ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 лютого 2022 року м. Київ № 640/18967/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03165, м. Київ, просп.Любомира Гузара,7)
Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, м. Київ, проспект Любомира Гузара, 7, код ЄДРПОУ 22886300)
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі по тексту - відповідач 1), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (надалі по тексту - відповідач 2) в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо не нарахування та не виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
- зобов'язати Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що останній має статус інваліда війни 2 групи та має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, згідно з частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Так, у 2021 році відповідач виплатив вказану допомогу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 року №325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", що порушує прав позивача, з огляду на те, що у 2021 році після прийняття Конституційним судом України рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) позивач набув право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, передбаченому статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року залучено Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат до участі у справі у якості співвідповідача.
На адресу суду від представника відповідача 1 надійшов відзив, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні, виходячи з того, що виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік як інваліду війни 2 групи здійснена відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань" від 08.04.2021 року №325, у сумі 3906 гривень.
Також, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що відповідачу не надано право на встановлення розмірів щорічної грошової допомоги до 5 травня, зокрема, Центр проводить перерахунок коштів, які надходять від Міністерства, та безпосередню виплату особам, які мають право на отримання такої допомоги.
На адресу суду від представника відповідача 2 надійшов відзив, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні На адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому останній підтримав заявлені позовні вимоги.
Крім того, суд враховує клопотання позивача про прискорення розгляду справи.
З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 є ветераном війни-особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 31 липня 2008 року.
Згідно положень статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, позивач, як інвалід війни 2 групи, має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачу у 2021 році нараховано та виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 3906 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" від 08.04.2021 №325.
Вважаючи, що відповідачами здійснено перерахунок вказаної вище допомоги у розмірі меншому, ніж встановлено законодавством, позивач у серпні 2021 року звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку належної йому суми разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік.
Листом від 07.06.2021 року № КЦ 11-94 Департамент соціальної політики повідомив позивача, що грошова допомога за згаданий період виплачена в повному обсязі та відповідно до вимог встановлених чинним законодавством, а тому підстави для здійснення перерахунку та проведення доплати до виплаченого розміру грошової допомоги немає.
Вважаючи дії відповідача щодо нарахування та виплати грошової допомоги до 5 травня не в повному обсязі протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року (надалі - Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").
Законом України "Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року статтю 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" згадану вище норму права викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними, зокрема, положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Надалі, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказаним вище рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-Р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Отже, була відновлена дія редакції статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до якої щорічно, до 5 травня, учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи семи мінімальних пенсій за віком, особам з інвалідністю внаслідок війни II групи восьми мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах зокрема: інвалідам ІІ групи вісім мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 наголошував на тому, що "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони" (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Конституційний Суд України дійшов також висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
Крім того, суд звертає увагу, що Конституційний Суд України в Рішенні від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018 вже наголошував, що "забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави" (абзац дев'ятий пункту 6 мотивувальної частини).
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд зазначає, що з 27 лютого 2020 року приписи пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та приписи статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції пункту 20 Розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" об'єктивно не можуть запроваджувати правил призначення та виплати допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.
Водночас, відповідно до Додатку до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року № 325 (надалі - Постанова № 325), встановлено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі 3 906,00 грн, тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною 5 статті 13 цього Закону.
Таким чином, на час виплати позивачу у квітні 2021 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та постанова Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року № 325.
При цьому суд зауважує, що дію наведеної вище норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо виплати особам з інвалідністю внаслідок війни у 2021 році не зупинено, вона не втратила чинність, зміни до названого Закону законодавцем не вносились.
Відтак, виходячи із визначених у частині 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни у 2021 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року № 325, а Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції, що передбачає одноразову грошову виплату в належному розмірі, який має вищу юридичну силу.
При цьому, суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України не можуть змінювати приписи Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Суд зауважує, що вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач має право на одержання разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України" від 15 грудня 2020 року № 1082-IX на 2021 рік установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01 січня 2021 року - 1 769,00 гривень.
Отже, керуючись вищевикладеним, суд приходить до висновку, що з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи як восьми прожиткових мінімуми для осіб, які втратили працездатність у 2021 році становить 14 152,00 грн (1 769,00 грн х 8 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність).
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була виплачена разова грошова допомога до 05 травня за 2021 рік в розмірі 3906,00 грн., та здійснена 22.04.2021 шляхом перерахування коштів на особовий рахунок.
Враховуючи наведене, виплата позивачу в 2021 році разової грошової допомоги у сумі 3 906,00 грн, як і було нараховано позивачу, не відповідає статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Крім того, суд зазначає, що Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не здійснює функції з нарахування та виплати щорічної грошової допомоги позивачу, а тому ним не порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту.
Судом в зразковій справі вказано, що саме Центр визначений відповідальним органом, який зобов'язаний завершити процедуру проведення розрахунків шляхом нарахування і виплати одноразової грошової допомоги.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі, меншому ніж встановлено положеннями статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ., та зобов'язання Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ з урахуванням виплачених сум.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищезазначені факти, Суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі, меншому ніж встановлено положеннями статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ.
3. Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, місто Київ, проспект Любомира Гузара, будинок 7, код ЄДРПОУ 22886300) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя А.Б. Федорчук