючи наведені вище обставини, Висновок Комісії від 17.09.2019 року кваліфікується судом апеляційної інстанції, як доказ отриманий з порушенням закону, який в силу вимог ч. 1 ст. 74 КАС України судом до уваги не береться та, відповідно, не може бути підставою для прийняття оскаржуваного наказу.
Вищевикладені висновки суду апеляційної інстанції є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваного наказу відповідача від 12.11.2019 року №3491/5.
Зазначене свідчить про порушення відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, основного та безумовного принципу правомірності рішення, визначеного відповідно до засад адміністративного судочинства, а саме: прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що оскаржуваний наказ є протиправним в частині та підлягає скасуванню в частині відносно тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору комунального підприємства «Бюро нерухомості «Поділля» Хмельницької області ОСОБА_1 строком на 6 місяців., відповідно до вищевикладених висновків суду.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.01.2006 року №3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
Отже, даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Л.О. Костюк
А.Г. Степанюк
Повний текст виготовлено 22.02.2022 року