ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 лютого 2022 року м. Київ №640/17592/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Бодюк В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовомДержавного підприємства «Укрхімтрансаміак»
до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків
провизнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
- Державна казначейська служба України;
за участі:
- представника позивача - Мицька Н.М.;
-представника відповідача - Дащенко О.В.,
встановив:
Державне підприємство «Укрхімтрансаміак» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Державна казначейська служба України, в якому просило:
-визнати бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків щодо ненадання Державній казначейській службі України висновку про повернення ДП «Укрхімтрансаміак» надміру сплачених сум податку на додану вартість на електронний рахунок платника ПДВ протиправною;
-зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків подати до Державної казначейської служби України висновок про повернення ДП «Укрхімтрансаміак» надміру сплачених сум ПДВ у розмірі 3 200 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками виконання умов Контракту №027/А/2007 від 21 грудня 2007 року, укладеного між ДП «Укрхімтрансаміак» та АТ «Минудобрения», та з урахуванням податкової індивідуальної консультації від 17 жовтня 2018 року №4458/6/99-99-15-03-02/15/ІПК, відповідно до якої переміщення комерційних товарів відбулось в митному режимі транзиту з розподілом на прохідний транзит (79 092,663т перевантажено на судна для вивезення за межі митної території України) та внутрішній транзит (24 210,300т від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до органу доходів і зборів), тобто переміщення товарів комерційного призначення, яке здійснено позивачем відповідає визначенню поняття транзит (прохідний і внутрішній) та послуги з такого переміщення товарів звільняються від оподаткування податком на додану вартість згідно з пунктом 197.8 статті 197 Податкового кодексу України, позивачем подані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ та розрахунок коригування вартісних та кількісних показників з самостійним виправленням помилок. Однак, податковим органом за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2020 року №0000714202, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 3 986 709 грн. 00 коп. та 996 677 грн. 25 коп. - штрафних фінансових санкцій. Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем у судовому порядку і рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року у справі №640/5533/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2021 року, визнано протиправним та скасовано.
Позивач 31 березня 2021 року звернувся до відповідача з заявою про зарахування переплати з ПДВ в сумі 3 200 000,00 грн. на власний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У відповідь, відповідач листом від 13 квітня 2021 року запропонував позивачу звернутись із заявою про повернення коштів після остаточного завершення судового оскарження ППР, не дивлячись на те, що рішення суду у справі №640/5533/20 набрало законної сили 11 січня 2021 року.
20 травня 2021 року позивач повторно звернувся до відповідача із відповідною заявою про повернення коштів, на що відповідач листом від 31 травня 2021 року повторно послався на підстави остаточного завершення судового оскарження ППР.
Не вчинення відповідачем дій з приводу повернення позивачу коштів з ПДВ в сумі 3200000,00 грн. на власний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, останній вважає протиправною бездіяльністю відповідача, а тому звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.
У відзиві на позов відповідач вказав, що позивачем не виконані умови для здійснення повернення сум грошового зобов'язання, а саме не подано електронної заяви про таке повернення з необхідними реквізитами. Окрім того, відповідач наголосив, що в справі №640/5533/20, що безпосередньо пов'язана з переплатою, що виникла у позивача, судовий розгляд не завершено, оскільки на сьогоднішній день відсутнє остаточне рішення суду. Отже, як стверджує відповідач, позивач звернувся з позовом до суду без належних правових підстав, а тому в задоволенні позовних вимог ДП «Укрхімтрансаміак» просить відмовити. При цьому, представник відповідача зауважив на втручанні, в разі задоволення позову, у дискреційні повноваження відповідача.
У відповіді на відзив позивач вказав на безпідставності позиції відповідача, наведеної у відзиві на позов, звернувши увагу, зокрема на пункт 43.4 статті 43 Податкового кодексу України, згідно з яким платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Водночас зауважив, що у відповідь на заяви позивача про повернення коштів, відповідач у своїх відповідях жодного разу не вказав на невиконання позивачем вимог (неправильність) звернення позивача, а лише посилався на остаточний розгляд справи №640/5533/20, чим, на думку позивача, були порушені засади добросовісності, а також доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).
Інші доводи відповідача, наведені у відзиві на позов, позивач вважає необгунтованими та такими, що спростовуються дійсними обставинами справи та наданими позивачем доказами.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа не забезпечила участі у судовому засіданні свого представника та відношення до позову не висловила.
Заслухавши доводи та заперечення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 21 грудня 2007 року між позивачем (Виконавець) та АО «Минудобрения» (Замовник) укладено Контракт №027/А/2007, відповідно до якого Виконавець надає послуги з транзиту аміаку рідкого технічного, а саме його транспортування магістральним аміакопроводом по дільниці «кордон Росія/Україна-термінал ПАТ «Одеський припортовий завод», приймання, захолоджування, зберігання та перевантаження аміаку з ізотермічних ємностей ОПЗ на судно, надання спецпричалів ДП «Морський торговий порт «Южний», а також інші послуги, що безпосередньо пов'язанні з виконанням зобов'язань по транзиту.
На виконання умов Контракту між його сторонами за період з 01 червня 2018 року по 31 липня 2018 року були складені відповідні документи: акт №7 наданих послуг по транзиту аміаку від 30.06.2018, а саме: послуги транзитного транспортування аміаку в кількості 53 358,800тон, інші послуги, пов'язані з транспортуванням аміаку, в тому числі по суднам в кількості 48 820,194тон, 05.06.2018 «CLIPPER VENUS», 15.06.2018 «MARYCAM SWAN» та 27.06.2018 «CLIPPER VENUS»; акт №8 наданих послуг по транзиту аміаку від 31.07.2018, а саме: послуги транзитного транспортування аміаку в кількості 48 586,400тон, інші послуги, пов'язані з транспортуванням аміаку, в тому числі по суднам в кількості 32 272,469тон, 10.07.2018 «CAMBRIDGE», 21.07.2018 «CLIPPER VENUS»; акти №2 звірки балансу руху аміаку російського походження, який надійшов по магістральному аміакопроводу в режимі транзиту, через ПАТ «Одеський припортовий завод» за ІІ квартал 2018 року від 30.06.2018 та за липень 2018 року від 31.07.2018.
Крім того, позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом червня - липня 2018 року виписано та зареєстровано податкові накладні щодо постачання послуг для АО «Минудобрения» загальною вартістю 126 365 163грн., з них: послуги вартістю 23 920 252грн. оподатковано ПДВ (сума ПДВ 3 986 709грн.), які відображені у рядку 1 (операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України) у податкових деклараціях з ПДВ за червень та липень 2018 року; послуги вартістю 106 431 619грн. не оподатковано ПДВ з посиланням на п. 197.8 статті 197 ПК України, які відображені у рядку 5 (які звільнені від оподаткування) у податкових деклараціях з ПДВ за червень та липень 2018 року.
22 грудня 2018 року позивачем подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
В подальшому, Офісом великих платників податків ДПС проведено перевірку ДП «Укрхімтрансаміак», за результатами якої 27 січня 2020 року складено акт №227/28-10-42-02/31517060 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по операціях з неплатниками податку на додану вартість за червень та липень 2018 року з урахуванням уточнюючих розрахунків за відповідні періоди».
Перевіркою встановлено порушення пункту 197.8 статті 198 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» - завищено суму звільнених від оподаткування операцій на суму 11 644 863 грн. у декларації за липень 2018 року; підпункту 192.1.1. статті 192 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 986 709грн., в тому числі: за червень 2018 року на суму ПДВ 1 657 736грн. та за липень 2018 року на суму ПДВ 2 328 973грн.
На підставі встановленого порушення відповідачем 26 лютого 2020 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000714202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 983 386,25грн., а саме за податковими зобов'язаннями на суму 3 986 709,00грн. та штрафними санкціями - 996 677,25грн.
Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням від 26 лютого 2020 року №0000714202 позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року у справі №640/5533/20 позов ДП «Укрхімтрансаміак» задоволено і визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків ДПС від 26 лютого 2020 року №0000714202.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року у справі №640/5533/20 залишене без змін.
31 березня 2021 року ДП «Укрхімтрансаміак» звернулось листом №1/04.1-467 до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків, в якому у зв'язку з наявністю переплати на картковому рахунку з ПДВ (код податку 14060100) станом на 31 березня 2021 року, просило повернути кошти в сумі 3 200 000,00 грн на електронний рахунок з ПДВ.
У відповідь Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків листом від 13 квітня 2021 року №2375/6/31-00-04-01-05-11 повідомило заявника, що: «…У зв'язку із проведенням апеляційного оскарження податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 26.02.2020 №0000714202, винесеного за результатами позапланової документальної виїзної перевірки ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» (код ЄДРПОУ 31517060) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по операціях з неплатниками податку на додану вартість за червень та липень 2018 року з урахуванням уточнюючих розрахунків за відповідні періоди, пропонуємо звернутися із заявою про повернення коштів після остаточного завершення судового оскарження».
20 травня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою №1/02.1-727, в якій просив зарахувати на рахунок ДП «Укрхімтрансаміак» у системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА ПДВ) №UA888999980385119000000062238 переплату ДП «Укрхімтрансаміак» з ПДВ (код податку 14060100) в сумі 3 200 000,00 грн.
На заяву позивача відповідач листом від 31 травня 2021 року №3983/6\31-00-04-01-05 повідомив наступне: «У зв'язку із переподанням касаційної скарги Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків до Верховного суду по справі №640/5533/20 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2021 щодо оскарження податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 26.02.2020 №0000714202, винесеного за результатами позапланової документальної виїзної перевірки ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» (код ЄДРПОУ 31517060) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по операціях з неплатниками податку на додану вартість за червень та липень 2018 року з урахуванням уточнюючих розрахунків за відповідні періоди, пропонуємо звернутися із заявою про повернення коштів після остаточного завершення судового оскарження».
Не вирішення відповідачем питання щодо повернення позивачу коштів в сумі 3200000,00 грн на електронний рахунок з ПДВ у відповідь на звернення позивача з відповідними заявами, позивач вважає протиправною бездіяльністю відповідача, що змусило позивача звернутися до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини щодо повернення помилково та надміру сплачених платежів урегульовані Податковим кодексом України, Порядком повернення коштів, помилково та/або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 та Порядком інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені затвердженого наказом Міністерства фінансів України 11 лютого 2019 року № 60.
Підпунктом 14.1.115 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів в порядку, встановленому ним Кодексом.
Статтею 43 Податкового кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, та крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
У разі повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.
Відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року № 1650/24182 ( Порядок № 787).
Згідно із пунктами 3, 4-1 та 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або Казначействі, вказані заяві платника.
У разі повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою про повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.
Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, до Казначейства подається висновок відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 року № 60 (Порядок № 60).
Відповідно до розділу ІІІ Порядку № 60 повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються територіальним органом ДПС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу (далі - податкова декларація)), поданої до територіального органу ДПС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Заява може бути подана платником до територіального органу ДПС в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.
У заяві платник зазначає назву помилково та/або надміру сплаченого податку, збору, платежу, його суму, дату сплати і реквізити з платіжного документа, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім'я якого відкрито рахунок), та визначає напрям перерахування помилково та/або надміру сплачених коштів, що повертаються.
Формування електронних висновків здійснюється територіальними органами ДПС щодня (крім вихідних, святкових та неробочих днів) з урахуванням календарної черговості розміщення інформації у Реєстрі узгоджених повернень.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 60 сформовані електронні висновки про повернення з бюджету помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками територіальних органів ДПС у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви ДПС в автоматичному режимі надсилає до Казначейства для виконання.
Відповідно до пункту V Розділу VI Порядку № 60 про прийняття електронного висновку та/або електронного повідомлення до виконання Казначейство інформує ДПС шляхом надсилання відповідної квитанції.
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, пені та надміру утриманої (сплаченої) суми ПДФО здійснюється територіальними органами Казначейства протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття електронного висновку та/або електронного повідомлення територіального органу ДПС.
Про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, пені та надміру утриманої (сплаченої) суми ПДФО на підставі прийнятого до виконання електронного висновку та/або електронного повідомлення Казначейство інформує ДПС шляхом надсилання відповідної квитанції не пізніше 11:00 робочого дня, наступного за днем виконання такого висновку та/або електронного повідомлення.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» перелік податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету визначається відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Згідно з частиною 1 пункту 2 Постанови КМУ № 106 органи, що контролюють справляння надходжень бюджету повинні забезпечувати відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.
Відповідно до Постанови КМУ № 106 контроль за справлянням надходжень до бюджету за кодом бюджетної класифікації 14060100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) здійснює Державна податкова служба України.
Аналіз зазначених норм податкового законодавства вказує, що повернення з бюджету помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання здійснюється за таких умов: в разі відсутності у платника податків податкової заборгованості, подання ним заяви про повернення надмірно перерахованих коштів, подання органом ДПС висновку про повернення відповідних сум коштів до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Під час судового розгляду даної справи відповідачем не спростовано та підтверджується роздруківкою з електронного кабінету інтегрованої картки платника (ІКП) про стан розрахунків позивача по ПДВ, що сума податку на додану вартість у розмірі 3200000,00 грн., станом на час звернення позивача до відповідача вперше з листом від 31 березня 2021 року №1/04.1-467 про повернення надміру сплачених коштів ПДВ, обліковувалась в ІКП як переплата, що свідчить про відсутність у останнього податкового боргу.
Як зазначено вище, у відповідності до статті 43 Податкового кодексу України, платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Отже, наведеною нормою закону, а саме положеннями статті 43 Податкового кодексу України, встановлено довільну форму заяви, яку платник податків подає до відповідного податкового органу на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, однак із обов'язковим зазначенням інформації, що вимагається згаданою нормою. Що і було зроблено позивачем у зверненнях до податкового органу 31 березня 2021 року та 20 травня 2021 року.
Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.
Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року N 17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України
З огляду на зазначене суд відхиляє наведені відповідачем доводи, що позивачем не додержано умови, визначені Порядком інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 року №60, а саме щодо електронної форми через сервіс «Електронний кабінет».
При цьому, суд звертає увагу на те, що, як вірно наголосив позивач, надаючи відповідь на звернення позивача щодо повернення надміру сплачених коштів відповідач не вказував на недотримання позивачем певної процедури для такого звернення чи форми, у якій має бути відображено таке звернення.
Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.).
Власне бачення правової визначеності Конституційний Суд України сформулював у Рішенні від 22 вересня 2005 р. № 5-рп/2005, в якому зазначається, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абзац другий підпункту 5.4 п. 5 мотивувальної частини).
Офіційне розуміння правової визначеності як елемента верховенства права надано в пункті 3.1 мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17- рп/2010 по справі №1-25/2010, відповідно до якого одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь - якого права повинно базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
З огляду на відповіді відповідача, викладені у листах від 13 квітня 2021 року №2375/6/31-00-04-01-05-11 та від 31 травня 2021 року №3983/6\31-00-04-01-05 на звернення позивача стосовно повернення надміру сплачених коштів ПДВ, - єдиною підставою, що унеможливлювала вчинення відповідачем заходів щодо повернення позивачу коштів у сумі 3200000,00 грн., - це відсутність остаточного завершення судового оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року по справі №640/5533/20 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2021 року щодо оскарження податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 26 лютого 2020 року №0000714202, винесеного за результатами позапланової документальної виїзної перевірки ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК» (код ЄДРПОУ 31517060) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по операціях з неплатниками податку на додану вартість за червень та липень 2018 року з урахуванням уточнюючих розрахунків за відповідні періоди.
Іншого у вказаних листах відповідачем не зазначено.
Стосовно «остаточного завершення судового оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року по справі №640/5533/20 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2021 року щодо оскарження податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 26 лютого 2020 року №0000714202…», слід зауважити на наступному.
Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у справі №640/5533/20, за наслідками перегляду рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року, зазначено, що «Постанова набирає законної сили з дати її прийняття…».
Статтею 124 Конституції України закріплено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень, являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для виконання.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року у справі №640/5533/20 набрало законної сили після винесення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 11 січня 2021 року - тобто 11 січня 2021 року. Відтак підлягає обов'язковому виконанню, починаючи з 11 січня 2021 року не зважаючи на можливість його оскарження в касаційному порядку.
За наведених обставин посилання відповідача на очікування остаточного судового оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року по справі №640/5533/20 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2021 року щодо оскарження податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 26 лютого 2020 року №0000714202, в зв'язку з «переподанням» відповідачем касаційної скарги до Верховного Суду, є безпідставним.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Поведінка відповідача при отриманні звернень позивача щодо повернення надміру сплачених коштів ПДВ не відповідала означеним вище критеріям.
Протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень має місце в тому випадку, коли в межах повноважень суб'єкта владних повноважень існує обов'язок вчинити конкретні дії, але він не виконаний. На цьому наголосив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у справі № 320/5970/17.
У відповідача існує обов'язок вчинити ряд дій на звернення платника податків стосовно повернення надміру сплачених коштів, що в даному випадку відповідач не вчинив, а відтак допустив протиправну бездіяльність.
Таким чином підлягає задоволенню позовна вимога про визнання бездіяльності Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків щодо ненадання Державній казначейській службі України висновку про повернення ДП «Укрхімтрансаміак» надміру сплачених сум податку на додану вартість на електронний рахунок платника ПДВ протиправною.
Відповідно, підлягає задоволенню похідна вимога позивача - зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків подати до Державної казначейської служби України висновок про повернення ДП «Укрхімтрансаміак» надміру сплачених сум ПДВ у розмірі 3 200 000,00 грн.
При цьому, щодо позиції відповідача з приводу втручання суду в дискреційні повноваження відповідача в разі задоволення зазначеної вище вимоги позивача, суд вказує на наступне.
Дискреція (адміністративний розсуд), будучи видом повноваження адміністративного органу, надає останньому певний простір, оскільки він може здійснювати вибір між декількома допустимими під кутом зору закону (права) рішеннями. Він може діяти або не діяти, а коли він діє, то обирає один або декілька з можливих варіантів дій
Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Адміністративні суди можуть контролювати як відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і узгодженість рішень (дій), прийнятих на підставі дискреції, з правами людини і громадянина, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи, наявними ресурсами тощо.
Судова практика ЄСПЛ щодо статті 6 (1) ЄСПЛ (з питань необхідного обсягу судового контролю) встановлює загальну рамку, в межах якої дискреційна влада може здійснюватися і юридично контролюватися. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи, Венеційської комісії хоч формально і не мають обов'язкового характеру, однак вони є дуже важливими для національної практики, зокрема для надання змістовного тлумачення, а також розширення принципів, втілених в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які встановлюють вимоги, зокрема й для реалізації дискреційних повноважень.
Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17 зробив наступний правовий висновок:
"…повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку...".
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Податковим кодексом України визначені умови для повернення платнику податків надміру сплачених коштів. Законодавчі приписи, якими врегульовані питання, що є предметом спору у справі, не містять права адміністративного розсуду відповідача при вчиненні дій у правовідносинах, що склались,- відповідач зобов'язаний вчинити дії згідно приписів відповідних норм права.
Отже, в даному випадку, покладені на відповідача судовим рішенням зобов'язання не є втручанням суду у дискреційні повноваження, а є обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, виходячи з мотивів, викладених в судовому рішенні.
Підсумовуючи все вище викладене суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4540,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1271 від 16 червня 2021 року та №1272 від 16 червня 2021 року.
Оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, судові витрати згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -
Позов Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Державна казначейська служба України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків щодо ненадання Державній казначейській службі України висновку про повернення ДП «Укрхімтрансаміак» надміру сплачених сум податку на додану вартість на електронний рахунок платника ПДВ.
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків подати до Державної казначейської служби України висновок про повернення ДП «Укрхімтрансаміак» надміру сплачених сум ПДВ у розмірі 3 200 000,00 грн. (три мільйони двісті тисяч грн. 00 коп.).
Стягнути на користь Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 15, код ЄДРПОУ 31517060) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г, код ЄДРПОУ 44082145) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 4540,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко
Повний текст рішення складено 09.02.2022.