Справа № 320/6889/21 Суддя першої інстанції: Василенко Г.Ю.
22 лютого 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М.,
при секретарі - Ткаченко В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії в обмеженому розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснювати виплату нарахованої ОСОБА_1 відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2019 року у справі №320/3970/19, пенсії без обмеження її розміру, починаючи з 25.04.2019 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
20 січня 2022 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 3362, від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, наголошує, що системний аналіз норм чинного законодавства та правової позиції Конституційного Суду України дозволяє стверджувати, що обмеження пенсії максимальним розміром застосовується до осіб, яким пенсія призначена після набуття чинності Законом № 3668-VI, тобто після 01.10.2011 року, та Законом № 911- VIІІ, тобто після 01.01.2016 року, та Законом № 1801- VIІІ, тобто з 01.01.2017 року, в той час як позивачу пенсія була призначена ще до 01.10.2011 року, тому обмеження відповідачем її максимальним розміром при здійсненні перерахунку на виконання рішення суду є протиправним.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія ОСОБА_1 призначена до 01.10.2011 року, тому обмеження відповідачем її максимальним розміром при здійсненні перерахунку на виконання рішення суду у даній справі порушує право, набуте до набрання чинності Законами №3668-VI, №911-VIII, №1801-VIII та регламентоване їх нормами, а саме п. 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону №3668-VI та п. 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII, №1801-VIII, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.10.2018 року у справі №127/4267/17, від 12.11.2019 року у справі №360/1428/17
Колегія суддів, враховуючи вимоги ч.1 ст. 308 КАС України, вважає вказаний висновок суду першої інстанції правомірним, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1 від 16.02.2007 року та серії НОМЕР_2 від 04.11.2005 року.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
27.06.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення йому перерахунку пенсії відповідно до ч.3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, де основний розмір пенсії має скласти не менше 5х4173,00=20865,00 грн.
Листом від 15.07.2019 року №6/Т-01 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, у зв'язку з відсутністю правових підстав. У листі зазначено, що Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року №1-р(ІІ) 2019 року не містить положень щодо порядку його виконання. Відповідач вважає, що особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби набудуть право на обчислення розміру пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796 та пункту 9-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» після внесення відповідних змін до зазначених нормативно-правових актів. Також у листі зазначено, що право на перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796 встановлено для осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби.
Позивач не погоджуючись з такою відмовою відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2019 року у справі № 320/3970/19, адміністративний позов задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - задоволено частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року скасовано в частині задоволених позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року) з 25 квітня 2019 року та прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року) з 27 червня 2019 року;
- в іншій частині даної позовної вимоги відмовлено;
- в іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року залишено без змін.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 року у справі №№320/3970/19 суд роз'яснив, що при виконанні рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року у справі № 320/3970/19 не підлягає застосуванню формула, визначена пунктом 9-1 «Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 23.11.2011 р. №1210.
Також, суд роз'яснив, що при зміні розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначеної пенсії, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року без застосування формули, зазначеної в Постанові Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Після проведеного перерахунку, розмір пенсії позивача з надбавками з 01.01.2021 року складає 24000,00 грн., максимальний розмір пенсії із обмеженням складає 17690,00 грн.
14.04.2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, в якій просив виплачувати пенсію без обмеження її максимальним розміром.
За результатом розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом відмовило позивачу в перерахунку пенсії, зазначивши, що відповідно до ст. 67 Закону №796-XII максимальний розмір пенсії не може перевищувати десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Позивач, вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII (далі - Закон №796-XII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Статтю 67 Закону №796-XII доповнено частиною третьою згідно із Законом №231-V від 05.10.2006 року в редакції Закону №107-VI від 28.12.2007 року - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 року; в редакції Законів №3668-VI від 08.07.2011, №1774-VIII від 06.12.2016.
Стаття 67 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР від 06.06.1996 року не містить норми, яка б передбачала обмеження пенсії максимальним розміром.
Частиною 3 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами, внесеними згідно з Законом №911 від 24.12.2015 р.) передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Зазначена законодавча норма викладена в редакції Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI та зі змінами, внесеними згідно Закону від 24.12.2015 року №911-VIII.
У пунктах 1, 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону №3668-VI (набрав чинності з 01 жовтня 2011 року) визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
У п. 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII передбачено, що дія його положень щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп зазначено, що ст. 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи в громадян упевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршено прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Надання зворотної сили законам суперечить духу правової держави.
Отже, системний аналіз викладених правових норм та наведеної правової позиції Конституційного Суду України дозволяє стверджувати, що обмеження пенсії максимальним розміром застосовується до осіб, яким пенсія призначена після набуття чинності Законом №3668-VI, тобто після 01.10.2011 року, та Законом №911-VIII, тобто з 01.01.2016 року, та Законом №1801-VIII, тобто з 01.01.2017 року.
З матеріалів справи вбачається, що пенсія позивачу призначена до 01.10.2011 року, тому обмеження відповідачем її максимальним розміром при здійсненні перерахунку на виконання рішення суду у даній справі порушує право, набуте до набрання чинності Законами №3668-VI, №911-VIII, №1801-VIII та регламентоване їх нормами, а саме п. 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону №3668-VI та п. 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII, №1801-VIII.
Така позиція суду повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.10.2018 року у справі №127/4267/17, від 12.11.2019 року у справі №360/1428/17.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Посилання апелянта на те, що станом на звернення до суду розмір пенсії позивача складав 17 690 грн., тобто більше ніж той отримував перед перерахунком, а отже здійснений перерахунок не призвів до зменшення розміру пенсії, колегія суддів вважає необґрунтованим, адже відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, наданого на звернення позивача від 13.04.2021 року, на виконання рішення суду, станом на 01.01.2021 року розмір пенсії позивача з надбавками становить 25 137,20 грн., з урахуванням обмеженням максимального розміру - 17 690 грн., отже ОСОБА_1 внаслідок протиправного обмеження пенсії максимальним розміром недоотримує належну йому (на виконання рішення 320/3970/19) пенсію (25 137,20 грн. - 17 690 грн.), що спростовує доводи відповідача в цій частині.
Що стосується пропуску строку звернення до суду, з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.12.2020 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Дійсно, згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених у постановах від 29.10.2020 року у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких зазначила, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
У вищевказаній справі, Верховним Судом було наголошено, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Разом з тим, звертаючись до суду у червні 2021 року із даним позовом, позивач реалізовував своє право на виплату пенсії в належному розмірі на підставі рішення Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 320/3970/19 та відповідного перерахунку, що був здійснений у 2021 році, як зазначено у позові та не заперечено відповідачем з квітня 2021 року позивачу пенсія виплачується у розмірі 17 690 грн., тобто з обмеження її максимальним розміром, в той час як рішенням суду було визначено право позивача на перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року) саме з 27 червня 2019 року, у зв'язку з чим в межах спірних правовідносин позивачем не пропущено строк звернення до суду, передбачений ст. 122 КАС України, адже позивач в межах шестимісячного строку звернувся до суду для захисту своїх прав, позаяк строк, з якого пенсія підлягає виплаті в належному розмірі встановлено рішенням суду, що є обов'язковим до виконання.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування такого рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року - без змін.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Я.Б. Глущенко
Я.М.Собків
Повний текст виготовлено 22 лютого 2022 року.