Справа № 640/9127/20
22 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г.
За участю секретаря: Шевченко Е.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року, суддя Кузьменко В.А., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просила:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 28 листопада 2019 року №0000114209, від 28 листопада 2019 року №0000104209, від 28 листопада 2019 року №0090754209, від 28 листопада 2019 року №0090764209, від 28 листопада 2019 року №0090804209, від 28 листопада 2019 року №0090814209, від 28 листопада 2019 року №0090844209;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28 листопада 2019 року №0090744209;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 28 листопада 2019 року №0090714209;
- визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 28 листопада 2019 року №Ф-116, від 10 березня 2020 pоку №Ф-18693-10 та податкову вимогу Головного управління ДПС у м. Києві від 12 березня 2020 року №Ф-20355-10.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підставою прийняття оскаржуваних рішень є безпідставні висновки Головного управління ДПС у м. Києві про те, що ФОП ОСОБА_1 у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року перебувала на загальній системі обліку і звітності, однак, за даними інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 подавала до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві податкові декларації платника єдиного податку та визначала податкові зобов'язання з єдиного податку.
Позивачка зазначає, що вона з 24 грудня 2014 року перебуває на обліку як платник єдиного податку та у перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 у встановлені строки подавала декларації платника єдиного податку та здійснювала сплату відповідних обов'язкових платежів. Окрім того, 23 березня 2016 року ФОП ОСОБА_1 зареєструвала книгу обліку доходів (для платників єдиного податку). Також актом перевірки не встановлено порушень щодо порядку, строків та розміру грошових зобов'язань з єдиного податку, а тому порушення зазначені в акті перевірки є безпідставними, оскільки виявлені внаслідком неправомірного обліку позивачки на загальній системі оподаткування.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що Головне управління ДПС у м. Києві провело документальну позапланову перевірку фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та дотримання вимог обліку та збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, про що складено акт від 24 жовтня 2019 року №316/26-15-42-09/ НОМЕР_1 (далі по тексту - акт перевірки).
В акті перевірки зафіксовані, зокрема, такі порушення:
- підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України - не подано податкові декларації про майновий стан та доходи за 2016- 2018 роки;
- пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України - не надано книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
- пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України - занижено податок з доходів фізичних осіб за 2016-2018 роки у розмірі 2 214 796,50 грн;
- підпунктів 1.2, 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - занижено військовий збір за 2016-2018 роки на суму 184 566,38 грн;
- пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016-2017 роки подані не за встановленою формою;
- абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за 2016-2018 роки;
- пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2 статті 183, статті 187, пункту 188.1 статті 188 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України - занижено суму податку на додану вартість за періоди 2016-2018 років у розмірі 2 350 238,00 грн.
Висновки акта перевірки про порушення позивачем вказаних норм закону базуються на тому, що на думку відповідача, у період 2016-2018 року ФОП ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування, у зв'язку із чим мала подавати декларації про майновий стан і доходи за 2016-2018 роки та книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу; декларувати загальний оподатковуваний дохід за цей період та надати необхідне документальне підтвердження витрат, що, відповідно, призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску.
Крім того, відповідач вважає, що перебування позивача на загальній системі оподаткування та перевищення загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, у розмірі 1 000 000,00 грн., є підставою для реєстрації платником податку на додану вартість та оподаткування операцій таким податком.
В акті перевірки також встановлено порушення пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у вигляді порушення термінів сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік та порушення термінів сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з військового збору за 2018 рік.
На підставі акта перевірки Головни управлінням ДПС у м. Києві прийняло наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2019 року №0000114209, яким застосований штраф за несвоєчасну сплату військового збору у сумі 1 000,50 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2019 року №0000104209, яким застосований штраф за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб у сумі 6,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2019 року №0090754209, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 937 797,50 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2019 року №0090764209, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 768 495,63 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2019 року №0090804209, яким застосований штраф за неподання податкових декларацій з податку на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2019 року №0090814209, яким застосований штраф за неподання книги обліку за платежем - податок на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2019 року №0090844209, яким визначено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 230 707,97 грн;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28 листопада 2019 року №0090744209, яким донараховано 213 715,92 грн;
- рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 28 листопада 2019 року №0090714209, яким застосована сума штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28 листопада 2019 року №Ф-116 на суму єдиного соціального внеску 213 715,92 грн.
Разом з тим, відповідачем складено та направлено позивачці вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10 березня 2020 pоку №Ф-18693-10 на суму єдиного соціального внеску 245 433,67 грн. та податкову вимогу від 12 березня 2020 року №Ф-20355-10 на суму податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та податку на додану вартість усього на суму 7 305 710,13 грн.
Вважаючи вищезазначені рішення податкового органу протиправним та таким, що прийняті всупереч нормам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню, позивачка з метою захисту своїх прав та інтересів звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 20.1.4, 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно п. 73.3 ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Приписи п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Отже, зі змісту наведеної статті вбачається, що документальна перевірка може бути плановою або позаплановою, а також виїзною чи невиїзною.
Згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав - отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Згідно з пунктами 79.1-79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Пунктом 79.3 статті 79 ПК України передбачено, що присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Як убачається із матеріалів справи, на підставі пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України, п. 2 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», наказу від 23 вересня 2019 року №974 «Про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )» Головним управління ДПС у м. Києві провело документальну позапланову перевірку фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та дотримання вимог обліку та збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до наказу від 23 вересня 2019 року №974 та повідомлення від 24 вересня 2019 року №2484/с/26-15-42-09-29 призначено проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), тоді як з акту перевірки слідує, що переревірку проведено відносно ФОП ОСОБА_1 .
Як зазначено в підпункті 1.3.1 акта перевірки, ФОП ОСОБА_1 взято на податковий облік 24 грудня 2014 року за №265114166278 в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДПС у м. Києві.
В якості фізичної особи-підприємця, який сплачує єдиний внесок від суми доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності, ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку 24 грудня 2014 року №265114166728.
Разом з тим, позивачка наголошує, що перебуває на обліку як платник єдиного податку з 24 грудня 2014 року та перебуває на спрощеній системі оподаткування.
За пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалами від 04 жовтня 2021 року та від 25 жовтня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва зобов'язав відповідача надати докази реєстрації позивача як платника єдиного податку у грудні 2014 року, зокрема відповідну заяву та документи реєстраційної частини облікової справи.
Так, відповідач у поясненні від 26 жовтня 2021 року вказав, що від позивача не надходило до ГУ ДПС у м. Києві жодних заяв про застосування спрощеної системи оподаткування.
Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказані доводити відповідача є безпідставними, оскільки суперечать інформації зазначеній у підпункті 1.3.1 акта перевірки.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що позивачка зверталась із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування до ДПІ у Дарницькому районі, а не ГУ ДПС у м. Києві.
Разом з тим, наявні у справі докази підтверджують, що ФОП ОСОБА_1 подавала до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за звітні періоди 2015, 2016, 2017 та 2018 років, а також звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форми №Д5 за 2016 та 2018 роки, про що свідчать відповідні відмітки на деклараціях та копії квитанцій №2 про прийняття звітності.
Окрім того, позивачка зареєструвала в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві Книгу обліку доходів (для платників єдиного податку першої, другої, третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість) для третьої групи, у якій відображала доходи від провадження діяльності за 2015-2018 роки.
Також матеріали справи свідчать, що згідно з наявними у справі виписками банку позивач сплачувала суми єдиного податку за відповідні звітні періоди.
При цьому будь-яких порушень під час складення та подання податкових декларацій платника єдиного податку або щодо повноти і своєчасності сплати єдиного податку жодним актом перевірки чи відповідним рішенням контролюючого органу не встановлено.
Так, за правилами пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у виключних випадках.
Пункт 298.2 статті 298 Податкового кодексу України передбачає також відмову від спрощеної системи оподаткування здійснюється в порядку, визначеному підпунктами 298.2.1-298.2.3 цієї статті.
Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється статтею 298 Податкового Кодексу України, пунктом 298.8 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 цієї статті.
Підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України передбачений обов'язок сільськогосподарського товаровиробника надавати до 20 лютого поточного року до контролюючого органу звітність з метою щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку, перелік якої конкретизований у цьому підпункті.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
За приписами підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
У відповідності до пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Пунктом 299.11 статті 299 ПК України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.
Колегія суддів зазначає, що податковим органом ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б свідчили про анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку або про відмову позивача від спрощеної системи оподаткування.
Отже, судом першої інстанції вірно зазначено, що беручи до уваги прийняття поданих позивачем податкових декларацій платника єдиного податку за 2015-2018 роки та реєстрацію книги Книгу обліку доходів (для платників єдиного податку першої, другої, третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість), суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_1 за перевірений період, зокрема 2016-2018 роки, до моменту припинення підприємницької діяльності - вересень 2018 року, перебувала на спрощеній системі оподаткування, що є підставою для застосування спеціальних правил, визначених у главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 292.1 статті 292 Податкового кодексу України доходом платника єдиного податку першої - третьої груп для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано належних доказів, що позивачка за перевіряє мий період з 01.01.2016 по 31.12.2018 занизила суму єдиного податку чи сплатила його не в повному обсязі, тоді як зафіксовані в акті порушення ґрунтуються на тому, що позивачка перебував на загальній системі оподаткування, у зв'язку із чим має вести облік не тільки доходів, а й витрат, подавати їх документальне підтвердження та сплачувати інші податки і збори, зокрема податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість, та подавати обов'язку подавати відповідну звітність.
У відповідності до пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності зокрема з таких податків і зборів: 1) податку на прибуток підприємств; 2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою; 3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи; 4) податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 у період 2016-2018 роки перебувала на спрощеній системі оподаткування, тому у неї не має обов'язку сплачувати інші податки і збори та подавати будь-яку іншу додаткову звітність.
Так, відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Необхідною умовою для віднесення сум до витрат, які пов'язані з отриманням доходів, належать саме документально підтверджені такі витрати за конкретний період, перелік який визначений розділом ІІІ Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 177.5 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Фізичні особи - підприємці, які перейшли із спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, подають податкову декларацію за результатами звітного року, в якому відбувся перехід із спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (підпункт 177.5.2 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України).
Згідно з пункту 292.9 статті 292 Податкового кодексу України доходи фізичної особи - платника єдиного податку, отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані згідно з цією главою, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначеного відповідно до розділу IV цього Кодексу.
Відповідно до пункту 183.4 статті 183 Податкового кодексу України у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.
Пункт 183.10 статті 183 Податкового кодексу України передбачає, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи та встановлено колегією суддів під час розгляду справи, відповідач не довів належними доказами обов'язку ФОП ОСОБА_1 зареєструватися платником податку на додану вартість та сплачувати відповідний податок, а тому вона не може нести відповідальність за ненарахування або несплату цього податку.
Окрім того, позивач, як фізична особа - платник єдиного податку, не мала обов'язку подавати податкову декларацію про майновий стан і отримані доходи та надавати книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходи за перевірений період; не мала обв'язку включати доходи, отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані за правилами спрощеної системи оподаткування, до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, що спростовує висновки акта перевірки про порушення підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України.
Також, позивачка не була і платником податку на додану вартість, що вказує на безпідставність висновків акта перевірки про порушення пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2 статті 183, статті 187, пункту 188.1 статті 188 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України в частині заниження суми податку на додану вартість.
Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28 листопада 2019 року №0090754209, №0090764209, №0090804209, №0090814209 прийнятті контролюючим органом з порушенням норм податкового законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з пунктом 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» базою для розрахунку військового збору та єдиного внеску є загальний річний оподатковуваний дохід.
Враховуючи, що позивачка у 2016-2018 роках мав статус платника єдиного податку третьої групи і відповідач безпідставно нарахував позивачу податок на доходи фізичних осіб, слідує, що висновки акта перевірки про порушення підпунктів 1.2, 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є помилковими, а визначення грошового зобов'язання зі сплати військового збору та донарахування єдиного соціального внеску є протиправним.
Безпідставними є також висновки акта перевірки про порушення позивачем пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо подання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016-2017 не за встановленою формою, тому що позивач правомірно подавав такі звіти як платник єдиного податку, що спростовує правомірність застосування штрафних санкцій за подання звітності невстановленої форми.
Отже, податкові повідомлення-рішення від 28 листопада 2019 року №0090844209, №0090744209, рішення про застосування штрафних санкцій №0090714209 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від №Ф-116 підлягають скасуванню.
Щодо порушення позивачкою пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у вигляді порушення термінів сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік та порушення термінів сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з військового збору за 2018 рік, то відповідач не надав будь-яких доказів, які б підтверджували такі порушення, з урахуванням чого податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 28 листопада 2019 року №0000114209 та від 28 листопада 2019 року №0000104209, якими застосований штраф за несвоєчасну сплату військового збору та податку на доходи фізичних осіб, є протиправними і підлягають скасуванню.
Щодо вимог про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10 березня 2020 pоку №Ф-18693-10 на суму єдиного соціального внеску 245 433,67 грн та податкової вимоги від 12 березня 2020 року №Ф-20355-10 на суму податкового боргу у розмірі 7 305 710,13 грн, то суд першої інстанції вірно зазначив, що вказані рішення є похідними від оскаружуваних вище рішень та також підлягають скасуванню.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у період 2016-2018 років позивачка мала статус платника єдиного податку третьої групи, а тому висновки відповідача, зазначені в акті перевірки про порушення останьою вимог податкового законодавства є помилковими, а рішення прийнятті за наслідками такої перевіркм підлягають скасуванню.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що податковий орган доказів того, що позивачка перебувала на загальній системі оподаткування та, що в Єдиному реєстрі зареєстрована як ФОП на загальній системі одаткування.
Таким чином, висновок відповідача про порушення ФОП ОСОБА_1 у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року вимог податкового законодавства є помилковими, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до принципу презумпції правомірності рішень платника, встановленого в п. 4.1.4 та 56.21 ПК України, виходячи з загальної презумпції невинуватості особи, яка закріплена в ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 62 Конституції України, відповідач зобов'язаний довести наявність порушення, якщо вважає, що таке наявне, належними доказами, а не обґрунтовувати свої висновки припущеннями.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Степанюк А.Г.
Повний текст виготовлено: 22 лютого 2022 року.