ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про забезпечення адміністративного позову
09 лютого 2022 року м. Київ № 640/4468/22
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Погрібніченко І.М. розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову у справі
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “ЦЕНТР АВТО”
доМіністерства інфраструктури України
про визнання протиправним та скасування наказу,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “ЦЕНТР АВТО” з позовом до Міністерства інфраструктури України, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ № 662 від 06.12.2021 року.
Одночасно, з позовною заявою позивач просив забезпечити позов, шляхом зупинення дії наказу Міністерства інфраструктури України № 662 від 06.12.2021 року.
В обґрунтування поданої заяви, позивач посилався на те, що наказ Міністерства інфраструктури України № 662 від 06.12.2021 року, яким товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХКОНТРОЛЬ» (вул. Ватутіна, 174, м. Вінниця, 21000, ЄДРПОУ 38886995) за номером UA.CTR.017 призначено органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів відповідно до сфери призначення колісні транспортні засоби категорій МІ, М2, М3, N1, N2, N3, 01, 02, 03, 04, LI, L2, L3,L4, L5, L6, L7 такі, що були у користуванні, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення його дії може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав чи інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
Позивач звертає увагу, що відповідачем при прийнятті вказаного наказу було порушено Порядок призначення, відмови у призначенні та анулювання призначення органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, затверджений постановою КМУ від 01.07.2016 №419 (далі -Порядок №419), який визначає процедуру призначення, відмови у призначенні, анулювання призначення, розширення та обмеження сфери призначення органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, нових та таких, що були у користуванні (далі - колісні транспортні засоби), партій частин та обладнання.
Зокрема, позивач зазначав, що відповідно до протоколу засідання Комісії Міністерства інфраструктури України з питань забезпечення виконання Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року з поправками 1995 року № 54 від 03.12.2021 «Порядок денний», на розгляд Комісії подана заява ТОВ «УКРТЕХКОНТРОЛЬ», яка надіслана листом від 23.10.2021 № 1021-01, про призначення органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання відповідно до вимог Порядку № 419.
У той же час, згідно протоколу засідання Комісії № 53 від 26.07.2021 Міністерству рекомендовано відмовити у призначенні ТОВ «УКРТЕХКОНТРОЛЬ» органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання відповідно до вимог п/п.1 п. 10 Порядку № 419.
Позивач звертає увагу, що відповідно до пункту 12 Порядку № 419 заявник, щодо якого Мінінфраструктури вперше прийнято рішення про відмову в призначенні, може повторно подати заяву про призначення після здійснення коригувальних заходів, але не раніше ніж через 90 днів після прийняття попереднього рішення про відмову. Заявник, щодо якого Мінінфраструктури повторно прийнято рішення про відмову в призначенні, може подати заяву про призначення після здійснення коригувальних заходів, але не раніше ніж через один рік після прийняття попереднього рішення про відмову.
Позивач вказує на те, що ТОВ «УКРТЕХКОНТРОЛЬ» з відповідною повторною заявою до Комісії звернулось до спливу 90 денного строку, а саме, 23.10.2021 що, в свою чергу дає підстави вважати про передчасність рішення Комісії, оформленого протоколом № 54 та наявність ознак його протиправності.
Також позивач зазначає, що ТОВ «УКРТЕХКОНТРОЛЬ» в порушення вимог Порядку № 419 було подано не повний пакет документів, необхідних для призначення органом із сертифікації та у вказаного товариства на час розгляду його заяви були відсутні акредитовані випробувальні лабораторії для проведення випробувань колісних транспортних засобів в обсягах, передбачених законодавством для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, що були у користуванні, партій частин та обладнання, стосовно яких він заявляє про свою компетентність і які охоплені сферою акредитації органу з оцінки відповідності.
А тому, на думку заявника, є всі підстави для задоволення його заяви про забезпечення позову, з метою збереження рівноправності, як учасників судового процесу, так і залежних від них осіб.
При цьому, на думку позивача, у разі невжиття заходів забезпечення позову, ТОВ «УКРТЕХКОНТРОЛЬ» буде мати можливість видавати сертифікати, які не відповідатимуть вимогам законодавства, а їх дію не можливо буде зупинити чи анулювати, навіть після визнання оспорюваного наказу протиправним.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) виключено;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України можливі лише за наявності обставин, що визначені ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Судом встановлено, що ТОВ «УКРТЕХКОНТРОЛЬ» було надіслано до Міністерства інфраструктури України заяву від 09.07.2021 року за № 0721-10, про призначення органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання відповідно до вимог Порядку № 419.
Відповідно до протоколу засідання Комісії № 53 від 26.07.2021 року Міністерству рекомендовано відмовити у призначенні ТОВ «УКРТЕХКОНТРОЛЬ» органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання відповідно до вимог п/п.1 п. 10 Порядку № 419.
23 жовтня 2021 року ТОВ «УКРТЕХКОНТРОЛЬ» повторно звернулося до Міністерства інфраструктури України із заявою № 1021-10 про призначення органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання відповідно до вимог Порядку № 419.
За результатами розгляду вказаної заяви, протоколом засідання Комісії № 54 від 03.12.2021 року було рекомендовано Міністерству призначити ТОВ «УКРТЕХКОНТРОЛЬ» органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання відповідно Порядку призначення № 419.
06 грудня 2021 року Міністерством інфраструктури України прийнято наказ № 662 «Про призначення ТОВ «УКРТЕХКОНТРОЛЬ» органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів», що оскаржується у даній справі і дію якого позивач просить зупинити.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовано існуванням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо необхідності вжиття забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 Порядку призначення, відмови у призначенні, анулювання призначення, розширення та обмеження сфери призначення органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, нових та таких, що були у користуванні, партій частин та обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2016 року № 419, зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 786 (далі - Порядок №419), цей Порядок визначає процедуру призначення, відмови у призначенні, анулювання призначення, розширення та обмеження сфери призначення органу сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, нових та таких, що були у користуванні, партій частин та обладнання.
Пунктом 4 Порядку № 419 закріплено, що органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання (далі - орган із сертифікації колісних транспортних засобів) призначається заявник за умови, що він:
1) є юридичною особою - резидентом України незалежно від форми власності;
2) акредитований як орган з оцінки відповідності згідно із законодавством, а сфера його акредитації охоплює види продукції та документи, на відповідність яким проводиться оцінювання відповідності щодо індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, стосовно яких він заявляє про свою компетентність;
3) має не менш як двох працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації за трудовим договором на постійній основі, з відповідною профільною освітою та досвідом роботи у сфері оцінки відповідності колісних транспортних засобів не менш як один рік;
4) має власні акредитовані випробувальні лабораторії для проведення випробувань колісних транспортних засобів в обсягах, передбачених законодавством для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, що були у користуванні, партій частин та обладнання, стосовно яких він заявляє про свою компетентність і які охоплені сферою акредитації органу з оцінки відповідності, та укладені договори із сторонніми акредитованими випробувальними лабораторіями для проведення видів випробувань продукції в межах відповідної сфери призначення, які не проводяться його власними лабораторіями;
5) має досвід виконання робіт з оцінки відповідності продукції протягом трьох останніх років;
6) не залежить від замовника робіт з оцінки відповідності;
7) має страховий фонд або уклав договір страхування відповідальності перед третіми особами на час провадження діяльності призначеного органу із сертифікації колісних транспортних засобів (відповідно до абзацу дев'ятого пункту 5 цього Порядку);
8) забезпечує дотримання вимог щодо конфіденційності інформації, одержаної під час виконання своїх завдань, крім її надання у визначених законом випадках відповідним уповноваженим органам;
9) протягом трьох останніх років не допускав порушення, які призводили до неправомірної видачі сертифікатів відповідності.
Відповідно до пункту 5 Порядку призначення № 419 заявник - орган з оцінки відповідності, що претендує на призначення органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, подає Мінінфраструктури заяву про призначення органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання (далі - заява про призначення) за формою згідно з додатком 1.
До заяви про призначення заявник додає такі документи:
- опис сфери призначення, стосовно якої заявник заявляє про свою компетентність, за формою згідно з додатком 7;
- засвідчені заявником копії атестата про акредитацію, виданого згідно із законодавством, та додатків до нього;
- перелік працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації за трудовим договором на постійній основі, а також працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації за трудовим договором без зарахування їх до штатного розпису (за наявності) органу з оцінки відповідності (задіяних в оцінці відповідності колісних транспортних засобів), та відомості про їх кваліфікацію, підписані керівником заявника (додаток 2);
- довідка про власні акредитовані лабораторії (центри) для проведення випробувань продукції, підписана керівником заявника (додаток 3), та за наявності копії укладених відповідних договорів з іншими акредитованими лабораторіями (центрами), з якими співпрацює орган з оцінки відповідності, засвідчені в установленому порядку;
- довідка про досвід виконання робіт з оцінки відповідності продукції за останні три роки, підписана керівником заявника (додаток 4);
- складена у довільній формі заява про те, що заявник не має комерційної заінтересованості щодо продукції, процесу, послуги, які оцінює, а також про те, що орган, його керівник і персонал, уповноважені виконувати роботи з оцінки відповідності, не ідентифікуються як розробник, виробник (постачальник), монтажник процесу, послуги або як уповноважений представник однієї з таких осіб;
- копія договору страхування відповідальності перед третіми особами на час провадження діяльності призначеного органу із сертифікації колісних транспортних засобів, засвідчена заявником або підписана керівником заявника довідка про наявність коштів у розмірі, достатньому для відшкодування в установленому законодавством порядку фізичним чи юридичним особам збитків, завданих внаслідок провадження ним діяльності як призначеним органом із сертифікації колісних транспортних засобів;
- підписана керівником заявника заява про забезпечення конфіденційності інформації (додаток 5).
Відповідно до пункту 6 Порядку № 419 Мінінфраструктури протягом 25 робочих днів з дня одержання заяви про призначення та документів, що додаються до неї, проводить аналіз поданих заявником документів та перевіряє повноту відомостей.
Пунктом 7 Порядку № 419 передбачено, що у разі подання заявником повного пакета документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, та якщо за результатами їх аналізу, а також вибіркового аналізу виконання за попередній період робіт з оцінки відповідності встановлено, що заявник відповідає вимогам, визначеним пунктом 4 цього Порядку, Мінінфраструктури приймає рішення про призначення органу із сертифікації колісних транспортних засобів.
Рішення про призначення органу із сертифікації колісних транспортних засобів приймається не пізніше ніж протягом 30 робочих днів з дня одержання заяви про призначення та оформляється наказом Мінінфраструктури.
У разі виявлення обставин, передбачених пунктом 10 цього Порядку, Мінінфраструктури надсилає заявнику письмове повідомлення про відмову в призначенні із зазначенням підстав для такої відмови (пункт 11 Порядку № 419).
Заявник, щодо якого Мінінфраструктури вперше прийнято рішення про відмову в призначенні, може повторно подати заяву про призначення після здійснення коригувальних заходів, але не раніше ніж через 90 днів після прийняття попереднього рішення про відмову. Заявник, щодо якого Мінінфраструктури повторно прийнято рішення про відмову в призначенні, може подати заяву про призначення після здійснення коригувальних заходів, але не раніше ніж через один рік після прийняття попереднього рішення про відмову (пункт 12 Порядку № 419).
Беручи до уваги вказане вище, суд звертає увагу, що 26 липня 2021 року Комісією Міністерства інфраструктури України ТОВ «УКРТЕХКОНТРОЛЬ» вперше відмовлено у призначені органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання.
Таким чином, з огляду на законодавчо встановлену процедуру, передбачену пунктом 12 Порядку № 419, строк звернення заявника, щодо якого Мінінфраструктури вперше прийнято рішення про відмову в призначенні з повторною заявою про призначення його уповноваженим органом із сертифікації, після здійснення коригувальних заходів, передбачений не раніше ніж через 90 днів після прийняття попереднього рішення про відмову.
За загальним правилом перебіг строків та порядок їх обчислення визначено у ст. 253, 254 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У той же час, за приписами ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, беручи дату (26.07.2021 року) відмови ТОВ «УКРТЕХКОНТРОЛЬ» у призначені органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання 90-денний строк заборони звернення, з повторною заявою про призначення таким органом спливав 23.10.2021 року (включно), та відповідно, право подати повторну заяву виникло у вказаного товариства лише з 24.10.2021 року.
У той же час, суд звертає увагу на ту обставину, що 23.10.2021 року та 24.10.2021 року припадали на неробочі дні - відповідно суботу, неділю, то в силу приписів п. 12 Порядку № 419 та ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідну заяву ТОВ «УКРТЕХКОНТРОЛЬ» мало подати лише після 25.10.2021 року.
При цьому, судом встановлено, що з відповідною заявою ТОВ «УКРТЕХКОНТРОЛЬ» до Комісії звернулось 23.10.2021 року, тобто до спливу 90 денного строку, чим грубо порушено приписи п. 12 Порядку № 419.
Отже, у відповідача були відсутні підстави для розгляду вказаної заяви та, відповідно, прийняття оскаржуваного наказу за її наслідками.
Таким чином, вказане свідчить про те, що рішення Комісії, оформлене протоколом засідання № 54 від 03.12.2021 року та виданий на підставі нього оскаржуваний наказ, прийняті передчасно, тобто з порушенням процедури прийняття, що свідчить про наявність ознак очевидної протиправності.
Одночасно, судом при вирішенні заяви про забезпечення позову не беруться до уваги доводи позивача щодо наявності ознак очевидної протиправності оскаржуваного наказу, з підстав прийняття його за відсутності необхідних документів та відсутності акредитованих випробувальних лабораторій для проведення випробувань колісних транспортних засобів в обсягах, передбачених законодавством для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, тощо, оскільки дані обставини підлягають встановленню під час розгляду адміністративної справи по суті.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що за змістом статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" непряма дискримінація (яка, є однією з форм дискримінації) ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Прямою дискримінацією визнається ситуація, з якої з особою та, або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Закону України "Про захист економічної конкуренції" цим законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією.
За змістом частини першої та абзацу восьмого частини другої статті 15 вказаного Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, є дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.
Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 3 частини першої статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
При цьому, відповідно до положень частини 2 статті 25 Господарського кодексу України органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольноконкурентного законодавства, а також суб'єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.
Водночас, суд звертає увагу, що позивач - ТОВ «ЦЕНТР АВТО» є органом із сертифікації колісних транспортних засобів категорій М, N, О, L, нові частини та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, має власні випробувальні лабораторії.
А тому, оскільки TOB «УКРТЕХКОНТРОЛЬ» має намір бути призначеним органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів категорій М, N, О, L таких, що були у користуванні, він є суб'єктом ринку у зазначеній сфері діяльності, та є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано оскаржуваний наказ, що істотно порушує права інших суб'єктів господарювання у зазначеній сфері, які повністю виконують вимоги порядку щодо призначення їх органами із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, та ставить їх, в тому числі і позивача, у дискримінаційне становище.
Тобто, вочевидь є всі ознаки дискримінації ТОВ «ЦЕНТР АВТО», адже, призначення ТОВ «УКРТЕХКОНТРОЛЬ», в порушення відповідної процедури, встановленої нормами чинного законодавства, безпосередньо вказує на упередженість Мінінфраструктури при розгляді питання призначення ТОВ «УКРТЕХКОНТРОЛЬ» органом сертифікації з індивідуального затвердження нових та таких, що були в користуванні транспортних засобів або партій обладнання.
Поряд з цим, суд бере до уваги, що у разі не зупинення виконання наказу, ТОВ «УКРТЕХКОНТРОЛЬ» буде мати можливість видавати сертифікати, які не відповідатимуть вимогам законодавства, а їх дію не можливо буде зупинити чи анулювати навіть після визнання оспорюваного наказу протиправним.
Також при вирішенні заяви про забезпечення позову, суд звертає увагу, що оскарження наказу Міністерства інфраструктури України №662 від 06.12.2021р. спрямоване на захист суспільного інтересу, який виражається у забезпеченні дотримання органами з сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання правил безпеки у сфері дорожнього руху та введення в експлуатацію безпечних технічно переобладнаних колісних транспортних засобів, що є необхідною умовою для забезпечення права на безпечне навколишнє середовище, комфортні умови проживання, збереження життя та здоров'я людей.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 810/2763/17, суспільний (публічний) інтерес - важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб'єктами публічної адміністрації. Тобто суспільний (публічний) інтерес є не чим іншим, як певною сукупністю приватних інтересів.
У пункті 85 рішення від 26 березня 2020 року у справі «Центр демократії та верховенства права проти України» (заява № 10090/16), яке набуло статусу остаточного 26 липня 2020 року, Європейський суд з прав людини наголосив, що визначення того, що може становити предмет суспільного інтересу, буде залежати від обставин кожної справи. Суспільний інтерес виникає щодо питань, які впливають на громадськість такою мірою, що вона може на законних підставах цікавитися ними, які привертають її увагу або які значною мірою стосуються її, особливо якщо такі питання впливають на добробут громадян чи життя громади. Це також стосується питань, здатних призвести до значних суперечок щодо важливих соціальних викликів або проблем, про які громадськість бажатиме отримати інформацію.
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями N R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.95. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, якою і є дана справа з огляду на її предмет.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд зазначає, що оскільки факт судового оскарження наказу Міністерства інфраструктури України «Про призначення товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХКОНТРОЛЬ» органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів» № 662 від 06.12.2021 року не зупиняє його дію, суд приходить до переконання про наявність підстав для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
У той же час, при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд в контексті приписів п. 2 ч.2 ст.151 КАС України оцінив співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, вжиті заходи забезпечення позову у спірних правовідносинах, на думку суду, за вказаних вище обставин та доводів заявника, є співмірними із можливими негативними наслідками суспільним інтересам та правам позивача та інших осіб, що можуть бути завдані у випадку їх незастосування.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що у рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, вказані вище обставини та доводи, наведені заявником в заяві про забезпечення позову, свідчать про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу та порушення прав та інтересів особи, яка звернулася до суду, таким наказом.
Таким чином, суд приходить до переконання, що заявник довів наявність підстав, що визначені у п. 2 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України та необхідності задоволення його заяви, шляхом зупинення дії наказу Міністерства інфраструктури України «Про призначення товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХКОНТРОЛЬ» органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів» № 662 від 06.12.2021 року, до набрання рішенням законної сили.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 150-154, 156, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР АВТО» задовольнити.
2. Зупинити дію наказу Міністерства інфраструктури України «Про призначення товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХКОНТРОЛЬ» органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів» № 662 від 06.12.2021 року, до набрання рішенням законної сили.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР АВТО» (код ЄДРПОУ: 38683765, 03170, м. Київ, вул. Перемоги, 20А, офіс 1)
Боржник: Міністерство інфраструктури України (код ЄДРПОУ 40109173, 01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14).
Ухвала набирає чинності з 09.02.2022 року і підлягає негайному виконанню на підставі ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України
Ухвала може бути пред'явлена до виконання до 09.02.2025 року.
Відповідно до частини статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.М. Погрібніченко