ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 лютого 2022 року м. Київ № 640/20398/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Департаменту карного розшуку Національної поліції України, Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Адміністрація Державної прикордонної служби України, Національна поліція України, про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень,
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Державної міграційної служби України (далі - Відповідач-1), Департаменту карного розшуку Національної поліції України (далі - Відповідач-2 або ДКР НПУ), начальника 4-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби “Бориспіль-2” Сивак Наталії Вікторівни (далі - Відповідач-3), у якій просить суд:
- визнати протиправними дії Державної міграційної служби України про заборону в'їзду в Україну ОСОБА_1 (лат. Shuvalov Igor), ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 02 червня 2021 року, складання і подання до Державної прикордонної служби України доручення про заборону в'їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 (лат. Shuvalov Igor), ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02 червня 2021 року №8.3-4142/2-21 строком на 3 (три) роки;
- визнати протиправними та скасувати рішення Державної міграційної служби України про заборону в'їзду в Україну ОСОБА_1 (лат. Shuvalov Igor), ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на три роки від 02 червня 2021 року та доручення Державної міграційної служби України, надане Державній прикордонній службі України від 02 червня 2021 року №8.3-4142/2-21;
- визнати протиправними дії Департаменту карного розшуку Національної поліції України по складанню та направленню подання (інформації) до Державної міграційної служби України у зв'язку із відсутністю підстав для заборони в'їзду в Україну ОСОБА_1 (лат. Shuvalov Igor), ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- скасувати рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 03 червня 2021 року, прийняте начальником 4-го відділення інспекторів прикордонної служби «Бориспіль-2» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ», капітаном
ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в оскаржуваному рішенні не зазначено жодного обґрунтування щодо необхідності заборони в'їзду та відомості, які обґрунтовують тривалість заборони громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 . Відповідачем не наведено в оскаржуваному рішенні будь-яких доказів, які б підтверджували необхідність заборонити Позивачу в'їзд до України, зокрема доказів вчинення ним адміністративного чи кримінального порушення. Отже, рішення Державної міграційної служби України про заборону в'їзду в України ОСОБА_1 прийняте без належних на те законних підстав.
Позивачем також зазначено, що рішення Державної міграційної служби України про заборону в'їзду ОСОБА_1 в Україну від 19 травня 2017 року (скасовано судовим рішенням по справі №826/5951/18) повністю ідентичне рішенню Державної міграційної служби України про заборону в'їзду ОСОБА_1 в Україну від 02 червня 2021 року, що є предметом оскарження в цій адміністративній справі.
Позивачем зазначено, що стосовно ОСОБА_1 не проводиться оперативно-розшукова діяльність, як на сьогоднішній день, так і на день прийняття оскаржуваного рішення про заборону в'їзду, а тому і рішення про заборону йому в'їзду в Україну є протиправним.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2021 відкрито провадження в адміністративній справі.
Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, зазначаючи, що до ДМС України надійшло подання ДКР НП України про встановлення Позивачу заборони в'їзду на територію України. У вказаному поданні, зокрема, зазначено, що перебування на території України позивача, може призвести до дестабілізації обстановки в Україні та порушень громадського порядку в Україні, відповідно до ч.1. та 3 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Згідно з п. 6 Інструкції Рішення про заборону в'їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у п. 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в'їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції. ДМС України на підставі листа ДКР НП України № 14/04/18-3666 від 02.06.2021, керуючись абз. 2, 3 ч.1 ст. 13 Закону, 02.06.2021 прийнято рішення про заборону позивачу в'їзду в Україну строком на 3 роки. Отже, оскаржуване рішення ДМС України прийнято уповноваженою особою за наявності підстав зазначених у ст. 13 Закону, відповідно до норм Закону та Інструкції.
Відповідач-2 у відзиві проти позову заперечив, посилаючись на те, що в ході здійснення оперативно-розшукової діяльності, здобувши відомості про можливу дестабілізацію ситуації в державі ОСОБА_1 , ДКР НПУ прийнято рішення про направлення до Державної міграційні служби України подання про заборону в'їзду позивачу.
У зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання 25.11.2021, клопотанням позивача про розгляд справи без участі представника позивача, судом постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 07.12.2021 замінено Відповідача-3 у справі - Начальника 4-го відділення відділу прикордонної служби "Бориспіль-2", Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" ОСОБА_2 на належного Віжповідача-3 - Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ).
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.
Рішенням Державної міграційної служби України про заборону в'їзду в Україну від 02.06.2021 № 5/ЗВ-21 (далі - Рішення від 02.06.2021) заборонено громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 (лат. SHUVALOV IGOR), ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловічої статі, уродженцю м. Москви, Російська Федерація, паспорт громадянина Російської Федерації серії НОМЕР_2 , виданий 16.02.2016 компетентним органом Російської Федерації, терміном дії до 16.02.2021, місце проживання: Російська Федерація, в'їзд в Україну строком на три роки (термін контролю до 02.06.2024).
В оскаржуваному Рішенні від 02.06.2021 зазначено, що Департаментом карного розшуку Національної поліції України в ході здійснення комплексу організаційно-практичних заходів, спрямованих на нейтралізацію протиправної діяльності на території України осіб, причетних до підривної антиукраїнської діяльності, отримано інформацію про можливі візити на територію України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 . За попередньо отриманою інформацією встановлено, що ОСОБА_1 російський політтехнолог, пов'язаний з наглядовою радою Inter Media Group, мав стійкі контакти з громадянкою Російської Федерації ОСОБА_3 , видвореною з території України у зв'язку з антиукраїнською діяльністю. Разом з тим, за оперативними даними не виключається факт використання ОСОБА_1 спецслужбами Російської Федерації в активних заходах впливу по висвітленню спеціально підготовлених та резонансних відомостей через засоби масової інформації. Встановлено, що одним із таких напрямків вважається діяльність з висвітлення у ЗМІ репортажів по звинуваченню керівництва країни у військовому захваті влади у 2014 році та спланованої акції «Небесна сотня». Крім цього останніми напрямками роботи команди журналістів ОСОБА_1 , до якої у тому числі входить ОСОБА_4 , є організація збору компрометуючої інформації про діюче керівництво та електорат України у тому числі з'ясування компрометуючої інформації на членів їх родин. Уся інша діяльність у межах проекту просування Росії, як єдиного нащадка «країни-переможця фашизму у Великій Вітчизняній війні» (а не в Другій світовій) та Росії, як уособлення сучасного антифашизму, провадиться в ідеологічних рамках «Георгіївські стрічки» та «Безсмертний полк».
Враховуючи наведене, Державною міграційною службою України 02.06.2021 прийнято Рішення, що перебування громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 на території України може призвести до дестабілізації криміногенної обстановки в Україні, що суперечить інтересам охорони громадського порядку, охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні, керуючись абзацом другим та третім частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Державною міграційною службою України видано доручення Державній прикордонній службі України № 8.3-4142/2-21 від 02.06.2021 про заборону в'їзду в Україну строком на три роки ОСОБА_1 .
Як зазначено Позивачем, 03.06.2021 в пункті пропуску через державний кордон «Бориспіль-2», начальником 4-го відділення інспекторів прикордонної служби «Бориспіль-2» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ», капітаном ОСОБА_2 , як уповноваженою особою Підрозділу охорони державного кордону, прийнято Рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 (лат. Shuvalov Igor), ІНФОРМАЦІЯ_1 з причини наявності рішення уповноваженого державного органу про заборону в'їзду в Україну.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" № 3773-VI від 22.09.2011 (далі - Закон № 3773-VI).
Відповідно до статті 3 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Статтею 13 Закону № 3773-VI визначено підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну. Так, відповідно до зазначеної норми в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:
в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю;
якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;
якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;
якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну;
якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду;
За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
Рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну.
Вказаний вище перелік підстав для заборони в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого адміністративного суду України, що містяться в пункті 18 Постанови від 25.06.2009 №1 “Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка погребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні” (в редакції постанови від 16.03.2012), при вирішенні судами спорів про оскарження рішень про заборону в'їзду в Україну слід ураховувати, що застосування такої заборони визначене статтею 13 та частиною другою статті 26 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”. При цьому необхідність заборони в'їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов'язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в'їзд. Судам під час розгляду спорів про заборону в'їзду в Україну необхідно мати па увазі, що процедура заборони в'їзду в Україну не є прямим наслідком примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України. Підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну визначені статтею 13 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.
З огляду на викладене, суд зауважує, що необхідність заборони в'їзду, яка має превентивний характер, не має доводитися вчиненням особою протиправних діянь, проте, має обґрунтовуватися, тобто посилання на можливість протиправної поведінки, мають бути обґрунтовані наявністю певної інформації у вигляді довідок, пояснень, тощо.
Порядок прийняття ДМС України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - особи), перебування яких на території України не дозволяється, визначає Інструкція про порядок прийняття ДМС України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 № 1235 (далі - Інструкція № 1235).
Відповідно до п. 3 Інструкції № 1235 рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС України та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абз. 2, 3 та 7 ч. 1 ст. 13 Закону № 3773-VI.
Згідно з п. 4 Інструкції № 1235 рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою:
а) підрозділів Робочого апарату Укрбюро Інтерполу - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам у процесі співробітництва з правоохоронними органами інших держав та міжнародних правоохоронних організацій;
б) підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності;
в) органів досудового розслідування поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення кримінального провадження;
г) підрозділів патрульної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадського порядку;
ґ) органів охорони здоров'я - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
д) за власною ініціативою або за поданням державного, приватного виконавця - у разі якщо під час попереднього перебування на території України особа не виконала рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або має інші невиконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення ДМС України про заборону в'їзду в Україну Позивачу від 02.06.2021 № 5/ЗВ-21 прийнято на підставі подання ДКР НП України № 14/04/18-3666 від 02.06.2021.
З вказаного подання вбачається, що згідно оперативних даних не виключається факт використання ОСОБА_1 спецслужбами Російської Федерації в активних заходах впливу по висвітленню спеціально підготовлених та резонансних відомостей через засоби масової інформації. Встановлено, що одним з таких напрямків вважається діяльність з висвітлення у ЗМІ репортажів по звинуваченню керівництва нашої країни у військовому захваті влади у 2014 році та спланованої акції "Небесна сотня". Крім цього, останніми напрямками роботи команди журналістів ОСОБА_1 , до якої у тому числі входить ОСОБА_5 , громадянка Російської Федерації, видворена з території України у зв'язку з антиукраїнською діяльністю, є організація збору компрометуючої інформації про діюче керівництво та електорат України, у тому числі з'ясування компрометуючої інформації на членів їх родини.
Таким чином, у вказаному поданні зазначено, що перебування на території України Позивача може призвести до дестабілізації обстановки в Україні та порушень громадського порядку в Україні, відповідно до ч.1. та 3 ст. 13 Закону № 3773-VI.
У відповідності до вищезазначених приписів п. 4 Інструкції № 1235, рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою, зокрема, підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.
Отже, для доведення правомірності дій відповідача-1, відповідачами та третьою особою мало бути надано докази встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну позивачу під час здійснення оперативно-розшукової діяльності. Проте таких доказів під час розгляду справи суду не надано.
Без наявності здійснення оперативно-розшукової діяльності відповідно до вимог чинного законодавства щодо ОСОБА_1 виключається можливість заборони в'їзду йому в Україну.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем наявності підстав для припущень, що перебування на території України позивача може призвести до дестабілізації криміногенної обстановки в Україні та порушень громадського порядку.
Згідно листа Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки НПУ № 25аз/27/04/2-2021 від 07.07.2021, станом на 05.07.2021 відповідно до наявних автоматизованих обліків досудове розслідування кримінальних правопорушень, стосовно ОСОБА_1 слідчими Національної поліції не проводиться.
Дана відповідь свідчить про відсутність здійснення оперативно-розшукової діяльності щодо ОСОБА_1 на час прийняття оскаржуваного рішення.
З огляду на це суд вважає, що відповідачами та третьою особою не надано суду жодних доказів, як встановлення щодо позивача під час здійснення оперативно-розшукової діяльності підстав для заборони в'їзду в Україну, так і проведення такої діяльності щодо позивача взагалі.
Отже, приймаючи оскаржуване рішення про заборону в'їзду Позивача на територію України від 02.06.2021 № 5/ЗВ-21, відповідач-1 послався на положення частини першої та третьої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», проте не надав належних та допустимих доказів того, що перебування позивача на території України може призвести до дестабілізації криміногенної обстановки в Україні та порушень громадського порядку.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 10 квітня 2019 року по справі № 802/294/17-а (провадження № К/9901/22880/18).
За наведених вище обставин рішення ДМС України про заборону в'їзду Позивача на територію України від 02.06.2021 № 5/ЗВ-21 є протиправним та підлягає скасуванню.
В свою чергу, у зв'язку з протиправністю рішення ДМС України від 02.06.2021 № 5/ЗВ-21 про заборону в'їзду Позивача на територію України, протиправним є й складання на його підставі доручення ДМС України про заборону в'їзду в Україну ОСОБА_1 від 02.06.2021 №8.3-4142/2-21 строком на 3 роки.
Оскільки рішення ДМС України про заборону в'їзду Позивача на територію України від 02.06.2021 № 5/ЗВ-21 строком на три роки та доручення ДМС України надане Державній прикордонній службі України від 02.06.2021 №8.3-4142/2-21 є протиправними та підлягають скасуванню, то і рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 03.06.2021, прийняте начальником 4-го відділення інспекторів прикордонної служби «Бориспіль-2» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ», капітаном ОСОБА_2 , як уповноваженою особою Підрозділу охорони державного кордону, підлягає скасуванню.
Стосовно позовних вимог до Департаменту карного розшуку Національної поліції України по складанню та направленню подання (інформації) до Державної міграційної служби України у зв'язку із відсутністю підстав для заборони в'їзду в Україну ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Пунктом 5 Інструкції № 1235 визначено, що після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в'їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у п. 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС України або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу: а) громадянство (підданство); б) прізвище, ім'я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею); в) дата народження (день, місяць, рік); г) стать; ґ) місце проживання; д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий; є відомості, які згідно з абз.2, 3 та 7 ч. 1 ст. 13 Закону дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в'їзду в Україну; є) запропонований строк заборони в'їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставині: і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародник правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов'язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).
Відповідачем-2 відзиві, в обґрунтування власної позиції зазначено, що ОСОБА_1 був об'єктом неодноразових журналістських розслідувань ще з 2004 року. Так, у 2004 році на веб-сайті «Українська правда» (https://www.pravda.com.Ua/rus/news/2004/06/3/4378980/) опубліковано статтю «Фабрика темників», де зазначалося про антиукраїнську діяльність позивача та його роботу в інтересах Російської Федерації. Подібного змісту статтю у 2011 році було опубліковано на веб-сайті «Новості-Плюс» (http://novosti-plus.ru/obshhestvo/chem-sejchas-zanimaetsya- rossijskij-polittexnolog-igor-shuvalov.html), де зазначалося про тісні ОСОБА_1 із ОСОБА_6 , якого в даний час органи досудового слідства підозрюють у державній зраді та причетності до масових вбивств протестуючих на Майдані Незалежності у 2014 році. У 2014 році ОСОБА_1 на підставі рішення Служби безпеки України був видворений за межі України як громадянин Російської Федерації, який наносить шкоду національній безпеці через сепаратистські прояви. Також у 2016 році на веб-сайті «MYROTVORETS NEWS» (http://mvrotvorets.news/rossyiskyi-vnter-shuvalov-y-kompanyya/) опубліковано переписку із ОСОБА_7 , яка описує пропагандистську діяльність ОСОБА_1 на користь Російської Федерації на території України. Окрім того, дані позивача міститься на веб-сайті «Миротворець» Центру дослідження ознак злочинів проти Національної безпеки України, миру, безпеки людства та Міжнародного правопорядку (https://myrotvorets.centei7criminal/shuvalov-igor-yurevich/), як особи, що веде антиукраїнську пропаганду, направлену на дестабілізацію громадсько- політичної ситуації, маніпулювання громадською думкою та дискредитації органів державної влади України.
Водночас, як вже зазначалось вище, у відповідності до приписів п. 4 Інструкції № 1235, рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою, зокрема, підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.
Доказів здійснення оперативно-розшукової діяльності стосовно Позивача Відповдіачем-2 суду не надано.
Суд зазначає, що в разі, якщо витребувані судом документи містять державну таємницю, в Окружному адміністративному суді міста Києва наявний спецдозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею та приміщення для проведення робіт, пов'язаних з державною таємницею.
За відсутності здійснення оперативно-розшукової діяльності стосовно ОСОБА_1 . Відповідач-2 протиправно складено та скеровано до ДМС України відповідне подання, відповідно до ч.1. та 3 ст. 13 Закону № 3773-VI, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтовані та підлягають задоволенню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки у спірних правовідносинах права позивача були порушені Державною міграційною службою України внаслідок прийняття необґрунтованих рішень та протиправних дій, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань саме Державної міграційної служби України.
Керуючись положеннями статей 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Державної міграційної служби України про заборону в'їзду в Україну ОСОБА_1 (лат. Shuvalov Igor), ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 02 червня 2021 року, складання і подання до Державної прикордонної служби України доручення про заборону в'їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 (лат. Shuvalov Igor), ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02 червня 2021 року №8.3-4142/2-21 строком на 3 (три) роки.
3. Визнати протиправними та скасувати рішення Державної міграційної служби України про заборону в'їзду в Україну ОСОБА_1 (лат. Shuvalov Igor), ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на три роки від 02 червня 2021 року та доручення Державної міграційної служби України, надане Державній прикордонній службі України від 02 червня 2021 року №8.3-4142/2-21.
4. Визнати протиправними дії Департаменту карного розшуку Національної поліції України по складанню та направленню подання (інформації) до Державної міграційної служби України у зв'язку із відсутністю підстав для заборони в'їзду в Україну ОСОБА_1 (лат. Shuvalov Igor), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
5. Скасувати рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 03 червня 2021 року ОСОБА_1 (лат. Shuvalov Igor), ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняте начальником 4-го відділення інспекторів прикордонної служби «Бориспіль-2» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ», капітаном ОСОБА_2 , як уповноваженою особою Підрозділу охорони державного кордону.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач-1: Державна міграційна служба України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 9; код ЄДРПОУ 37508470)
Відповідач-2: Департамент карного розшуку Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10)
Відповідач-3: Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина 1492)
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Н.М. Клименчук