ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 лютого 2022 року м. Київ № 640/38011/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до1) Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфіменко Дениса Олеговича 2) Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Овсієнко Алли Вікторівни
третя особа:Акціонерне товариство «Банк Форвард»
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфіменко Дениса Олеговича (далі по тексту - відповідач 1, приватний виконавець Єфіменко Д.О.) та приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Овсієнко Алли Вікторівни (далі по тексту - відповідач 2, приватний виконавець Овсієнко А.В.), у якому просить:
1) визнати незаконними дії приватного виконавця Овсієнко А.В. у виконавчому провадженні №67070510 від 07 жовтня 2021 року щодо накладення арешту на рахунок ОСОБА_1 для виплати заробітної плати у АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 ;
2) зобов'язати приватного виконавця Єфіменка Д.О. у виконавчому провадженні №67070510 від 07 жовтня 2021 року зняти арешт з рахунку ОСОБА_1 для виплати заробітної плати у АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 .
В обґрунтування позову позивач зазначив про протиправність дій приватного виконавця Овсієнко А.В. щодо накладення арешту на його рахунок, оскільки такий рахунок призначений для виплати заробітної плати, а тому має статус рахунку зі спеціальним режимом використання, на який законом встановлена заборона щодо накладення арешту.
Ухвалою від 10 січня 2022 Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі та призначив її до розгляду у судовому засіданні; залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Банк Форвард» (далі по тексту - третя особа, АТ «Банк Форвард»).
Вказаною ухвалою суду відповідачу запропоновано не пізніше дати призначення судового засідання надати суду відзив на позовну заяву та належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження, а третій особі - письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог.
18 січня 2022 року приватний виконавець Овсієнко А.В. надала суду відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника винесена на підставі положень статті 56 Закону України «Про виконавче провадження». Водночас, статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначено обов'язок банківських установ на повернення постанови у разі, якщо рахунок має спеціальний режим використання. Оскільки АТ КБ «Приватбанк» було прийнято постанову про арешт коштів боржника у рамках ВП №67070510, картковий рахунок позивача № НОМЕР_1 не відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Приватний виконавець Єфіменко Д.О. та третя особа АТ «Банк Форвард», будучи належним чином повідомленими про відкриття провадження у справі, своїм правом не скористались, відзиву на позовну заяву та письмових пояснень, або заяв про продовження процесуального строку для їх надання, суду не надали.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з довідкою суду від 20 січня 2022 року, у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, суд, на підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішив подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис від 30 вересня 2021 року №30898 про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 55 230,56 грн., з яких 54 130,56 грн. - заборгованість по кредитному договору від 15 травня 2020 року №200266877, 1 100,00 грн. - витрати за вчинення виконавчого напису.
07 жовтня 2021 року АТ «Банк Форвард» звернулось до приватного виконавця Овсієнко А.В. із заявою про примусове виконання зазначеного виконавчого напису.
07 жовтня 2021 року приватний виконавець Овсієнко А.В. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження №67070510 з примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 55 230,56 грн.
Також, 07 жовтня 2021 року приватний виконавець Овсієнко А.В. винесла постанови:
- про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 5 523,06 грн.
- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 500,00 грн.;
- про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у сумі 63 253,62 грн.
12 жовтня 2021 року та 13 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до приватного виконавця Овсієнко А.В. із заявами, у яких зазначила, що рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк», призначений для виплати заробітної плати, а тому має статус рахунку зі спеціальним режимом, у зв'язку з чим накладення на нього арешту є неправомірним. До зазначених заяв позивач додала довідку, видану АТ КБ «Приватбанк» згідно якої остання має відкритий рахунок у зазначеній банківській установі, на який отримує зарплатні виплати, а також на вказаний рахунок може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).
Приватний виконавець Овсієнко А.В. листом від 27 жовтня 2021 року №67070510 повідомила позивача про відсутність підстав для зняття арешту з грошових коштів з її рахунку, відкритого в АТ КБ «Приватбанк», оскільки надана нею довідка не підтверджує факту регулярного зарахування лише зарплатних виплат. Крім того, зазначила, що арешт буде знято у разі надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунках, заборонено звертати стягнення.
01 листопада 2021 року позивач звернулась до приватного виконавця Овсієнко А.В. із заявою про зупинення стягнення та надала ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року у справі №752/24928/21 (провадження №2-з/752/841/21), якою задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. 30 вересня 2021 року за реєстром №30898, в межах виконавчого провадження №67070510, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
У зв'язку із зазначеним, 01 листопада 2021 року приватний виконавець Овсієнко А.В. винесла постанову про зупинення виконавчих дій до розгляду справи по суті.
08 листопада 2021 року позивач звернулась до приватного виконавця Овсієнко А.В. із заявою, у якій просила зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк», призначений для виплати заробітної плати, до вирішення справи по суті.
Приватний виконавець Овсієнко А.В. листом від 23 листопада 2021 року №67070510 повідомила позивача про відсутність підстав для зняття арешту з грошових коштів з її рахунку, відкритого в АТ КБ «Приватбанк», оскільки відповідно до положень частини четвертої статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається.
Позивач, вважаючи протиправними дії приватного виконавця Овсієнко А.В., вчинені в рамках ВП №67070510, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону №1404-VIII).
За приписами частин першої, другої статті 18 Закону №1404-VIII установлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина четверта статті 18 Закону №1404-VIII).
Статтею 48 Закону №1404-VIII встановлено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.
Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (частина перша).
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про теплопостачання», ст. 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина друга).
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (частина четверта).
При цьому, стаття 48 Закону №1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Статтею 52 згаданого Закону встановлено заборону для виконавця накладати арешт на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
Окрім того, законом визначено окремий порядок здійснення відрахувань з заробітної плати, встановлено відповідні заборони у відсотковому визначенні для таких стягнень.
Згідно з підпунктом 6 пункту 3 розділу І Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України 12 листопада 2003 року №492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України
Суд встановив, що постановою приватного виконавця Овсієнко А.В. від 07 жовтня 2021 року в рамках ВП №67070510 було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках у АТ КБ «Приватбанк», а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника - ОСОБА_1 .
При цьому, приватний виконавець визначив банківській установі порядок виконання зазначеної постанови, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Здійснюючи виконання постанови державного виконавця від 07 жовтня 2021 року АТ КБ «Приватбанк» прийняв її до виконання.
Тобто, АТ КБ «Приватбанк», визначивши статус рахунку № НОМЕР_1 , вважало за можливе накласти арешт на грошові кошти, розміщені на ньому.
Крім того, АТ КБ «Приватбанк» при прийнятті спірної постанови до виконання не було повідомлено відповідача про спеціальний режим рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 , а також про заборону законом звернення стягнення на такий рахунок.
Так, у силу положень статті 59 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Водночас, документальне підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, відповідачу не було надано.
При цьому, посилання позивачки на лист АТ КБ «Приватбанк», який нею був доданий до заяви про зняття арешту з рахунку, не можуть бути враховані судом, як підстава для скасування арешту майна, оскільки у згаданому листі зазначено, що такий картковий рахунок призначений для отримання заробітної плати, проте не містить посилання, що даний рахунок має спеціальний режим використання. Крім того, у листі АТ КБ «Приватбанк» зазначено, що на вказаний рахунок може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).
З огляду на викладене, дії приватного виконавця Овсієнко Г.І. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника відповідають приписам Закону №1404-VIII, отже є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22 липня 2021 року у справі №280/3860/20 (провадження №К/9901/32604/20).
Таким чином, вимога позивача про визнання незаконними дії приватного виконавця Овсієнко А.В. у виконавчому провадженні №67070510 від 07 жовтня 2021 року щодо накладення арешту на рахунок ОСОБА_1 для виплати заробітної плати у АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , не підлягає задоволенню.
Крім того, щодо вимоги позивача про зобов'язання приватного виконавця Єфіменка Д.О. у виконавчому провадженні №67070510 від 07 жовтня 2021 року зняти арешт з рахунку ОСОБА_1 для виплати заробітної плати у АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , суд зазначає, що вона є похідною від попередньої, а тому у її задоволенні також слід відмовити.
Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів, крім тверджень позивача, які б свідчили про те, що виконавче провадження №67070510 передано приватному виконавцю Єфіменку Д.О.
Інших підстав, які б свідчили про неправомірність оскаржуваної постанови та наявність підстав для її скасування позивачем не зазначено та судом не встановлено.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова приватного виконавця відповідає встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог позивача, судові витрати (судовий збір) розподілу між сторонами не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Частина шоста статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.М. Погрібніченко