ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
09 лютого 2022 року справа №640/27458/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (далі по тексту - позивач, НКРЗІ)
доШевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі по тексту - відповідач, Шевченківський ВДВС)
третя особаОСОБА_1 (далі по тексту - третя особа, ОСОБА_1 )
про1) визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 09 вересня 2021 року ВП №66759124, яка винесена державним виконавцем відповідача Ліщинським Олексієм Валерійовичем; 2) визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не повернення виконавчого документа стягувачу та зобов'язання відповідача повернути виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2021 року №640/20141/19 стягувачу без прийняття до виконання
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що відповідач протиправно відкрив виконавче провадження щодо виконавчого листа №640/20141/19, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 30 серпня 2021 року, про стягнення з НКРЗІ заборгованості у розмірі 801 816,50 грн. на користь третьої особи не за місцезнаходженням боржника.
На думку позивача, у відповідача відсутні підстави для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 09 вересня 2021 року ВП №66759124, оскільки місцезнаходженням НКРЗІ за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3 у Солом'янському районі, а не у Шевченківському районі міста Києва, а тому виконавчі дії мають проводитись у Солом'янському районі за місцезнаходженням НКРЗІ.
Крім того, позивач зазначає, що відповідно до пункту 1 Положення про НКРЗІ, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року №1067, НКРЗІ є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України; відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Ухвалою від 07 жовтня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/27458/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання; залучив до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; зобов'язав відповідача у триденний строк з дня вручення ухвали надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №66759124.
Відповідач у встановлений судом строк надав суду копії матеріалів виконавчого провадження та відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що до 08 вересня 2021 року до Шевченківського ВДВС від ОСОБА_1 надійшла заява про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа по справі №640/20141/19, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 30 серпня 2021 року; стягувач надав оригінал виконавчого документа, в якому зазначено, що боржником є НКРЗІ, ЄРПОУ 37994258, місцезнаходження боржника - 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22, поверх 6, що територіально відноситься до Шевченківського району міста Києва.
Відповідач вважає, що оскільки стягувач та боржник брали участь у розгляді справи №640/20141/19 Окружним адміністративним судом міста Києва, відповідно до якої видано виконавчий документ, місцезнаходження боржника за адресою: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22, поверх 6, є встановленим судом фактом, що дає правові підстави стягувачу для пред'явлення виконавчого документа до Шевченківського ВДВС.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва 03 грудня 2020 року у справі №640/20141/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року, позов ОСОБА_1 до НКРЗІ про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволений: визнана протиправною бездіяльність НКРЗІ по виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вирішено стягнути з НКРЗІ на користь ОСОБА_1 801 816,50 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу.
30 серпня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва видав виконавчий лист в адміністративній справі №640/20141/19, відповідно до якого боржником є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, поверх 6, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань:37994258).
Державний виконавець відповідача 09 вересня 2021 року виніс постанову ВП №66759124 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №640/20141/19, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 30 серпня 2021 року про стягнення заборгованості у розмірі 801 816,50 грн. з НКРЗІ
Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час розгляду справи місцезнаходження НКРЗІ зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3.
НКРЗІ звернулася до Державної казначейської служби України із листом від 27 серпня 2021 року №01-4844/144 щодо перерозподілу коштів, необхідних для виплати ОСОБА_1 згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 03 грудня 2020 року у справі №640/20141/19.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Частиною першою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Зазначена норма кореспондується із частиною другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі №200/4120/19-а.
Згідно із пунктом 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року №1067 (далі по тексту - Положення про НКРЗІ), НКРЗІ є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.
НКРЗІ є органом державного регулювання у сфері телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом та надання послуг поштового зв'язку. У визначеній сфері НКРЗІ здійснює повноваження органу ліцензування, дозвільного органу, регуляторного органу та органу державного нагляду (контролю).
Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань НКРЗІ є органом державної влади.
Згідно з абзацом першим пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 15 квітня 2015 року №215 (далі по тексту - Положення №215) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Підпунктом 3 пункту 4 Положення №215 встановлено, що відповідно до покладених на Казначейство завдань, воно здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення передбачений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі по тексту - Порядок №845).
Відповідно до пункту 3 Порядку №845 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства.
Виконанню органами Казначейства підлягають виконавчі документи, боржниками по яких виступають боржники - державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.
Пунктом 24 вказаного Порядку №845 передбачено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Державної казначейської служби України, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
Суд встановив, що станом на 01 січня 2021 року НКРЗІ внесена до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та відповідно до відповіді Державної фіскальної служби України на запит відповідача від 09 вересня 2021 року №113631714, отриманої відповідачем 09 вересня 2021 року, НКРЗІ має рахунки, відкриті в Державній казначейській службі України, м. Київ.
Таким чином, враховуючи той факт, що виконавчий лист №640/20141/19 передбачає стягнення грошових коштів, а боржником за ним є державний орган, виконання цього виконавчого документа належить до виключної компетенції органів Казначейства.
Суд зазначає, що оскільки в цьому випадку виконання має здійснюватися відповідно до вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» органами Казначейства, доводи позивача про відкриття виконавчого провадження не за місцезнаходженням не мають правового значення.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем,
Отже, відповідач мав повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, що є підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 09 вересня 2021 року ВП №66759124 та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо повернення виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2021 року №640/20141/19 стягувачу.
Разом із тим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не повернення виконавчого документа стягувачу з огляду на те, що у межах спірних правовідносин розглядається протиправність дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 09 вересня 2021 року ВП №66759124.
Отже, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов НКРЗІ підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 3 480,67 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ліщинського Олексія Валерійовича про відкриття виконавчого провадження від 09 вересня 2021 року ВП №66759124.
3. Зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії щодо повернення виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2021 року №640/20141/19 стягувачу без прийняття його до виконання.
4. Відмовити в іншій частині адміністративного позову.
5. Стягнути на користь Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 480,67 грн. (три тисячі чотириста вісімдесят гривень шістдесят сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3; ідентифікаційний код 37994258);
Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 110; ідентифікаційний код 34967593);
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Суддя В.А. Кузьменко